1

Справа № 11-862-2006 р.                                                   Головуюча суду 1 інстанції

Категорія: ст.187 ч.2                                                            Франчук О.Д.

КК України                                                                          Доповідач апеляційного суду

Погорєлова Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого Карпія В.М.

суддів: Погорєлової Г.М., Пустовара М.Л.

за участю прокурора Кириленка Є.В.

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянула  у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної  справи   за   апеляціями   захисників   ОСОБА_3., ОСОБА_4   на  вирок  Южноукраїнського  міського  суду  Миколаївської області від 26 вересня 2006 p., яким засуджено

ОСОБА_1,    ІНФОРМАЦІЯ_1

народження,    уродженця    м.    Владимир-Волинський

Волинської області, раніше не судимого за ст.187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі, із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2,    ІНФОРМАЦІЯ_2

народження,       уродженця       м.       Семипалатинська

Казахстану, раніше не судимого за ст.187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі, із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з засуджених в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_5  5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду 28.01.2006 р., у 2-й годині ночі, в м. Южноукраїнську, Миколаївської області ОСОБА_2. та ОСОБА_1. знаходилися в автомашині ВАЗ-2109 реєстраційний номерНОМЕР_1, яка мала позначку «таксі» та стояла біля гуртожитку по улиці Комсомольській. ОСОБА_6, ОСОБА_7та ОСОБА_5 попросили водія ОСОБА_1 відвезти їх до бару «Едем», розташованого по вул. Дружби народів, на що ОСОБА_1. погодився.

Біля бару ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з автомашини вишли, а ОСОБА_5 не зміг через блокування задніх дверей автомашини зліва. Вихід через задні двері справа йому перегородив ОСОБА_2., який сидів праворуч. В цей час ОСОБА_1. несподівано від бару поїхав з ОСОБА_5 в салоні машині.

Під час поїздки засуджені, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5, вимагали від нього передати їм гроші. У відповідь на відмову потерпілого, вони відвезли його на зазначеній автомашині під керуванням ОСОБА_1 на Ташликське водосховище. Погрожуючи застосуванням фізичного насильства - відрубати голову саперною лопаткою на березі водосховища, засуджені заволоділи мобільним телефоном та дублянкою ОСОБА_5, вартістю по 300 грн., а всього на суму 600 грн.

В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду у відношенні ОСОБА_1 скасувати, справу закрити. Стверджує, що у ОСОБА_1 є підтверджене алібі про перебування вдома 28.01.2006 р. у період з 1 до 2 год. ночі. Посилається, що судом не дана оцінка алібі засудженого та перекручена дата події. Вважає, що був необхідним допит свідка ОСОБА_8. для з'ясування причини несподіваного від'їзду від бару автомашини з потерпілим в салоні. Оспорює належність потерпілому речових доказів -дублянки та мобільного телефону через суперечності в показаннях потерпілого, свідків, в даних протоколів слідчих дій щодо кольору дублянки, через відсутність акту виїмки дублянки, через не проведення впізнання мобільного телефону потерпілим. Стверджує про непослідовність показаний потерпілого щодо погроз застосуванням насильства, щодо дій ОСОБА_2  в салоні машини. Оспорює те, як викладені у вироку показання свідкаОСОБА_7 Вважає порушеним право на захист засудженого через не виклик вдруге свідка ОСОБА_9  в судове засідання.

Стверджує про порушення норм КПК, зокрема вимог ч.4 ст. 96 КПК щодо оформлення явки з повинною ОСОБА_1, яку вважає примусовою; вимог ч.ч.1,3 ст.190 КПК щодо огляду місця події не слідчим, а органом дізнання; вимог ч.З ст.127 КПК щодо запрошення як понятих заінтересованих осіб -подружжя ОСОБА_10 (друзів потерпілого); ст.ст. 97, 190 ч.2 КПК щодо огляду автомобіля ВАЗ-2109 реєстраційний номерНОМЕР_1 до порушення справи, без створення слідчої групи, без дозволу власника ОСОБА_1 та без рішення суду, щодо огляду службової автомашини УАЗ, огляду дублянки, посилаючись водночас на порушення вимог ч.І ст. 85 КПК щодо належного зазначення часу проведення слідчої дії, складу учасників.

Вважає, що в порушення ст. 62 Конституції України суд постановив вирок на припущеннях, що по справі не має жодного допустимого та достовірного доказу вини ОСОБА_1, первинні показання якого дані через незаконні методи слідства, у тому числі внаслідок вимагання та одержання хабара слідчим Кок Є.М. та незаконного затримання ОСОБА_1

В апеляції захисник ОСОБА_4 просить вирок у відношенні ОСОБА_2 скасувати, справу закрити. Як і захисник ОСОБА_3 наводить дослівно ті ж твердження щодо алібі ОСОБА_2, перекручення дати події у вироку суду, не встановлення власника дублянки та мобільного телефону, порушення норм КПК при огляді службової автомашини УАЗ, огляду дублянки та її виїмки, щодо непослідовності показань потерпілого, щодо перекручення у вироку показань свідка ОСОБА_7.

Стверджує про ті ж самі порушення норм КПК при проведенні слідчих дій по справі, що й апелянт ОСОБА_3, про порушення ст. 62 Конституції України. Додатково вказує про порушення судом таємниці нарядної кімнати. Стверджує, що вирок був складений протягом ЗО хв., що неможливо з урахуванням його об'єму.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та додаткову довідку про технічний запис, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вина обох засуджених у розбійному нападу на ОСОБА_5 підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які докладно наведені у вироку та є легітимними.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_5, суперечка з засудженими виникла через їх вимагання доплати за проїзд в таксі більше заздалегідь обумовленої суми. У відповідь на відмову ОСОБА_7, ОСОБА_2. перешкодив ОСОБА_5 вийти з салону автомашини та сказав водію ОСОБА_1 рушати з місця. В путі та на березі Ташликського водосховища ОСОБА_2. вимагав від ОСОБА_5 гроші, погрожував заколоти саперною лопаткою, втопити в воді. Крім того, під час руху ОСОБА_2. утримував потерпілого за шию, наносив йому удари по тілу. Тому на березі ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 мобільний телефон. Там ОСОБА_1. та ОСОБА_2. витягли його з машини, повалили у сніг, зняли дублянку, вимагали стрибати у воду. ОСОБА_2. демонстрував саперну лопатку, погрожував відрубати нею голову.

Залишивши його роздягненим, вони уїхали. Звернувся за допомогою до метеоролога. Викликав таксі. Одразу поїхав в міліцію. Написав відповідну заяву.

Є безпідставними твердження апелянтів щодо суперечностей в показаннях потерпілого, оскільки вони по суті події є послідовними. Відсутність окремих обставин в первинних заяві та поясненнях від 28.01.2006 р. потерпілий пояснив шоковим станом, що є переконливим.

СвідкиОСОБА_11 та ОСОБА_7 в суді підтвердили, що вони з автомашини вийшли, а ОСОБА_5 засуджені увезли. Запідозрили неладне. Стали розшукувати. Знайшли ОСОБА_5 в міліції, в мокрому одязі, без дублянки, без мобільного телефону.

Показання свідка ОСОБА_7 у вироку суду не перекручені, як стверджують апелянти, оскільки згідно з протоколом судового засідання, на який зауважень не подано, свідок ОСОБА_7пояснив, що ОСОБА_5 намагався вийти з машини, але двері з його сторони не відкривалися, а вийти через другі двері йому перешкоджав ОСОБА_2. (а.с.277).

З показань свідків ОСОБА_12(метеоролога) та ОСОБА_13 (охоронця) в судовому засіданні видно, що наприкінці січня, приблизно о 2 годині ночі, потерпілий знаходився без верхнього одягу на березі водосховища. Повідомив, що його роздягли та викинули з машини. Уїхав на викликаному таксі.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що в нічний час було замовлення таксі на метеостанцію. Таксист віз ОСОБА_5, який повідомив, що його вивезли на берег, роздягли. Разом поїхали в міліцію. ОСОБА_5 подав заяву. Туди ж приїхали ОСОБА_6 та ОСОБА_7., які розшукували ОСОБА_5

Показання потерпілого про обставини події підтверджуються не тільки показаннями ряду зазначених свідків, а й об'єктивними даними.

Так, при огляді місця події 28.01.2006 р. у період з 11 год. 00 хв. до 11 год. 50 хв., на ділянці місцевості, вказаної потерпілим, біля Ташликського водосховища м. Южноукраїнська, на відстані 30-40 м. від будівлі «Метеостанції», на дорозі у снігу, є чисельні відбитки слідів взуття, а також сліди протекторів автомашини (а.с.З).

Згідно з висновками трасологічних експертиз, вилучені з місця події гіпсові зліпки взуття могли бути залишені взуттям  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 95-102, 108-115). Відповідно до протоколу огляду від 28.01.2006 р. на кожному з засуджених було саме це взуття. Засуджені не заперечували, що перебували в ньому біля Ташликського водосховища та разом з потерпілим (а.с.23-24,25). За змістом процесуальної дії в даному випадку провадився огляд предметів, що відповідає ч.І ст.190 КПК України.

Свідок Голікова Т.М.7 суду підтвердила, що після появи в них вдома в нічний час на декілька хвилин зятя Савчука СВ., зранку з чоловіком знайшли біля будинку дублянку, яку передала своїй дочці.

Свідок Савчук LB. пояснила у суді, що зазначену дублянку одержала від матері. Зранку віднесла її потерпілому. Просила його забрати з міліції заяву.

Аналогічні пояснення щодо повернення дублянки підтвердив й потерпілий, який також зазначив, що через відсутність другого зимового одягу цю дублянку одразу одягнув. Його пояснення також узгоджуються з даними протоколу огляду та розписки від 28.11.2006 р. (а.с. 15,16).

З огляду на наведені вище докази, є безпідставним оспорювання апелянтами факту належності дублянки потерпілому. Крім того, немає розбіжностей при опису основних ознак дублянки потерпілим та свідками.

Як вбачається з показань свідка Приходай В.Є та протоколу огляду спецмашини міліції від 28.01.2006 p., зранку при передачі чергування від Кумарянського І.І. до Приходай B.C., в салоні машині за обшивкою сидіння виявлено мобільний телефон марки «Нокія-3100» без батареї, без кришки корпусу, зі стартовим пакетом «Джине». Учасник огляду Кумарянский І.І.

 

5

зазначив, що в нічний час в машині перевозив ОСОБА_1 Учасник огляду ОСОБА_5вказав, що це його телефон, в якому раніше були батарея, кришка корпуса (а.с.26). Телефон в зазначеному стані, а також стартовий пакет «Джине» передані потерпілому під розписку (а.с.29,68).

Засуджений ОСОБА_1. в суді не заперечував, що до відділення міліції він був доставлений саме на цій автомашині в ніч на 28.01.2006 р. Він також підтвердив, що шапка, знайдена в його автомашині ВАЗ-2109 реєстраційний номерНОМЕР_1, належить потерпілому. Засуджений ОСОБА_2. вказав про знаходження саперної лопатки в салоні автомашини ОСОБА_1

Зазначені обставини також слідують з протоколів від 28.01.2006 p.: огляду місця події - ділянки місцевості біля будинку № 7 по бульвару Цвіточному в м. Южноукраїнську, де знаходилася машина, а також її огляду (а.с. 14,22). Огляд проведений за участю дружини засудженого - Савчук LB. та з її дозволу. Заперечень щодо змісту протоколів нею не надано. Згідно з постановою слідчого від 28.01.2006 р. ця автомашина визнана речовим доказом (а.с.60,130). Відповідно до розписки від 21.03.2006 р. автомашину отримав Савчук СВ., який згідно з довіреністю Левенця С.Ф. від 08.09.2005 р. уповноважений на володіння, керування та розпорядження цією машиною (а.с.131, 133).

За таких обставин порушень процесуального порядку огляду транспортного засобу колегія суддів не вбачає.

Проведення 28.01.2006 p., з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, ряду оглядів місця події та предметів, органом дізнання відповідає вимогам ч.З ст. 113 КПК України, оскільки в постанові слідчого від 28.01.2006 р. про порушення кримінальної справи зазначено про доручення органу дізнання провадити окремі слідчі дії. Поняті ОСОБА_10 О.В. та Афанасіенко LP. не підпадають під перелік осіб, які не можуть бути залучені, згідно з ч.З ст.127 КПК України. Факт дружніх стосунків одного з понятих з потерпілим сам по собі не свідчить про заінтересованість в справі.

Тому твердження апелянтів в цих частинах є безпідставними. На інші докази, зокрема на явку з повинною Савчука СВ., його первинні показання на досудовому слідстві, які також оспорює захисникОСОБА_3, суд у вироку не посилався.

Щодо алібі засудженого Савчука СВ., який стверджував про перебування вдома після 24 год., то воно спростовується сукупністю наведених вище доказів. Савчук LB. як дружина засудженого є заінтересованим свідком, про що зокрема свідчить її прохання до потерпілого забрати заяву з міліції та факт зміні нею показань. Щодо алібі засудженого ОСОБА_2, то він не вказував, кім воно могло бути підтверджено.

Крім того, обидва засуджені не заперечували в судовому засіданні, що на автомашині таксі перевозили потерпілого та двох інших пасажирів. Вимагали від них доплати гроші, яких не одержали. Уїхали з місця зупинки з потерпілим,

 

 

який з пасажирів один залишився в машині. їх подальше твердження, що через декілька хвилин потерпілий вийшов з машини і що до його пограбування вони непричетні, спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, не був необхідним допит свідка ОСОБА_8. для з'ясування наявності у нього боргу Савчуку СВ., оскільки причина несподіваного від'їзду машини з потерпілим в салоні з'ясована шляхом допиту потерпілого та очевидців події - свідків Гапонова М.Є.,ОСОБА_7 Наявність боргу само по собі на зазначену причину не впливає.

Щодо твердження захисника ОСОБА_4 про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, то згідно з довідкою про технічний запис, суд видалився до нарадчої кімнати для постановления вироку 26.09.2006 р. о 16 год. 03 хв., а повернувся до залу засідання для проголошення вироку 26.09.2006 р. о 17 год. 10 хв. Таким чином, суд перебував в нарадчій кімнаті не 30 хв., як стверджує апелянт, а 1 год. 07 хв., що є достатнім для складання вироку з урахуванням його об'єму.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, вимог ст. 62 Конституції України під час досудового слідства та судового розгляду справи, тому підстав для скасування вироку немає.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфіковані правильно за ст. 187 ч.2 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого.

Разом з тим, підлягає виключенню з мотивувальні частини вироку посилання суду на застосування засудженими під час нападу насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, оскільки в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним та викладеного у вироку, зазначено лише про погрози застосування такого насильства.

Покарання засудженим призначено з додержанням вимог ст.65 КК України.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 частково задовольнити.

З мотивувальної частини вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 вересня 2006 р .у відношенні Савчука Євгена Володимировича та Павлюка Андрія Григоровича виключити посилання суду

 

на застосування засудженими під час розбійного нападу насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого,

В решті вище вказаний вирок суду залишити без зміни.

 

Головуючий

 

Г.М.Погорєлова