Єдиний унікальний номер 219/944/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1407/2014
Головуючий у 1 інстанції Худіна О.О.
Доповідач Дундар І.О.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2014 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Дундар І.О.
суддів: Мірута О.А. , Янчук Т.О.
при секретарі Чекіній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2013 року, -
ВСТАНОВИВ:
05 лютого 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору № DNH4KP73280223 від 01 серпня 2006 року отримав кредит у розмірі 11035,70 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 лютого 2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позивальник - відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Кредитним договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором тривалістю 5 років. ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 16 січня 2013 року має заборгованість у розмірі 111841,84 гривень; яку просили стягнути.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права: суд неправомірно застосував загальну позовну давність, в той час як Умовами надання споживчого кредиту передбачена договірна позовна давність - 5 років, дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2013 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2013 року скасовано, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 10872,55 гривень, 39193,39 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню за несвоєчасність виконання зобов*язань за договором в сумі 11000 грн., а всього 61065,94 грн., в задоволені решти вимог відмовлено, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 610,65 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року касаційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Бондаренко Д.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарги.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином - телефонограмо, яка передана 28 січня 2014 року та зареєстрована в Журналі телефонограм №1 за №297.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з вимогами про стягнення заборгованості за споживчим кредитом, який було укладено 01 серпня 2006 року строком до 01 лютого 2010 року звернувся після спливу строку позовної давності, початок якого відраховано з дати останнього платежу на погашення кредиту.
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що відповідно до п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового.
Судом встановлено, що 01 серпня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір № DNH4KP73280223 , відповідно до умов якого позивач надав відповідачу споживчий кредит у сумі 11035,70 грн. із терміном повного погашення кредиту 01 лютого 2010 року.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).
Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» посилались на те, що Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам передбачена договірна позовна давність - 5 років.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні 1 серпня 2006 року договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, останній надав згоду на те, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.
В судовому засіданні апеляційного суду, представник позивача надав наказ по КБ «Приватбанк» №391 від 21 березня 2006 року, яким, в тому числі, затверджено в новій редакції Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (СТАНДАРТ) додаток №5, які діяли на час оформлення заяви позичальника 1 серпня 2006 року (арк..спр.6, 171-178).
Виходячи зі змісту даних Умов, що не заперечував і представник ПАТ КБ «Приватбанк», договірна позовна давність між сторонами не встановлювалась.
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Дані висновки висловлені Верховним Судом України в постанові від 6 листопада 2013 року, яка прийнята за результатом перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України у справі №6-116цс13.
Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг трирічного строку загальної позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором остаточно сплив 1 лютого 2013 року, а позов було пред'явлено до суду 5 лютого 2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на позовній заяві (арк..спр.2) та поштовим штемпелем на конверті про дату відправлення (арк..спр.17).
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
На підставі пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Застосовуючи до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України зазначені положення законів не взяв до уваги та помилково вважав, що строк позовної давності у спірних правовідносинах складав 5 років, початок перебігу якого розпочався з дати останнього платежу на погашення кредиту - 20 листопада 2006 року.
Крім того, колегія судів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що пункт 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі за заявою Особа-1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2013 року у справі за позовом кредитної спілки «Аккорд» до Особа-1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмета заявленого позову, апеляційний дійшов висновку про невідповідність вимогам закону рішення суду, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
На підставі ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Під час розгляду справи встановлено, що боржник порушував умови кредитного договору, в тому числі в частині щомісячного погашення кредиту та процентів за користування кредитом, банком надана відповідна довідка щодо вказаної заборгованості, тобто вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором обґрунтовані, але враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором належить відмовити в зв»язку з пропуском строку звернення до суду.
В той же час вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення штрафів - безпідставні.
В позовній заяві позивач посилався на те, що штрафи передбачені п.5.3 Умов (арк..спр.2), але в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам, які діяли на час отримання відповідачем кредитних коштів і з якими саме погодився відповідач (арк..спр.171-178), нарахування будь-яких штрафів не передбачено.
Таким чином в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк про стягнення штрафів належить відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.
Виходячи з викладеного в задоволенні позовних вимог належить відмовити повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2013 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: