УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/222/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"04" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - орган опіки та піклування Феодосійської міської ради, виконавчий комітет Феодосійської міської ради, Комунальне підприємство Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане йому на підставі рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №13 від 15.01.2010 року та скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на це майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2. Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 листопада 2003 року відповідача було зобов'язано не чинити їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_2, шляхом знесення самовільно зведеної прибудови до квартири площею 39 кв.м. Вказаним рішення встановлено порушення прав позивача внаслідок самовільного зведення відповідачем прибудови до квартири. Незважаючи на те, що вказане рішення ОСОБА_7 не виконав, виконкомом Феодосійської міської ради 15.01.2010 року прийняв рішення «Про затвердження акту міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Феодосійської міської ради», на підставі якого ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на квартиру, зокрема і на прибудову, яка підлягала знесенню. Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року зазначене рішення виконавчого комітету скасовано. Посилаючись на те, що рішення на підставі якого видано свідоцтво, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року скасовано, а отже і не породжує правових наслідків, просила суд позов задовольнити.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 09 квітня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 квітня 2013 року та ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2013 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Реєстраційної служби Феодосійського МУЮ про скасування держаної реєстрації права власності ОСОБА_7 закрито (а.с.176).

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 23 грудня позов задоволено: визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 23 лютого 2010 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судовий захист прав позивача є можливим за умови, якщо він доведене наявність цих прав та факт їх порушення, однак з характеру заявлених позовних вимог не вбачається, яким чином свідоцтво про право власності відповідача на вказану квартиру порушує права позивача.

Також апелянт зазначає, що спірне свідоцтво про право власності видане на квартиру разом із частиною прибудови, яка за рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04.11.2003 року підлягає знесенню, однак право власності на квартиру оформлено належним чином, тому скасування даного свідоцтва призведе до порушень прав на житло не тільки відповідача, а і його неповнолітніх дітей. Проте, суд першої інстанції всупереч положенням ст.ст.321,346 ЦК України без законних підстав позбавив відповідача та його дітей права на законне житло. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції визнавши вказане свідоцтво недійсним, фактично припинив право власності на квартиру, яка приватизована в законному порядку.

В апеляційній скарзі також йдеться про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач втратила право на виконання рішення суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_2, шляхом знесення самовільно зведеної прибудови площею 39 кв.м. та при вирішенні справи не врахував, що позивач не надала суду доказів того, що прибудова відповідача затіняє належну їй квартиру.

Вказані обставини на думку апелянта свідчать про те, що рішення, яке оскаржується не відповідає ст.129 Конституції України, тому що прийняте з порушенням основного засаду судочинства - законності, що стало наслідком порушення ст.47 Конституції України, ст.ст.321,346 ЦК України.

Відповідач та його представник вдруге в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином про що свідчить поштове повідомлення. Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, що колегія суддів вважає за можливим, у зв'язку з чим справу розглянуто за його відсутністю.

Від органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради АР Крим до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про підтримання апеляційної скарги, в якому він посилається на порушення оспорюваним рішенням прав дітей на житло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.5). ОСОБА_7 належить квартира №11 у вказаному будинку.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 396 від 26 липня 1996 року ОСОБА_7 був наданий дозвіл на будівництво до належної йому квартири АДРЕСА_1 одноповерхової прибудови розміром 4,5 м х 8 м.

В зв'язку з тим, що прибудова, будівництво якої здійснювалось відповідачем, перевищувала вказані розміри і порушувала права ОСОБА_9 та ОСОБА_6, яка придбала квартиру №10 04 жовтня 2002 року, рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 листопада 2003 року ОСОБА_7 було зобов'язано не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_2, шляхом знесення самовільно побудованої частини прибудови у розмірі 39 кв.м. та стягнення компенсації моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14 квітня 2004 року вказане рішення в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та квартирою залишено без змін, в іншій частині - скасовано, з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради №13 від 15 січня 2010 року затверджений акт міжвідомчої комісії від 30 грудня 2009 року про обстеження квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого з урахуванням виконаних у квартирі перепланувань та прибудов визнано приміщення № 1 площею 4,0 кв.м. - прихожою, приміщення №2 площею 18,2 кв.м. - кухнею, приміщення №3 площею 19,3 кв.м. - кімнатою, приміщення №4 площею 8,2 кв.м. - кімнатою, приміщення №5 площею 10,8 кв.м. - кімнатою, приміщення №6 площею 4,8 кв.м.- санвузлом, приміщення №І площею 22,6 кв.м. - гаражем, в цілому визначена житлова площа квартири в розмірі 38,3 кв.м, загальна - в розмірі 87,9 кв.м., комунальному підприємству ФМБРТІ внести відповідні зміни в інвентарну справу, видати свідоцтва про право власності взамін існуючого (а.с.71).

На підставі вказаного рішення 23 лютого 2010 року виконкомом Феодосійської міської ради ОСОБА_7 видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 87,9 кв.м. взамін існуючого свідоцтва про право власності від 30.04.1996 року (а.с.70).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим №13 від 15 січня 2010 року «Про затвердження акту міжвідомчої комісії виконавчого комітету міської ради» в частині квартири АДРЕСА_1 визнано протиправним та скасовано (а.с.11-12).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №13 від 15 січня 2010 року, яке визнано протиправним та скасоване.

З таким висновком погоджується колегія суддів виходячи з такого.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до суду (ст. 55 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

У разі порушення цивільного права у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення, тобто особа має право обирати той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Основні способи захисту прав визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Крім того вказаною нормою встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, суд може захистити право особи у спосіб, передбачений законом так і у спосіб, який законом не передбачений, але є ефективним, тобто таким, що є адекватним змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, які це порушення потягло за собою.

Право позивача на звернення з даним позовом передбачено ст.ст.16,391,386 ЦК України, згідно з яким власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За своєю правовою природою спірне свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 23 лютого 2010 року є правовстановлюючим документом на новостворене (перебудоване) нерухоме майно, яке посвідчує право власності ОСОБА_7 на перебудовану квартиру, а державна реєстрація прав є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 листопада 2003 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_9 до ОСОБА_7, виконкому Феодосійської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та земельною ділянкою, зустрічним позовом виконкому Феодосійської міської ради до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_7 було зобов'язано не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_2, шляхом знесення самовільно побудованої частини прибудови у розмірі 39 кв.м.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_7 самовільно побудував прибудову до квартири №11, наявність якої порушує права позивачки ОСОБА_6, як власника сусідньої квартири.

Вказані обставини є преюдиційними та не підлягають доведенню з боку позивачки, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд при вирішенні спору не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 не довела порушення своїх прав внаслідок спорудження відповідачем прибудови до квартири є необґрунтованими.

Посилання апелянта на той факт, що позивач втратила право на виконання рішення суду про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_2, шляхом знесення самовільно зведеної прибудови площею 39 кв.м. не мають правового значення для вирішення вказаного спору, оскільки даний факт лише позбавляє позивача на примусове виконання рішення суду про знесення прибудови до квартири, однак не свідчить про відновлення прав позивача та не спростовує обставин встановлені рішенням Феодосійського міського суду від 04 листопада 2003 року.

Встановлення вищезазначеними судовими рішеннями факту порушення прав позивачів здійсненням відповідачем вказаної прибудови до належної йому квартири та рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради №13 від 15 січня 2010 року, на підставі якого видане свідоцтво про право власності на квартиру, враховуючи нерозривність вказаних фактів з підставами видачі правовстановлюючого документу та здійснення державної реєстрації їх наявність безумовно порушує права позивача на належну їй квартиру.

Суд першої інстанції правомірно застосував обраний позивачем спосіб захисту порушених прав позивача, який відповідає вимогам закону ст.ст.16,386,391 ЦК України - визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, до складу якої входять приміщення, спорудження яких призвело до порушення прав позивача на належну їй квартиру.

Визнання недійсним свідоцтва про право власності вважається законним та належним способом поновлення порушених прав позивача у судовому порядку, оскільки у обраний позивачем спосіб будуть відновлені її порушені права.

З цих же підстав не беруться до уваги доводи апелянта про те, що з характеру позовних вимог не вбачається яким чином свідоцтво про право власності порушує права позивача, оскільки вказане свідоцтво підтверджує зокрема і право власності відповідача на прибудову до квартиру, спорудженням якої порушені права ОСОБА_6

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що визнання спірного свідоцтва недійсним фактично припиняє право власності на законно приватизовану квартиру, оскільки оспорюване свідоцтво підтверджує право власності позивача на створене нерухоме майно внаслідок проведення реконструкції квартири та здійснення прибудов до неї, видане на підставі рішення про затвердження акту міжвідомчій комісії, а не внаслідок реалізації особою права на безоплатну приватизацію житла на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», про що було видане свідоцтво від 30.04.1996 року, яке не є предметом спору.

Неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що право власності на квартиру оформлено належним чином, тому скасування даного свідоцтва призведе до порушень прав на житло неповнолітніх дітей відповідача, оскільки рішенням суду питання щодо права проживання осіб не вирішується, тому посилання апелянта на порушення судом першої інстанції ст.47 Конституції України, яка гарантує право на житло, не можна визнати обґрунтованими.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст.346 ЦК України не можна визнати обґрунтованими, оскільки вказана норма права визначає перелік підстав припинення права власності для тих випадків, коли право власності набуто в передбаченому законом порядку, а не коли особа набула права на підставі незаконного розпорядження органу місцевого самоврядування.

Свідоцтво про право власності на квартиру видане на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі вказаного свідоцтва безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.

Право відповідача на квартиру внаслідок її перебудови виникло на підставі рішення виконавчого комітету, яке визнано протиправним та скасоване, що свідчить про те, що відповідач набув його незаконно, а тому свідоцтво як правовий титул, що підтверджує право відповідача на вказане нерухоме майно підлягає визнанню недійсним.

Оскільки правова підстава видачі оспорюваного свідоцтва - рішення виконавчого комітету визнано протиправним та скасовано, існування чинного правовстановлюючого документу про право власності, за умов скасування правових підстав для цього, суперечить вимогам чинного законодавства.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 грудня 2013 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді: Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова