ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/27316/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Сперкач Т.В.,

за участю пр. відповідача - Яфонкіна Є.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України (надалі - ДМС України), Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу № 1821-к від 29.08.2011 р. в частині, припинення перебування на державній службі в митних органах, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувано наказ Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3

Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

Стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 14 701,50 грн. за вимушений прогул.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 2001 року ОСОБА_3 проходив службу в митних органах України і до звільнення обіймав посаду провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці.

Наказом ДМС України №1821-к від 29.08.2011 року за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», припинено його перебування на державній службі в митних органах України.

Підставою прийняття даного наказу, слугували результати перевірки, проведеної комісією ДМС України, за підсумками якої, встановлено, що ОСОБА_3 несумлінно виконував свої службові обов'язки, що виразилось у невиконанні вимог Планів-завдань на проведення оперативних заходів особовим складом СБКУ та ПМП Львівської митниці, які здійснювалися з метою виявлення та припинення порушень митних правил, що призвело до порушення митних правил встановлених статтями 340, 351 та 352 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Крім того, у митній службі України діє Дисциплінарний статут митної служби України, який затверджується законом (частина 2 статті 410 Митного кодексу України).

Отже, порядок, умови проходження і припинення державної служби в митних органах встановлено Законом України "Про державну службу" та Дисциплінарним статутом митної служби України (надалі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".

Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

До діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України (пункт 1, 2 статті 22 Дисциплінарного статуту).

Розділом 4 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Статтею 413 Митного кодексу України встановлено, що посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Отже, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Судами встановлено, що 01.03.2001 року ОСОБА_3 прийняв Присягу державного службовця.

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (надалі - Закон № 3723-XII) визначено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Цією нормою визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Таким чином, недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм може бути як порушенням Присяги так і дисциплінарним правопорушенням, проте дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Системний аналіз наведених спеціальних і загальних норм, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Дисциплінарного статуту та Законом № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення.

При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

З метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування (стаття 31 Дисциплінарного статуту).

Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція) пунктом 1.1 якої визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.

Згідно із абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.

Отже, звільненню державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, має передувати службове розслідування, яке регулюється Інструкцією і висновки якого є передумовою звільнення.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-274а13 за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Львівської митниці Держмитслужби про скасування наказу та поновлення на роботі.

В матеріалах справи відсутня інформація про проведення відповідачами службового розслідування по факту несумлінного виконання ОСОБА_3 своїх службових обов'язків.

В наказі голови ДМСУ від 29 серпня 2011 року № 1821-к "По особовому складу Львівської митниці" вказано, що позивач під час здійснення службових повноважень не забезпечив виконання Планів-завдань. Внаслідок несумлінного виконання ним своїх службових обов'язків не були виявлені та припинені факти незаконного ввезення в Україну товарів. Разом з тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 як порушення Присяги, відповідачем не наведено відповідні мотиви, за яких проступок позивача можна кваліфікувати саме як порушення Присяги, а не як дисциплінарне правопорушення.

Отже, вирішуючи спір та оцінюючи правомірність дій відповідача, суд першої інстанції, обґрунтовано зазначив, що оскаржуваний наказ не містить інформації щодо дій, вчинених ОСОБА_3., які перешкоджають перебуванню його на службі в митних органах, а в тексті наказу відсутнє обґрунтування обставин, які свідчать про порушення позивачем присяги, а тому апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній