Справа № 2-a-867/2007
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 року М.Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Вознюка С.М.,
при секретарі Височин Ю.В.,
за участю ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області щодо проведення перерахунку разової допомоги інваліду війни І групи та її виплати за 2007 рік, -
встановив:
28.11.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з даним адміністративним позовом про проведення перерахунку разової допомоги, йому як інваліду війни І групи та зобов'язати відповідача виплати на його користь гарантовану діючим законодавством одноразову грошову допомогу за 2007 рік в повному обсязі, у розмірі 10 мінімальних пенсій, а саме 3650 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є інвалідом війни І групи, що підтверджується посвідченням Б№359419. Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому до 5 травня має бути виплачена одноразова грошова допомога, як інваліду війни І групи, в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком з 1-го квітня 2007 року становить 410 грн. Проте замість передбачених законом 4100 грн. він отримав 450 грн., в обгрунтування чого відповідач посилається на постанови Кабінету Міністрів України, Державний бюджет на 2007 та вважає, що розмір виплати складає саме 450 гривень 50 копійок.
Оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №1-29/2007 (№6-рп/2007, справа про соціальні гарантії громадян) пункти Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", на підставі яких йому виплачено меншу ніж передбачено Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" грошову допомогу визнані неконституційними, а відповідач не виплачує належні йому кошти, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач вказані в позовній заяві обставини справи підтвердив, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила той факт, що позивач є ветераном Великої Вітчизняної війни та рахується на обліку в управлінні праці та соціального захисту Бориспільського міського виконавчого комітету. Вимоги позовної заяви не визнала та пояснила, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 "Про забезпечення щорічної виплати грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 18.02.2004 року, з метою реалізації положень статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики, для виплати разової грошової допомоги передбаченої законодавством щороку до 10 квітня Міністерство фінансів та Державне казначейство, у розмірах установлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Виплата грошової допомоги залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст. 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України встановив розміри одноразової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для інвалідів війни І групи у сумі 450 грн. Вони вважають, що виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду війни І групи, в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком в них не має підстав, оскільки вона має бути виплачена, виходячи з фінансових можливостей, передбачених на відповідний рік та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177.
Особова справа ОСОБА_1 не витребовувалась, оскільки невиплата позивачу грошової допомоги за 2007 рік в розмірі, визначеному Законом не оспорюється відповідачем, як і не оспорюється ним факт, що позивач є інвалідом війни І групи.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені з наступних підстав.
Згідно ч. 7 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" призначена щорічна одноразова грошова допомога інвалідам війни І групи, в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до вказаного Закону розмір мінімальної пенсії визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до змін, внесених до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", станом на 10.04.2007 року складав - 410 гривень.
Таким чином, розмір належної позивачу одноразової компенсації відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " становить 4100 гривень, з урахуванням строку виплати - до 5 травня кожного року.
Згідно ст. 17-1 цього Закону виплата разової грошової допомоги щорічно здійснюється до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення за місцем отримання пенсії, грошового утримання чи їх проживання.
Проте, позивачу замість встановлених законодавством 4100 грн., як інваліду війни 1 групи, відповідачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177, здійснено виплату одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі 450 грн.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" установлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Однак, зазначена постанова Кабінету Міністрів України не є законодавчим актом й не може вносити зміни до зазначеного Закону.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року визнана неконституційною в тому числі й в частині визначення щорічної разової допомоги інвалідам І групи за Законом України від 22.10.1993 року №3551-12 в розмірі 450 грн. Рішення в цій частині набрало законної сили з моменту його проголошення.
Згідно частини 5 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України, таке рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Право на отримання разової грошової допомоги в разі її неотримання згідно ч.4 ст. 17-1 Закону від 22.10.1993 року №3551-12 реалізується громадянами до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
У цьому зв'язку, посилання відповідача на те, що позивачу має бути виплачена компенсація в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Верховною Радою України не вносились зміни до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в тому числі й в частині ст. 29 Закону від 19.12.2006 року №489-16, якою було визначено розмір щорічної разової допомоги за Законом від 22.10.1993 року №3551-12 інвалідам війни І групи в 450 грн., замість встановленого Законом розміру відповідно до мінімальної пенсії за віком (10 мінімальних пенсій).
З урахуванням викладеного, виходячи із загальних засад пріоритетності законів перед підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до вимог ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У цьому зв'язку суд приходить до висновку про необхідність визнання дій відповідача щодо невиплати грошової допомоги в розмірі, визначеному Законом від 22.10.1993 року №3551-12, -протиправними.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що дії відповідача не відповідали вимогам статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, у зв'язку з чим, з метою повного захисту прав позивача на отримання ним разової грошової допомоги як інваліда І групи згідно ч. 7 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає необхідним зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку допомогу за 2007 рік в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, за вирахуванням вже отриманих ним 450 грн., в сумі 3650 гривень.
Оскільки позивач звільнений від оплати судового збору, а рішення виноситься на його користь, розмір такого збору, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, в сумі 3 гривні 40 копійок, підлягає віднесенню на рахунок місцевого бюджету, за місцем знаходження відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 86, 94, 128, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 як інваліду війни І групи щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області нарахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу за 2007 рік, як інваліду війни І групи, відповідно до ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-12 в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, яка становить розмір 4100 грн.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (м. Бориспіль, вул. Головатого, 4) на користь ОСОБА_1 (м. Бориспіль, вул. Рєпіна, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3650 (три тисячі шістсот п'ятдесят) гривень недоплаченої суми разової грошової допомоги за 2007 рік.
Судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок віднести на рахунок місцевого бюджету, за місцем знаходження відповідача (Бориспільська міська рада, виконавчий комітет, управління праці та соціального захисту населення), оскільки ОСОБА_1 від оплати судового збору звільнений згідно закону.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.