Справа № 22- 10756 / 2006 р.                                 Головуючий у 1 інстанції Гаркавенко С.І.

Категорія 21                                                              Доповідач Жданова B.C.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 листопада    2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючго Голубинського A.M. Суддів : Жданової B.C., Прокопчук Л.М. При секретарі Пометун C.M. За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2., представника відповідача Материній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі на рішення Торезького міського суду від 11 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального срахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Торезі про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 р. позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн, яку йому спричинено внаслідок виробничої травми, що мала місце 15.08.2003 р. Висновком МСЕК 2.06.06 р. встановлено 40% втрати працездатності у зв"язку з пошкодженням здоров"я , з визнанням інвалідності 2 гр., що спричиняє йому моральну шкоду.

Відповідач Виконавча дирекція Фрнду соціального страхування від нащасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м Торезі просить скасувати рішення Торезького міськсуду від 11 жовтня 2006 p., яким задоволені позовні вимоги позивача, на користь якого з відповідача у зв"язку з ушкодженням здоров"я стягнуто моральну шкоду у розмірі 20000 грн. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що позивач не надав суду належних доказів того, що мав втрати немайновою характеру з причини моральних або фізичних страждань. Вважає, що суд при розгляді не прийняв до уваги зміни до Закону України „ Про державний бюджет України на 2006 р. „ та ухвалив рішення з порушенням норм ст. 10,60 ЦПК України.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач 15.08. 2003 р. отримав виробничу травму, що призвело до втрати працездатності. Висновком МСЕК від 2.06.2006 р. встановлено втрату 40 % професійної працездатності безстроково за сукупністю виробничих травм, визнаний інвалідом 2 групи. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ушкодження здоров"я вимагає від позивача докладання додаткових зусиль для організації життєвих стосунків, що відповідно до ст. ст. 21,28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності „ є підставою для стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстаїці, пояснення представника відповідача   , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної

скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення зміні з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 п.п. 3,4 ЦПК України підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я.

За змістом ст. ст. 1,21, 28, 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності „ на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв"язку з ушкодженням здоров"я, заподіяну умовами виробництва.

Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставини справи, прийшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи , позивач знаходився в трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості, 15.08.2003 р. з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, що призвело до ушкодження здоров"я. Висновком МСЕК від 2.06. 2006 р.  встановлено 40 % втати працездатності.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров"ю за нормами вищеназваного Закону.

Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача неспроможні та не дають підстав вважати, що порушені норми матеріального чи процесуального права, що дають підстави для скасування судового рішення..

Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди 20000 грн, що підлягає стягненю на користь позивача погодитись не можна.

Відповідно до роз"яснень , викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової / шкоди" від 31.03.1995 р. розмір відшкодування моральної / немайнової / шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуючи характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи до стягнення суму 20000 грн суд першої інстанції виходив з того, що позивач у зв"язку з ушкодженням здоров"я у результаті виробничої травми визнаний інвалідом 2 групи, але такий висновок суду протирічить висновку МСЕК від 2.06.2006 р. / а.с. 32 /

Відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_1 у зв"язку з наслідками виробничої травми від 15.08.2003 р. визнаний інвалідом 3 групи. Інвалідність 2 групи встановлена позивачу у зв"язку з загальним захворюванням.

З наданих суду медичних документів вбачається , що позивач має гіпертонічну хворобу , атеросклеротичний кардіосклероз, 3.01.06 р. переніс дрібноочаговий інфаркт міокарду, а 14.02.06 р. повторний крупноочаговий інфаркт.

Суд першої інстанції не врахував те, що ступінь і характер моральних страждань позивача пов"язані не тільки з наслідками виробничої травми, але і з загальним захворюванням, по якому встановлена 2 група інвалідності.

На підставі викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості апеляційний суд визначає до стягнення моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Оскільки судом неповно з"ясовані обставини , що мають значення для справи в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.1ч1 ст. 309 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ   :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещастних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торезі   Донецької області задовольнити частково.

Рішення Торезького міського суду від 11.10.2006 р.   змінити , стягнувши з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Торезі  на користь ОСОБА_1   15000 грн. та витрати .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.