Єдиний унікальний номер 254/4754/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1413/2014
Головуючий у І інстанції Тараньова В.С.
Доповідач Дундар І.О.
Категорія 37
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дундар І.О.
суддів Янчук Т.О. , Безрученко Ю.О.
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4
на рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 09 грудня 2013 року, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецьк від 09 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 мешкав разом з батьком ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 до його смерті та після неї, і вважається таким, що фактично прийняв спадщину, до того ж при приватизації квартири були порушені права неповнолітнього, заповіт було складено в присутності ОСОБА_2 чим порушено вимоги ч.4 п.2 ст.1253 ЦК України, ОСОБА_5 вважав, що підписує лише доручення, а не заповіт, суд не врахував, що заповідач страждав алкоголізмом в тяжкій формі, не міг самостійно пересуватися, не міг керувати своїми діями, не усвідомлював, що підписує, не міг позбавити свого неповнолітнього онука, сироту, спадку, розуміючи, що іншого житла у нього не має.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 заперечували проти апеляційної скарги.
ОСОБА_1 до суду не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином - телефонограмою через свого представника, яка передана 24 лютого 2014 року та зареєстрована в Журналі телефонограм за №№4525, 4526, що підтверджується текстом телефонограм та витягом з Журналу реєстрації телефонограм та відповідає вимогам ч.6 ст.74 та ч.5 ст.76 ЦПК України.
Приватний нотаріус ОСОБА_3. до суду не з»явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх осіб, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду першої інстанції з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що рішенням виконкому Будьоннівської районної ради № 543 від 24 вересня 2003 року ОСОБА_8 призначена опікуном неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ним збережено житло за адресою: АДРЕСА_2. Заповітом від 05 лютого 2007 року, складеним ОСОБА_5 та посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, він як спадкодавець, заповів усе належне йому майно ОСОБА_2. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьком є ОСОБА_6., батьком якого є ОСОБА_5, отже ОСОБА_1 - онук ОСОБА_5 Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. За життя ОСОБА_5 надавалась терапевтична допомога 07 березня 2007 року та було встановлено діагноз «цироз печінки, асцит». ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкав за адресою : АДРЕСА_1, на «Д» обліку не знаходився, причиною смерті є хронічна печінкова недостатність, стадія декомпенсації, цироз печінки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що спадкодавець не міг керувати своїми діями внаслідок хвороби, крім того, ОСОБА_1 не є особою, яка має право на обов»язкову частку відповідно до ст.. 1241 ЦК України та право на спадкову трансмісію у позивача також не виникає, до того ж не доведено прийняття позивачем спадщини.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що на час складання заповіту його дід ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій внаслідок хвороби, тому він був обмежено дієздатним та позбавив його, неповнолітнього спадкоємця, обов»язкової частки в спадковому майні, заповіт взагалі не відповідав волі спадкодавця (арк..спр.3-4).
На підставі п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.
За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не надав суду жодних доказів в обґрунтування позовних вимог, суд обґрунтовано відмовив в їх задоволенні, а доводи апеляційної скарги про те, що померлий не міг керувати своїми діями внаслідок хвороби не відповідають обставинам справи
Посилання ОСОБА_1 на те, що його було позбавлено обов»язкової частки у спадщині - не ґрунтуються на законі.
Навіть у разі, якщо б він мав право на обов»язкову частку в спадщині, воно не залежить від змісту заповіту, отже рішення суду про визнання недійсним заповіту в частині, що порушує права спадкоємця на обов'язкову частку в спадщині, не вимагається.
Доводи апеляційної скарги про порушення прав неповнолітнього при приватизації безпідставні, оскільки предметом позову є визнання заповіту недійсним, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
Безпідставні доводи позивача щодо оцінки доказів.
Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
Суд дав оцінку поясненням свідків, допитаних в судовому засіданні і доказів того, що такі пояснення судом були викладені у невідповідності з їх змістом, зафіксованим на технічному засобі, відповідачем не надано. Зауважень на журнал судового засідання не принесено.
Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, ОСОБА_1 не надано.
Апеляційний суд вважає, що суд правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.
Позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували позовні вимоги.
За таких підстав суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 09 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: