Справа №488/1247/13-ц 17.03.2014 17.03.2014 17.03.2014

Провадження №22-ц/784/694/14 Головуючий у І інстанції Циганок В.Г.

Категорія - 27 Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

за участю:

представника позивача - Стаднійчук Т.А.,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2013 року, ухваленого у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Надра" про визнання кредитного договору недійсним, і ще одним зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ "Надра" про визнання договору поруки припиненим, -

у с т а н о в и л а :

21 березня 2013 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (надалі Банк) пред'явило до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначений позов, який обґрунтувало наступним.

05 жовтня 2006 року Банк в простій письмовій формі уклав з ОСОБА_3 кредитний № 08/10/2006/840 К493, за умовами якого, зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 99 000 доларів США для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу, а вона, в свою чергу - використати отримані грошові кошти за цільовим призначенням, і повернути їх частинами згідно графіку погашення до 02 жовтня 2026 року.

Крім того, позичальник зобов'язувалася сплачувати проценти за користування позиченими грошима, виходячи з процентної ставки 9,5 % на рік, та щомісячно вносити плату за управління кредитом, із розрахунку 0,35 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Порушення нею умов кредитного договору, давало Банку право нараховувати: при нецільовому використанні кредиту - 10 % від суми використаних коштів за не цільовим призначенням; у разі прострочення сплати мінімального необхідного платежу по кредиту, процентів та комісій - пеню у розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення; а також, у разі порушення вимог п.п. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.10., 4.3.12., 4.3.13 - штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, за кожний випадок. При порушенні позичальником вимог п. 4.3.15. цього договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 2% від суми кредиту.

В той же день, на забезпечення виконання названого кредитного договору, Банк уклав з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 два окремі двосторонні договори поруки, за якими названі фізичні особи взяли на себе солідарну з позичальником, але відокремлену один від одного відповідальність за невиконання ОСОБА_3 кредитного зобов'язання.

Взятий на себе обов'язок Банк виконав належним чином, в той час, як ОСОБА_3 свого слова у повній мірі не дотрималася, систематично порушувала умови кредитного договору в частині своєчасної та повної сплати щомісячних платежів, які зобов'язана була сплачувати згідно графіку погашення.

Отримавши від Банку грошові кошти, вона використала їх за цільовим призначенням, і попервах виконувала свій обов'язок з повернення кредиту та сплаті процентів.

Проте у подальшому, її договірна поведінка змінилася, вона припинила будь-які виплати за договором, у зв'язку з чим, станом на 12 лютого 2013 року виникла заборгованість у розмірі 151 627,62 долари США, що еквівалентно 1 211 959 гривень 53 копійки, з яких:

· 92 555,77 доларів США, що еквівалентно 739 798 гривням 27 копійкам, - заборгованість за тілом кредиту;

· 19 636,73 доларів США, що еквівалентно 156 956 гривням 34 копійкам, - нараховані, але несплачені відсотки;

· 29 535,12 доларів США, що еквівалентно 236 074 гривням 21 копійці, - пеня;

· 9 900 доларів США, що еквівалентно 79 130 гривням 70 копійкам, - штраф.

Посилаючись на ігнорування ОСОБА_3 та поручителями його вимог та дій, спрямованих на повернення кредиту, несплачених процентів і штрафу, Банк просив позов задовольнити.

12 червня 2013 року ОСОБА_3 пред'явила до Банку зустрічний позов та просила визнати недійсним кредитний договір № 08/10/2006/840 К493 від 05 жовтня 2006 року укладений між нею та ПАТ «Комерційний Банк «Надра», з підстав його несправедливості, явного дисбалансу прав та обов'язків його учасників, відсутності правдивої та доступної інформації, щодо його умов та наслідків невиконання.

16 серпня 2013 року ОСОБА_5 теж пред'явив до Банку зустрічний позов, про визнання договору поруки від 05 жовтня 2006 року припиненим, оскільки вимога до нього заявлена за межами встановленого цивільним законом строку.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2013 року, провадження у справі в частині вимог, пред'явлених до ОСОБА_6 закрито, у зв'язку зі смертю того.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2013 року позов Банку задоволено частково, з ОСОБА_3 на користь Банку стягнуто заборгованість в сумі 117 192,50 доларів США, що еквівалентно 936 704 гривні 61 копійки та 3 441 гривні судового збору.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено за його недоведеністю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до Банку, про визнання договору поруки припиненим - задоволено у повному обсязі.

ПАТ "Комерційний банк "Надра" подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині незадоволених його вимог і, в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилалося на невідповідність судового рішення дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду І інстанції, в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за тілом кредиту, платі за користування позиченими грошима та пенею, за прострочку грошового зобов'язання - змінити, оскільки в цій частині воно ухвалено без дотримання вимог чинного цивільного та цивільно-процесуального законодавств, і викласти в новій редакції.

В іншій частині, рішення залишити без змін, оскільки в ній суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Задовольняючи позов Банку частково, районний суд виходив із того, що між сторонами існують договірні правовідносини, підставами виникнення яких є два дійсних договори, а саме - кредитний договір № 08/10/2006/840-К493 від 05 жовтня 2006 року та договір поруки від 5 жовтня 2006 року, укладені Банком з відповідачами.

Банк виконав взяті за ними на себе обов'язки у повній мірі, в той час як відповідачі, свого слова не дотримали, у зв'язку з чим, відповідно до ст. ст. 525-526, 528, 530, 541, 543, 553-555, 611, 615, 625, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, пунктів 4.2.3 - 4.2.4 кредитного договору та пунктів 1.1 -1.3. договору поруки, повинні б були разом з позивальником солідарно відповідати перед кредитором за неналежне виконання ОСОБА_3 кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких її дій.

Проте, оскільки Банк пропустив встановлений законом строк звернення до суду з такою вимогою до поручителя, то відповідальність за неналежне виконання кредитного зобов'язання лежить тільки на позичальниці, яка і повинна сплатити борг за тілом кредиту та за заборгованими відсотками, а також пенею.

При цьому, за наявності у справі її письмової заяви, розмір пені слід зменшити, а, у стягненні штрафу, взагалі, слід відмовити, оскільки це, як на думку суду, було б подвійним застосування штрафних санкцій за одне і теж порушення, що не допускається Конституцією України.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, щодо підстав виникнення спірних правовідносин та винних у неналежному виконанні кредитного зобов'язання осіб, встановленими судом 1 інстанції, проте вважає його висновок, стосовно наявності підстав для зменшення розміру пені, належної до стягнення, помилковим, необґрунтованим й незаконним.

В іншій частині суд вірно вирішив спір.

Так, в силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу статей 251, 253, 509, 525-526, 598, 610, 611, 616, 622, 631 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2006 року Банк уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № 08/10/2006/840 К493, за умовами якого, зобов'язався надати і надав кредит у розмірі 99 000 доларів США для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу, а та, в свою чергу - використати отримані грошові кошти за цільовим призначенням, і повернути їх частинами згідно графіку погашення до 02 жовтня 2026 року.

Крім того, позичальник зобов'язувалася сплачувати проценти за користування позиченими грошима, виходячи з процентної ставки 9,5 % на рік, та щомісячно вносити плату за управління кредитом, із розрахунку 0,35 % від розміру фактичного залишку заборгованості а кредитом.

Порушення нею умов кредитного договору, давало Банку право нараховувати: при нецільовому використанні кредиту - 10 % від суми використаних коштів за не цільовим призначенням; у разі прострочення сплати мінімального необхідного платежу по кредиту, процентів та комісій - пеню у розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення; у разі порушення вимог п.п. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.10., 4.3.12., 4.3.13 - штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, за кожний випадок. У разі порушення позичальником вимог п. 4.3.15. цього договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 2% від суми кредиту.

В той же день, на забезпечення виконання названого кредитного договору, Банк уклав з ОСОБА_5 договір поруки, за яким останній брався відповідати солідарно з позичальником за невиконання ОСОБА_3, кредитного зобов'язання.

Взятий на себе обов'язок Банк виконав належним чином, в той час, як ОСОБА_3, свого слова у повній мірі не дотрималася, систематично порушувала умови кредитного договору в частині своєчасної та повної сплати щомісячних платежів, які зобов'язана була сплачувати згідно графіку погашення.

Отримавши від Банку грошові кошти, вона використала їх за цільовим призначенням, і попервах виконувала свій обов'язок з повернення кредиту та сплаті процентів.

Проте у подальшому, її договірна поведінка змінилася, вона припинила будь-які виплати за договором, у зв'язку з чим, за розрахунком Банку станом на 12 лютого 2013 року виникла заборгованість у розмірі 151 627,62 долари США, що еквівалентно 1 211 959 гривням 53 копійкам, з яких:

· 92 555,77 доларів США, що еквівалентно 739 798 гривням 27 копійкам, - заборгованість за тілом кредиту;

· 19 636,73 доларів США, що еквівалентно 156 956 гривням 34 копійкам, - нараховані, але несплачені відсотки, за користування кредитом;

· 29 535,12 доларів США, що еквівалентно 236 074 гривням 21 копійці, - пеня;

· 9 900 доларів США, що еквівалентно 79 130 гривням 70 копійкам, - штраф.

Оскільки вона у добровільному порядку заборговані за тілом кредиту та нарахованими відсотками за користування ним не сплачує, то їх слід стягнути за судовим рішенням.

При цьому, стягнення по кожній позиції повинно бути викладено окремо у резолютивній частині рішення.

Оскільки суд 1 інстанції зазначив тільки загальну суму, належну до стягнення, то виписане слід провести рішенням апеляційної інстанції.

Крім того, з ОСОБА_3 слід стягнути у повному обсязі і нараховану в межах позовної давності пеню, оскільки практично за 7 років дії договору вона спромоглася сплатити лише 6 444, 23 долари США за тілом кредиту, решта сплаченого йшла на погашення нарахованих відсотків - 38 214,02 долари США та комісії - 16 243,49 долари США , і тільки 0,39 долари США- було віднесено Банком на пеню.

За такого, колегія не вбачає підстав для зменшення розміру стягуваної пені.

Що ж до вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 9 900 доларів США, то суд вірно відмовив у її задоволені, оскільки ні з позовної заяви Банку, ні з виступу його представника у суді так і не встановлено, за яке ж порушення його нараховано, в той час, як кредитним договором чітко встановлено підстави, за якими штраф може бути нараховано.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази тому, що ОСОБА_3 допустила порушення, за яке Банк мав право нарахувати штраф.

Зазначена обставина є підставою для відмови у вимозі, що вірно констатував і суд 1 інстанції.

Вірним є висновок районного суду і щодо припинення зобов'язання поручителя ОСОБА_5, а тому, в цій частині рішення є обгрунтованим і законним.

Так, відмовляючи публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» у позові до ОСОБА_5 про стягнення, з нього, як з поручителя, солідарно з позичальником заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що в договорах кредиту та поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, оскільки умови цих договорів, а саме, п. 5.3 договору поруки (а.с. - 10 зв.), про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, не є встановленням такого строку, а тому, ураховуючи, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був установлений кредитором відповідно до пунктів 4.2.3 - 4.2.4 кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителя, законних підстав для стягнення з того заборгованості за кредитним договором немає.

Цей висновок суду повністю відповідає вимогам чинного цивільного законодавства та судовій практиці.

Так, за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

З буквального тлумачення названих норм випливає висновок про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 та ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з п. 5.3. договору поруки від 05 жовтня 2006 року (а.с. - 10 зв.), строк, після закінчення якого порука припиняється, сторонами не визначено, при цьому зазначено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.

29 травня 2012 року позивач, на підставі пунктів 4.2.3 -4.2.4 кредитного договору, прийняв рішення про зміну строку виконання основного зобов'язання, і вважав, , що у зв'язку із невиконанням позичальником обов'язків за кредитним зобов'язанням, строк виконання основного зобов'язання настав, про що у той же день направив відповідачам повідомлення та попередження-вимоги (а.с. - 11-12).

Проте, даний позов до поручителя ОСОБА_5 він пред'явив лише 22 вересня 2013 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги у названій частині немає.

Що ж до тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу, про наявність процесуальних порушень, допущених судом при розгляді судом даної справи, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мали місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.

Відповідно до положень с. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з цим з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» слід стягнути 1 720 гривень 50 копійок судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2013 року, в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за тілом кредиту, простроченими відсотками та пенею змінити, виклавши в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором від 05 жовтня 2006 року № 08/10/2006/840 К493, що утворилася станом на 12 лютого 2013 року у розмірі 141 727, 62 долари США, що еквівалентно 1 132 403 гривням 68 копійкам, з яких:

· 92 555,77 доларів США, що еквівалентно 739 520 гривень 60 копійок, - заборгованість за тілом кредиту;

· 19 636,73 доларів США, що еквівалентно 156 897 гривень 47 копійки, - нараховані, але несплачені відсотки;

· 29 535,12 доларів США, що еквівалентно 235 985 гривням 61 копійкам, - пеня.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 1 720 гривень 50 копійок на відшкодування судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: