1
Справа № 11-879-2006 р. Головуюча суду 1 інстанції
Категорія: ст. 186 ч.2 Тихоненко Г.А.
КК України Доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Карпія В.М.
суддів: Олещук Т.Л., Погорєлової Г.М.
за участю прокурора Брек Г.С.
засудженого ОСОБА_1розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 жовтня 2006 p., яким
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця м. Краснодона Луганської області, раніше
судимого Южноукраїнським міським судом: 1)
2001 р. за ст. 206 ч.2 КК України 1960 р. на 3 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки на підставі ст.46-1 КК України 1960 р. 2)
2002 р. за ст.185 ч.2 КК України з застосуванням ст.71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі 3) 18.07.2005 р. за ст. 185 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки
засуджено за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду та остаточно ОСОБА_1 призначено до відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі.
За вироком суду 27.02.2006 p., в перший половині дня, в м. Южноукраїнську, на ринку «Титан», в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», використавши те, що продавець ОСОБА_2 відвернувся, ОСОБА_1таємно викрав джинсові брюки, вартістю 100 грн. Реалізуючі злочинний намір, ОСОБА_1вийшов з магазину з викраденими брюками.
Після виявлення зникнення брюк, ОСОБА_2 вийшов з магазину, гукнув ОСОБА_1 з вимогами повернути викрадене, на що той не зреагував. Також він не реагував на зауваження очевидця ОСОБА_3 припинити злочинні дії. Потім ОСОБА_1 був затриманий потерпілим.
В апеляції та доповненнях до неї від 30.10. та 24.11.2006 p. засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати. Оспорює юридичну кваліфікацію злочину та стверджує, що ним вчинено не пограбування, а крадіжка, проте обставини події судом викладені інакше. Водночас посилається на істотні порушення норм КІЖ, зокрема на упередженість прокурора Свінтковської В.В., яка на думку апелянта підлягала відводу через участь в розгляді подання щодо обрання запобіжного заходу. Вказує на неповноту та необ'єктивність досудового слідства та судового розгляду справи, зокрема на непроведения очних ставок з потерпілим та свідками, показання яких непослідовні та мають суперечності. Оспорює проведення в судовому засіданні впізнання потерпілим свідка ОСОБА_3 Стверджує, що в судовому засіданні прокурор чинила тиск на потерпілого, погрожуючи порушенням проти нього кримінальної справи. Вважає порушеним право на захист, тому що перебуває на обліку у лікаря-психіатра СІЗО, а захисник участі у справі не брав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення на підтримку апеляції засудженого ОСОБА_1, який наполягав на тому, що ним вчинено не пограбування, а крадіжка, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.І ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Викладаючи фактичні обставини події, суд у вироку вказав, що ОСОБА_1 у приміщенні магазину джинсові брюки викрав таємно, використавши те, що продавець ОСОБА_2 відвернувся. Викладені далі у вироку обставини щодо виявлення потерпілим факту викрадення майна, поведінки потерпілого та свідк аОСОБА_3, не змінюють юридичної оцінки дій ОСОБА_1., оскільки судом лише констатований факт відсутності реагування з боку ОСОБА_1, що само по собі не свідчить про відкритий характер подальших дій ОСОБА_1
Таким чином, сам суд при формулюванні обвинувачення фактично зазначив про вчинення ОСОБА_1. не грабежу, а крадіжки.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п.5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» № 12 від 25.12.1992 р. (з подальшими змінами), при відмежуванні крадіжки від грабежу належить виходити із направленості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних ним дій.
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, не дивлячись на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання належить кваліфікувати як грабіж.
Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового та судового слідства засуджений послідовно пояснював про намір викрасти брюки таємно, що він і зробив, використавши момент, коли потерпілий відвернувся. Стверджував, що від магазину відійшов, брюки поміряв та вирішив продати. Запропонував їх спочатку одній жінці, потім другій, біля якою й був затриманий потерпілим.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду підтвердили зазначені обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 викраденим став розпоряджатися.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні 18.07.2006 р. стверджував, що не бачив, як ОСОБА_1 викрав джинси. Оскільки других покупців в магазині не було, вирішив, що це зробив саме він. Коли вийшов з магазину, побачив двох чоловіків, схожих на ОСОБА_1, які розійшлися в різні боки по торгових рядах. ОСОБА_1не переслідував, а розшукував з метою повернути джинси. Знайшов його в момент спроби продати джинси. Зазначив, що не бігав, не кричав, а ходив по ринку, розшукуючи ОСОБА_1
З показань потерпілого в судовому засіданні також вбачається, що усі його первинні пояснення, пов'язані з відкритим способом викрадення майна, були викладені самими працівниками міліції (а.с.140-зв.). Крім того, суд посвідчив правильність зауважень засудженого на протокол судового засідання в тій частині, що потерпілий посилався в судовому засіданні на неуважність прочитання даних ним показань (а.с.164).
Проте, в судовому засіданні 05.10.2006 р. після допиту як свідка слідчої Чугуєвої А.В , потерпілий ОСОБА_2 вказав, що він кричав вслід ОСОБА_1, щоб той повернув джинси і що ОСОБА_1міг чути крики.
З показань свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що він вирішив, що крики про повернення брюк адресовані ОСОБА_1 В зв'язку з цим сказав ОСОБА_1, щоб він «не чудив». ОСОБА_1 ніяк не зреагував. В протоколі судового засідання взагалі немає запису свідченьОСОБА_3 про те, щоб він пропонував ОСОБА_1 повернути брюки, тобто що розмова між ними була конкретною (а.с.141-141-об). Щодо показаньОСОБА_3 на досудовому слідстві, то на них суд у вироку не посилався, а крім того ОСОБА_3 їх підтвердив не повністю.
Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують висновків суду, що після виявлення факту викрадення брюк потерпілим, ОСОБА_1продовжив утримувати майно, незважаючи на спроби потерпілого та свідка ОСОБА_3 присікти злочинні дії. А ні показання потерпілого, а ні показання свідка ОСОБА_3 достеменно не свідчать, що ОСОБА_1 стало відомо про виявлення крадіжки потерпілим або іншими особами. Одне нереагування на крики в умовах перебування ринку не свідчить про намір ОСОБА_1продовжити заволодіння брюками відкрито. Крім того, вище наведені фактичні обставини підтверджують, що з боку ОСОБА_1на момент затримання потерпілим вже мало місце розпорядження майном, а не його утримання, як помилково вирішив суд.
На підставі наведеного, враховуючи положення ст.62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, колегія суддів дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1. не грабежу, а крадіжки чужого майна.
Через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та з урахуванням розміру таємно викраденого ОСОБА_1. майна, який становить 100 грн., вирок суду підлягає скасуванню з закриттям справи, виходячи із наступного.
Після запровадження з 1 січня 2004 р. Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-1У (з подальшими змінами) податкової соціальної пільги неоподаткований мінімум доходів громадян при застосуванні норм кримінального та адміністративного законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п.22.4 ст.22 Закону. Оскільки Законом «Про державний бюджет України на 2006 р.» з 01.01.2006 р. встановлений розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, то податкова соціальна пільга становить половину цієї суми - 175 грн.
Відповідно до диспозиції нової редакції ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка діє з 30.06.2005 p., протягом 2006 р. дрібною вважається крадіжка, якщо вартість майна не перевищує 525 грн. (175x3).
Таким чином, в діянні ОСОБА_1 є склад зазначеного адміністративного правопорушення, а не склад кримінального злочину. Тому вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа - закриттю на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.
У зв'язку із закриттям справи інші твердження апелянта не розглядаються.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1задовольнити.
Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 жовтня 2006 р. у відношенні ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.
Скасувати запобіжний захід у виді взяття під варту ОСОБА_1 та звільнити його з-під варти в залі судових засідань.
Матеріали направити органу, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Головуючий: ГМ.Погорєлова