УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/250/14Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"11" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за відсотками в сумі 24977,84 доларів США, пені в сумі 10 914,85 доларів США, а всього - 35892 доларів США 69 центів, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.06.2013 року складає 286782 грн. 59 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.09.2006 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 034-06 М, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 50000 доларів США на термін до 15.09.2011 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені умовами кредитного договору.

17.01.2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої позивач зобов'язався надати кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмір 100000,00 доларів США.

У зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду із позовом про стягнення заборгованості з відповідачів та звернення стягнення на предмет іпотеки, рішенням від 24.11.2009 року позовні вимоги задоволені, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 12.05.2010 року указане рішення залишено без змін.

Однак, на теперішній час відповідачі обов'язки за договором не виконали, у зв'язку із чим, з урахуванням раніше ухваленого рішення суду, яким було стягнуто заборгованість станом на 21.01.2009 року, а також той факт, що кредитний договір розірвано з 12.05.2010 року, на думку позивача, з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 24977,84 доларів США і пеня в сумі 10914,85 доларів США, а всього 35892,69 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.06.2013 року складає 286782 грн. 59 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року провадження по вказаній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України закрито (а.с. 113).

Не погодившись з ухвалою суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на помилковість висновків суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 надіслав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності відповідачів, апеляційну скаргу відхилити. При таких обставинах, колегія суддів не вбачає підстав, які б відповідно до частини 1 статті 305 ЦПК України перешкоджали розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 24.11.2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 12.05.2010 року, кредитний договір № 034-06 М від 19.09.2006 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 розірвано. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором № 034-06 М від 19.09.2006 року в розмірі 822210,62 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про зміну умов кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин та визнання дій щодо нарахування пені, штрафних санкцій та стягнення за договором незаконними відмовлено (а.с.47-48,49-51).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2013 року (а.с.55), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.09.2013 року (а.с. 86) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_7 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 034-06 М від 19.09.2006 року у розмірі 231608,76 доларів США, що становить 1 850 553,96 грн., а також про стягнення з відповідачів суми в розмірі 10 000,00 доларів США.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був предметом судового розгляду і рішення суду набрало законної сили.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження по справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до положень вказаної норми закону суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що в 2009 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором кредиту, що виникла станом на 21.01.2009 року, в сумі 98265,03 дол. США та в рахунок погашення указаної заборгованості позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок, розташований по АДРЕСА_1. Вказані вимоги розглянути Ленінським районним судом АР Крим з ухваленням відповідного рішення 24.11.2009 року (а.с. 47-48), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 12 травня 2010 року (а.с. 49-51).

Також у липні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду з вимогами до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором станом на 05.04.2012 року в сумі 231608,76 дол. США, про солідарне стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ПАТ «Акцент-Банк» суму у розмірі 10000,00 грн. (а.с. 55). Вказані вимоги розглянуті Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, 17 липня 2013 року ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року (а.с. 86-88).

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції не врахував, що при розгляді вищенаведених справ, позивачем заявлялися вимоги не лише до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а і до ПАТ «Акцент-Банк», який є поручителем за договором поруки № 167 від 20.10.2010 року. Крім того, вимоги заявлялися про стягнення заборгованості за договором кредиту станом на 21.01.2009 року, в сумі 98265,03 дол. США і станом на 05.04.2012 року в сумі 231608,76 дол. США, а також про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, при таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення, які набрали законної сили, не є тотожними із позовом, який заявлений ПАТ КБ «ПриватБанк» 15.07.2013 року.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 312 ЦПК України, внаслідок порушення судом першої інстанції порядку, встановленому для вирішення питання про відкриття провадження у справі тощо, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Ленінського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року про закриття провадження по справі підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 4 частини 2 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 312 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко