ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2014 року 10:50 Справа №801/1713/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Баценко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів

про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у розмірі 1571,13 грн.; визнання заборгованість Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів перед ОСОБА_1 у розмірі 1571,13 грн.; про стягнення з Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у розмірі 1571,13 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач у судове засідання, яке відбулось 20.03.2014 року, не з'явився, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, 17.03.2014 року від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причин неявки суд не повідомив.

Суд, приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час, день та місце судового розгляду, ненадання відповідачем клопотання про неможливість розгляду справи за відсутності його представника, приймаючи до уваги клопотання позивача, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходить військову службу у Центрі контролю космічного простору Національному центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України на посаді інженера сектору Центру контролю космічного простору та має звання - майор Збройних Сил України, що підтверджується витягом з послужного списку та копією посвідчення офіцера серії УК № 144288.

Національний центр управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ) є державною бюджетною установою, а військовослужбовці, які проходять службу на посадах працівників НЦУВКЗ відряджені до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач є відрядженим до НЦУВКЗ військовослужбовцем, що підтверджується витягом з послужного списку та довідкою від 13.02.2014 № 21.

Позивач 21.01.2014 року звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у розмірі 1571,13 грн.

Відповідачем 23.01.2014 року було розглянуто рапорт позивача та відмовлено йому у відшкодуванні витрат, пов'язаних з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку у зв'язку з тим, що на 2014 рік коштів для відшкодування вказаних витрат не передбачено.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом: у відрядження; у відпустку в межах України; при переведенні на нове місце проходження військової служби або у зв'язку з передислокацією військової частини; до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби в межах України. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом: від місця проживання до місця проходження військової служби військовослужбовця у зв'язку з його переведенням; до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України; при звільненні військовослужбовця з військової служби, а також у разі загибелі (смерті) військовослужбовця - до обраного місця проживання в межах України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 17.09.1992 року затверджено Порядок забезпечення безплатного проїзду військовослужбовців і членів їхніх сімей у чергову відпустку, на нове місце служби та перевезення багажу (далі Порядок № 538).

Згідно п. 1 Порядку № 538 право на безплатний проїзд військовослужбовців і членів їхніх сімей у чергову відпустку, нове місце служби та перевезення багажу забезпечується Міністерством оборони, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Національною гвардією, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Штабом цивільної оборони, Міністерством внутрішніх справ та органами управління інших військових формувань, створюваних Верховною Радою України, Державною спеціальною службою транспорту. Таке право надається, зокрема, особам старшого і молодшого офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і членам їхніх сімей: залізничним транспортом - у купейних вагонах будь-якої категорії поїзда; повітряним транспортом - літаками в салонах загального класу; автомобільним транспортом - в автобусах з м'якими кріслами.

Відповідно до п. 6 Порядку № 538 витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовців і членів їхніх сімей у чергову відпустку, на нове місце служби, відшкодовуються по фактичних затратах згідно з існуючими тарифами та нормами за рахунок міністерств і відомств зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Судом встановлено, що позивач, будучи майором Збройних Сил України, що підтверджується копією посвідчення офіцера серії УК № 144288, проходить військову службу у Центрі контролю космічного простору Національному центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України на посаді інженера сектору Центру контролю космічного простору та 21.01.2014 року звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у розмірі 1571,13 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до рапорту про виплату йому компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, було додано залізничні квитки № 285776, №285774, №585775, № 285998, № 796739, № 155369, № 155368, № 155370 на загальну суму 1571,13 грн.

Відповідачем 23.01.2014 року було розглянуто рапорт позивача та відмовлено йому у відшкодуванні витрат, пов'язаних з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку у зв'язку з тим, що на 2014 рік коштів для відшкодування вказаних витрат не передбачено.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у виплаті компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, діяв в супереч вимог діючого законодавства.

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Вивчивши обставини справи, керуючись визначеним у ст. 8 КАС України принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, діючи відповідно до ст. 9, ст.11 КАС України, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання компенсації витрат, пов'язаних з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у зв'язку з чим права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача 1571,13 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльность Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у розмірі 1571,13 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Бездіяльність посадової особи-суб'єкта владних повноважень являє собою пасивну форму поведінки особи, пов'язану з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

Отже, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.

Проте, матеріали справи вказують на те, що відповідачем на рапорт позивача була надана відповідь про відсутність коштів для відшкодування вказаних витрат.

У порядку ст. 71 КАС України позивачем не надано доказів наявності на момент звернення із рапортом у відповідача коштів, призначених для виплати компенсацій за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та членів його сім`ї.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у розмірі 1571,13 грн., повинно бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів (96552, АР Крим, Сакський район, с. Вітіне) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію за витрати, пов'язані з проїздом військовослужбовця та членів його сім`ї у чергову щорічну відпустку, у розмірі 1571,13 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна гривня 13 коп.).

3. В інший частині позовних вимог відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.