Справа №22-10668                Головуючий в 1 інстанції Добнев С.С.

Категорія  29                                                 Доповідач Бондаренко Л.І.

УХВАЛА Іменем України

2006р. грудня 5 дня. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М. суддів Бабенко П.М., Бондаренко Л..І. при секретарі Баклановій Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за

скаргою ОСОБА_1, адвоката відповідача ОСОБА_2

на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 19 серпня 2006р.

за позовом ОСОБА_1, діючого в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа ЖЄО Куйбишевського району м.Донецька про зміну умов договору найму жилого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, 3-я особа ЖЄО Куйбишевського району м.Донецька про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Заслухавши    доповідача,    пояснення    сторін,    їх    представників, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 19 серпня 2006р., яким в задоволенні його позовних вимог, діючого в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_5. про зміну умов договору найму жилого приміщення та вимог ОСОБА_5. про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням відмовлено.

Просить рішення суду скасувати частково, та задовольнити його вимоги, оскільки рішення суду про відмову в позову про зміну умов договору найму жилого приміщення не відповідає нормам матеріального, процесуального права.

Суд необгрунтовано прийняв до уваги наявність незаконного перепланування у квартирі АДРЕСА_1 в м.Донецьку.

Просив виділити йому та неповнолітньої дочці кімнати 8,1 кв.м., 12,0 кв.м., 15,7 кв.м., також просив ( у клопотанні просив - виділити йому та дочці кімнати площею 12,0 кв.м., 15,7 кв.м., тобто запропонує різні варіанти поділу квартири).

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, яка в дії в інтересах ОСОБА_5. просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням скасувати, оскільки по справі було встановлено, що ОСОБА_1. вибув на інше місце проживання і у відповідності з вимогами ст. 107 ЖК України втратив право на житло у спірній квартирі.

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення- без змін.

Позивач ОСОБА_1. звернувшись до суду просив розділити квартиру №АДРЕСА_1 в м.Донецьку з відповідачкою , встановити порядок користування вказаною квартирою, виділивши йому з дитиною для проживання кімнат, площею 12,1,12,0, 15,7 в.м., відповідачці кімнату, площею 8,1 кв.м., зобов"язавши третю особу ЖЕУ №2 ЖЕО Куйбишевського району м.Донецька укласти з ними окремий договір найму житла за вказаною адресою.

Відповідачка ОСОБА_4, заперечуючи проти позовних вимог, пред"явила зустрічний позов про визнання позивача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, на підставі ст. 107 ЖК України.

Судом першої інстанції встановлено, що з 1994р. сторони як члені сім"ї зареєстровані за адресою: квартира №АДРЕСА_1 в м.Донецьку, яка складається із 4- кімнат, площею 8,1, 12,0, 12.1,15,7 кв.м., жилою площею 47, 9 кв.м. З 19 липня 2005р. шлюб між сторонами, які мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, розірваний.

Між сторонами існують неприязні відносини, що підтверджується перевірками органів внутрішніх справ.

У спірній квартирі є речі, майно ОСОБА_1

Су першої інстанції, виходячи із конкретних обставин по справі, положень вимог ст. 107 ЖК України правильно вирішив спір щодо вимог ОСОБА_5. про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно ухвалив рішення, відмовляючи в задоволенні позову, оскільки є доказі, що ОСОБА_1. вибув на інше постійне місце проживання, не є переконливими.

Хоча спірна квартира не є постійним місцем проживання, ОСОБА_1. не втрачує інтерес до свого житла, як і житла неповнолітньої доньки, та бажає проживати у квартирі.

Згідно зі ст. 107 ЖК наймач або член сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням із дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, врахував п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 p. N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України",те, що на підтвердження такого вибуття суд бере до уваги фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна до іншого жилого приміщення,  виїзд до іншого населеного пункту і постійна

там прописка,    укладення трудового договору на    невизначений    строк    в іншому населеному пункті тощо).

ОСОБА_1. у своїх поясненнях у суді вимоги відповідачки спростував, тому доводи у скарзі про те, що суд неправильно відмовив в задоволенні позову про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням не є обґрунтованими.

У поясненнях ОСОБА_4 стверджувала, що вона сплачує за комунальні послуги тільки свою 1/3 частину у квартирі, що свідчить про визнання неї право користування жилим приміщенням у спірній квартирі з боку ОСОБА_1, ОСОБА_3. та їх зобов"язання оплачувати за комунальні послуги.

Суд, розглядаючи вимоги про поділ квартири, встановив, що сторони зареєстровані на жилій площі розміром 47,9 кв.м.

Квартира має дві сміжні кімнати, одна площею 15,7 кв.м, і друга 12,0 кв.м., дві кімнати площею 12,1 кв.м., 8,1 кв.м. - ізольовані.

Відповідно до ст. 104 Житлового кодексу України член сім'ї власника наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 63 цього ж Кодексу предметом договору найму -. жилого приміщення в будинках державного громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з одаєї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму жиле приміщення, яке хоча і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним виходом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Виходячи із встановлених обставин по справі, та норм права, що їх регулюють, суд правильно дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки діюче законодавство забороняє укладення договорів, предметом яких є частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним виходом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 63, 104 Житлового кодексу України суд правильно вирішив спір, вказавши ще на одну підставу для відмови в задоволенні позову, а саме: зроблено несанкціоноване перепланування квартири, у зв"язку з чим прохід на кухню з кімнати №1 закладений, а вхід на кухню №6 зроблений з кімнати №6 -8,1 кв.м., що свідчить про відсутність її ізольованості і має спільний вхід до кімнати №6 та до кухні №7, що даним варіантом поділу квартири порушуються право відповідачів на житло.

Доводи у скарзі ОСОБА_1 про те, що суд необгрунтовано прийняв до уваги наявність незаконного перепланування у квартирі АДРЕСА_1 в м.Донецьку, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки на час вирішення спору було встановлено про наявність незаконного переобладнання.

Та обставина, що після рішення суду ОСОБА_1. провів переобладнання квартири у первісний стан, не може бути взята до уваги для вирішення питання про поділ квартири з таких підстав. У спірній квартирі не проведені остаточні ремонті роботи, які свідчили про первинний стан розташування жилих приміщень згідно інвентарної справи.

Крім того, із позовної заяви позивач ОСОБА_1. пропонував виділити відповідачці іншу кімнату- 8,1 кв.м.

У ході розгляду справи позовні вимоги, які повинні міститься в позовній заяви, не уточнював та не змінював.

В апеляційній скарзі просив виділити йому та неповнолітньої дочці кімнати 8,1 кв.м., 12,0 кв.м., 15,7 кв.м., потім у кінцевій частині скаргі- у клопотанні просив виділити йому та дочці кімнати площею вже 12,0 кв.м., 15,7 кв.м., тобто запропонує різні варіанти поділу квартири.

У зв"язку з тим, що ОСОБА_1. остаточно не визначився у своєї позиції щодо поділу квартири, не пред"являв до суду першої інстанції інші вимоги, суд правильно вирішив, спір, відмовляючи в його позові.

Рішення суду відповідає нормам матеріального, процесуально права, підстав для скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.304, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, адвоката відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від  19 серпня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала   апеляційного   суду   набирає   законної   сили   з   моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.