1

Справа   № 11-908-2006 р.                                                 Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст.289 ч.2 КК                                                     Беспрозванний О.В.

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

Головуючої                Погорєлової Г.М.

суддів Губи О.О., Олещук Т.Л..

за участю прокурора Данчука В.М.

засудженого ОСОБА_1 розглянула   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної   справи   за   апеляцією   засудженого   ОСОБА_1   на   вирок Ленінського  районного   суду  м.  Миколаєва  від   16  жовтня  2006  p.,  яким засуджено

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1

народження,   уродженця   смт.   Теленешти   Республіки

Молдова,        раніше        судимого        28.04.2005        р.

Веселинівським районним судом Миколаївської області

за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з

випробуванням на 2 роки на підставі ст. 75 КК України за ст.289 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком суду та остаточно призначено до відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 11.06.2006 p., приблизно о 2 год. ЗО хв., в м. Миколаєві, в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, на зупинці службового транспорту Ленінського райвідділу міліції, виламав надставку передніх лівих дверей автомашини УАЗ-31512 НОМЕР_1, що належить автогосподарству УМВС України в Миколаївській області. Проникнувши в салон, ОСОБА_1 завів двигун автомашини шляхом з'єднання електричних дротів вимикача запалювання. Після початку руху на автомашині,ОСОБА_1 було затримано працівниками міліції.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати. Стверджує, що злочину не вчиняв і що справа сфальсифікована працівниками міліції. Зазначає про застосування незаконних методів слідства та про поверховий розгляд справи судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Твердження апелянта щодо непричетності до злочину спростовуються дослідженими судом доказами, які докладно викладені у вироку.

Так, з показань свідків ОСОБА_2 та  ОСОБА_3. в судовому засіданні вбачається, що в ніч на 11.06.2006 р. вони ОСОБА_1 затримали «на гарячому» - в салоні службової автомашини, біля райвідділу міліції.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що в салоні цієї закріпленої за ним автомашини були вирвані дроти вимикача запалювання, знято кріплення бокового скла лівих дверей.

З протоколів огляду місця події та транспортного засобу від 11.06.2006 р. видно, що автомашина УАЗ-31512 знаходиться на території, що примикає до Ленінського райвідділу міліції. Ручка на дверях автомашини з боку водія зіпсута. В салоні електричні дроти від'єднанні від вимикача запалювання Вилучені сліди папілярних узорів з дверей автомашини зовні та з панелі управління в салоні (а.с.4-9, 49-51).

Згідно з висновками дактилоскопічної експертизи один з зазначених слідів (з панелі управляння в салоні автомашини) залишений пальцем руки ОСОБА_1 (а.с.56-61).

Факт адміністративного затримання ОСОБА_1 за ст.178 КУпАП за появу в громадських місцях у п'яному вигляді, його доставки 10.06.2006 р. після 22 год. до Ленінського райвідділу міліції та звільнення звідти 11.06.2006 р. о 1 год.45 хв. підтверджується відповідними протоколами та постановою (а.с.13-15).

В ході досудового слідства ОСОБА_1 пояснював на допитах, що вийшовши з райвідділу міліції та побачивши автомашину «УАЗ», через стан алкогольного сп'яніння, витягнув скло на дверях автомашини та проник до салону. Мав намір доїхати додому. Намагався з'єднати дроти вимикача запалювання. Був затриманий працівниками міліції (а.с.27, 67).

Твердження апелянта щодо застосування незаконних методів слідства перевірялося судом, що не підтвердилося згідно з відповідною постановою органів прокуратури від 06.10.2006 р. (а.с.112).

На підставі викладеного, є необгрунтованими твердження апелянта про фальсифікацію справи працівниками міліції.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1, то колегія суддів вважає її помилковою стосовно стадії вчиненого злочину.

Як вбачається з рапортів ОСОБА_3., ОСОБА_2. та досліджених судом їх первинних показань від 16.06.2006 р. (а.с.34-35), ці свідки повідомляли лише про спробу завести двигун автомашини ОСОБА_1, який і був ними затриманий під час саме цих дій.

Як пояснив сам ОСОБА_1 в первинних показаннях, на момент затримання він лише намагався з'єднати дроти вимикача запалювання, а автомашина рушила з місця всього на 2-3 метри внаслідок увімкнення нейтральної швидкості (тобто без запуску двигуна).

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», незаконне заволодіння транспортним засобом зокрема визнається закінченим злочином з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна. Проте, таких достовірних даних по справі не одержано.

Оскільки згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, то слід вважати, що в діях ОСОБА_1 є незакінчений замах на вчинення злочину, оскільки засуджений з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця. Тому дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати зі ст.289 ч.2 КК України на ст.15 ч.З, ст.289 ч.2 КК України.

Обговорюючи покарання, колегія суддів приймає до уваги стадію замаху на злочин та особливості даного злочину. Відсутність шкідливих наслідків та сприяння розкриттю злочину на стадії досудового слідства слід визнати обставинами, які пом'якшують покарання.

З урахуванням наведеного, молодого віку та в цілому позитивних даних про особу ОСОБА_1, наданих кримінально-виконавчою інспекцією, яка здійснювала контроль за поведінкою засудженого протягом значного часу, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_1 за тяжкий злочин, вчинений в стані алкогольного сп'яніння, з застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статі Особливої частини Кримінального кодексу.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Ленінського районного суду м Миколаєва від 16 жовтня 2006 р. у відношенні ОСОБА_1 змінити.

Дії засудженого перекваліфікувати зі ст.289 ч.2 КК України на ст.ст.15 ч.З, 289 ч.2 КК України, за якою призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28.04.2005 р. та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття 2 роки 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

В іншій частині вищезазначений вирок суду залишити без зміни                                  Головуючий: Судді:                                                        Г.М.Погорєлова