ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 114040/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської обл. на постанову Маневицького районного суду Волинської обл. від 21.03.2011р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської обл. про визнання дій протиправними; зобов'язання провести перерахунок і виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.02.2011р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган); зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, згідно з ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі двох мінімальних заробітних плат, та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01.07.2010р. по день прийняття рішення суду.

Ухвалою суду від 28.02.2011р. заявлений позов у частині вимог за період з 01.07.2010р. до 24.08.2010р. залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Постановою Маневицького районного суду Волинської обл. від 21.03.2011р. позов задоволено; визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в здійсненні перерахунку і виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю; зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплатити позивачу доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 25.08.2010р. до 21.03.2011р., із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум; постанову суду допущено до негайного виконання.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що позивач належить до третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на встановлену ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровўю і з 15.11.2010р. право на доплату до пенсії, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Між тим, на думку колегії суддів, вірно вирішивши справу по суті, суд першої інстанції допустив помилкове застосування вимог процесуального закону, що стверджується наступним.

Як слідує з матеріалів справи, позивач віднесений до третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Позивачу, який є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується підвищення за проживання в радіаційно-забрудненій зоні, як непрацюючому пенсіонеру, розмір якої визначався відповідно до постанови КМ України № 836 від 26.07.1996р.

Також відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу як постраждалому 3 категорії була встановлена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої визначався відповідно до постанов КМ України та Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті(ч.2 ст. 39 цього Закону).

Відповідно ст.51 вищевказаного Закону особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідними критеріями обрахунку розглядуваних доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, є мінімальна заробітна плата, а для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Також розмір мінімальної заробітної плати визначається законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Розрахунок спірних доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу проведено відповідачем на підставі постанов КМ України № 836 від 26.07.1996р., № 1 від 03.01.2002р., № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р., що не ґрунтується на законі.

Зокрема, постановою КМ України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, визначено в абсолютних сумах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням їх дії в часі (в тому числі й за охоплений цим позовом період).

При розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Із врахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір колегія суддів прийшла до обґрунтованого висновку, що при розрахунку спірної додаткової пенсії застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

При цьому колегія суддів враховує вимоги ч.3ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначеної відповідно до ст. 51 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

При цьому, нормами п.7 ч.1 Закону України від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано КМ України.

Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

На виконання вимог цього Закону КМ України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011р. «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною постановою КМ України, тобто до 23.07.2011р., застосуванню підлягають норми ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з вищенаведених мотивів.

Разом з тим, судом помилково допущено винесену постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки у розглядуваному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.

Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині допуску постанови суду до негайного виконання в повному обсязі, через що оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст.160, 183-2, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської обл. задоволити частково.

Постанову Маневицького районного суду Волинської обл. від 21.03.2011р. змінити в частині звернення її до негайного виконання, вказавши про негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В. Костів

В.С. Затолочний