РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/183/14Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"04" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
головуючого суддіСамойлової О.В.
СуддівАвраміді Т.С. Приходченко А.П.
При секретаріБогданович О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Керченська міська рада про поділ домоволодіння в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користування домоволодінням, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 грудня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якому просили поділити домоволодіння, виділити в натурі позивачам спільну 1/3 частку, а відповідачам - 2/3 частки, встановити порядок користування земельною ділянкою та зобов'язати відповідача ОСОБА_8 передати ключі від воріт та дверей будівель домоволодіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонам на праві спільної часткової власності належить домоволодіння АДРЕСА_1: кожному з позивачів - по 1/6 частці, а відповідачам - по 1/3 частці кожному.
Земельна ділянка, на якій розташовано домоволодіння, виділена в користування колишньому власнику будинку рішенням міської ради від 19.12.1957 року № 665 та перебуває у комунальній власності. Між співвласниками існують конфлікті відносини, згоди щодо користування спільним майном не досягнуто, відповідач ОСОБА_8 чинить перешкоди позивачам у користуванні власністю, у зв'язку із чим вони звернулися до суду.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 06 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено.
Поділено в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 у відповідності до варіанту 1 Висновку № 413-1 судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2013 року, проведеної експертом МПП «СБ» Сєдовою Н.Ю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошову компенсацію за різницю вартості виділених їм приміщень та будівель порівняно з вартістю належним їм ідеальних часток в розмірі 4962,00 грн.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Фурманова, 45 в м. Керчі відповідно до Додатку 11 до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 413-1 від 30.10.2013 року.
Зобов'язано ОСОБА_8 передати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ключі від воріт, жилого будинку літер «В» , надвірних будівель та споруд, які виділені у їхню власність, та зобов'язано не чинити їм перешкоди в користуванні власністю.
Стягнуто з ОСОБА_8 у відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_6 - 891,00 грн., на користь ОСОБА_7 - 116,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_9 у відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_6- 891,00 грн., на користь ОСОБА_7 - 116,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням в частині розподілу судових витрат, що стягнуті на її користь, позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду та стягнути з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на користь позивачки судові витрати по 1741,00 грн. з кожного.
Апелянт зазначає, що суд при розподілі судових витрат дійшов до помилкового висновку, що з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 232 грн. (по 116 грн. з кожного відповідача) на користь лише ОСОБА_7, а також частина оплати судової експертизи в розмірі 1550 грн.
Апелянт посилається на те, що судом при ухваленні рішення залишено поза увагою те, що за проведення судової експертизи 18.10.2013 року нею оплачено 1700 грн., 4.11.2013 року - 1550,00 грн., а всього - 3250,00 грн.
Тому, на думку апелянта, рішення суду в частині розподілу судових витрат є невірним, ухваленим без урахування усіх наданих документів по оплаті вартості експертизи і підлягає зміні шляхом стягнення на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_8 суми судових витрат в розмірі 1741 грн., з ОСОБА_9 - 1741 грн.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно роз'яснень, наведених в пунктів 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині позивних вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 06.12.2013 року не оскаржується в частині задоволення позовних вимог про поділ домоволодіння, виділ в натурі позивачам спільну 1/3 частку, а відповідачам - 2/3 частки, встановлення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання відповідача ОСОБА_8 видати ключі від воріт та дверей будівель домоволодіння, стягнення судових витрат на користь ОСОБА_7 Предметом апеляційного перегляду у зазначеній справі є законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, що стягнені на користь ОСОБА_6 Підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.
Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить сторонам по справі в таких частках та на таких підставах :
- ОСОБА_7 - 1/6 частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 08.12.2009 року (а.с.7-8);
- ОСОБА_6 - 1/6 частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 08.12.2009 року (а.с.5-6);
- ОСОБА_8 - 1/3 частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 11.12.1987 року (а.с.60-65);
- ОСОБА_9 - 1/3 частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 11.12.1987 року (а.с.60-65).
Вказані відомості підтверджуються Довідкою КРП «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (а.с.9).
Право власності співвласників на домоволодіння зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Рішенням державного реєстратора та Інформаційною довідкою з Реєстру (а.с.92-94).
При подачі позовної заяви до суду кожним з позивачів відповідно до квітанцій сплачено судовий збір по 232,00 грн. (а.с. 22, 23).
Ухвалою Керченського міського суду від 09 жовтня 2013 року по справі призначено будівельно-технічна експертиза, проведення експертизи доручено експертам МПП «СБ», оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.115).
З матеріалів справи слідує, що судова будівельно-технічна експертиза проведена Бюро судових експертиз МПП «СБ», висновок № 413-1 складений 30.10.2013 року (а.с. 128-168).
Суд першої інстанції вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат виходив з того, що позивачами документально підтверджено сплату судового збору в загальному розмірі 464,00 грн., витрати на оплату судової експертизи підтверджені на суму 1550,00 грн., які у відповідності до ст. 79 ЦПК України відносяться до судових витрат та підлягають компенсуванню за рахунок відповідача у разі задоволення позову. Разом з тим, витрати позивачів на оплату послуг КРП «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» з огляду домоволодіння та видачі довідки компенсуванню за рахунок відповідачів не підлягають, оскільки у сенсі ст. 79 ЦПК України вони не є судовими витратами та їх відшкодування шляхом застосування ст. 88 ЦПК України неможливе.
Однак з таким висновком суд першої інстанції колегія судді погоджується частково виходячи з наступного.
Частина 1 статті 79 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать зокрема, витрати пов'язані із проведенням судових експертиз.
Статтею 88 ЦПК України визначено правила розподілу судових витрат між сторонами. Зокрема, у частині першій цієї статті передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» дано роз'яснення щодо здійснення опалти за проведення судової експертизи. Оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза призначається за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну (ст.73 ЦПК України ). У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
У жовтні 2013 року ОСОБА_6 було направлено повідомлення про необхідність здійснити оплату авансу за проведення будівельної експертизи в сумі 1700 грн. (а.с.196) та здійснити остаточну оплату за проведення будівельної експертизи в розмірі 1550 грн. (а.с.197).
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_6 04 листопада 2013 року на рахунок МПП «СБ» внесено оплату в розмірі 1550,00 грн. за проведення судової будівельної експертизи, що підтверджується квитанцією № 20993.46.1 (а.с.199).
З листа МПП «СБ» від 28.02.2014 року вих. № 19 вбачається, що відповідно до банківських виписок МПП «СБ» за жовтень-листопад 2013 року на розрахунковий рахунок підприємства від ОСОБА_6 за проведення судової будівельно-технічної експертизи надійшло два платежі: 18.10.2013 року в сумі 1700,00 грн. (аванс), 04.11.2013 року - в сумі 1550 грн. Отже, загальна сума, що сплачена ОСОБА_6 за проведення судової експертизи, складає 3250,00 грн.
Суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини і норми права, не повно з'ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачів на користь позивачки неповної суми судових витрат.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно неправильного визначення суми судових витрат та стягнення суми судового збору лише на користь відповідача ОСОБА_7, заслуговують на увагу, оскільки підтверджені матеріалами справи і засновані на законі.
Отже, на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_8 необхідно стягнути судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 1625,00 грн. і витрати на оплату судового збору в сумі 116,00 грн., а всього - 1741,00 грн. З ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в сумі 1625,00 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 116,00 грн., а всього 1741 грн. 00 коп.
Рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 судових витрат у вигляді судового збору по 116,00 грн. з кожного відповідача, залишається без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставами для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду в зазначеній частині.
На підставі наведеного і керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 1, 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 грудня 2013 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 грудня 2013 року змінити в частині розподілу судових витрат, які стягнуті на користь ОСОБА_6. Визначити, що з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в сумі 1625,00 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 116,00 грн., а всього 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 00 коп. З ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в сумі 1625,00 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 116,00 грн., а всього 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 00 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко