Головуючий суду 1 інстанції - Кравченко Н. О.
Доповідач - Медведєв А. М.
Справа № 437/2153/13-ц
Провадження № 22ц/782/125/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Медведєва А. М.,
суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П.,
при секретарі - Івасенко І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-БРОК» до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в особі Луганської філії АТ «ПРОСТО-страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, АТ «ПРОСТО-страхування» в особі Луганської філії АТ «ПРОСТО-страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому після неодноразового уточнення позовних вимог просило суд стягнути з АТ «ПРОСТО-страхування» на їх користь вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 37 778 грн. 50 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на їх користь суму завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків у розмірі 100 711 грн. 33 коп., яка складається з наступного: 4 335 грн. 63 коп. - втрата товарної вартості автомобіля; 53 875 грн. 70 коп. - упущена вигода; 42 500 грн. - розмір плати за орендований автомобіль; стягнути з ОСОБА_2 на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а також понесені витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 600 грн. та за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 650 грн., крім цього, просив суд покласти на відповідачів судові витрати по справі, посилаючись на те, що 11 жовтня 2012 року о 16 год. 20 хв. на перехресті вул. Шелкового та Челюскінців у м. Луганську ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті рівнозначних доріг не уступив дорогу автомобілю марки ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним їм автомобілем, чим заподіяв матеріальну та моральну шкоду. Своїми діями ОСОБА_2 порушив ПДР України, був визнаний винним у настанні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2013 року позовні вимоги ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» були задоволені. Суд стягнув з АТ «ПРОСТО-страхування» на користь ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 37 778 грн. 50 коп., з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» суму завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків у розмірі 101 961 грн. 33 коп., яка складається з наступного: 4 335 грн. 63 коп. - втрата товарної вартості автомобіля; 600 грн. - витрати за проведення судово-економічної експертизи; 650 грн. - витрати за проведення автотоварознавчої експертизи; 53 875 грн. 70 коп. - упущена вигода; 42 500 грн. - розмір плати за оренду автомобіля, а також моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» суми завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнових збитків у розмірі 101 961 грн. 33 коп. та моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. не згоден, просить його в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також на те, що рішення суду в оскаржуваній частині було ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 2012 року о 16 год. 20 хв. на перехресті вул. Шелкового та Челюскінців у м. Луганську ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті рівнозначних доріг не уступив дорогу автомобілю марки ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого здійснив зіткнення автомобілів. Своїми діями ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 23 листопада 2012 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, внаслідок чого до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (Т. 1, а. с. 12). Вищевказана постанова не була оскаржена та набрала законної сили.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 1056/27 від 19 серпня 2013 року ринкова вартість автомобіля марки ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП, яка сталася 11 жовтня 2012 року, складала 48 934 грн. 05 коп., вартість майнової шкоди складає 42 114 грн. 13 коп., з яких вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 37 778 грн., а 4 335 грн. 63 коп. - втрата товарної вартості автомобіля (Т. 1, а. с. 133-140).
Висновком судово-економічної експертизи № 1067/24 від 19 серпня 2013 року було встановлено, що відповідно до наданих документів розмір упущеної вигоди за період з 12 жовтня 2012 року по 01 квітня 2013 року, яку ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» могло отримати, якщо б автомобіль марки ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не був би пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася 11 жовтня 2012 року, становить 53 875 грн. 70 коп. (Т. 2, а. с. 2-11) Крім того, згідно з копією договору оренди автомобіля б/н від 15 жовтня 2012 року ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» понесло витрати у зв'язку з виниклою необхідністю орендувати автомобіль в розмірі 42 500 грн. (Т. 1, а. с. 31-32).
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми завданих збитків, суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2, внаслідок якої втратою товарної вартості автомобіля на суму 4 335 грн. 63 коп., упущеною вигодою в розмірі 53 875 грн. 70 коп. та платою за оренду автомобіля в розмірі 42 500 грн. позивачу були завдані збитки.
З урахуванням того, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП була підтверджена постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 23 листопада 2012 року, а завдані позивачу збитки договором оренди автомобіля (Т. 1, а. с. 31-32), висновком судової автотоварознавчої експертизи № 1056/27 від 19 серпня 2013 року (Т. 1, а. с. 133-140) та висновком судово-економічної експертизи № 1067/24 від 19 серпня 2013 року (Т. 2, а. с. 2-11), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Однак, з такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна з наступних підстав.
Висновок суду стосовно того, що втрата товарної вартості автомобіля в розмірі 4 335 грн. 63 коп. підлягає стягненню саме з відповідача ОСОБА_2, відповідає вимогам закону і матеріалам справи, оскільки відповідно до п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу. При цьому, судова колегія враховує, що наявність втрати товарної вартості автомобіля та її розмір на суму 4 335 грн. 63 коп. у судовому засіданні були підтверджені висновком судової автотоварознавчої експертизи № 1056/27 від 19 серпня 2013 року (Т. 1, а. с. 133-140), проти проведення якої ОСОБА_2 не заперечував (Т. 1, а. с. 82-85) і її висновків не оспорював.
Враховуючи те, що в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль з АТ «ПРОСТО-страхування» на користь ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» було стягнуто 37 778 грн. 50 коп., а з ОСОБА_2 - 4 335 грн. 63 коп., відповідно до ст. 88 ЦПК України у суду першої інстанції не було підстав для стягнення судових витрат, понесених позивачем за проведення автотоварознавчої експертизи, в розмірі 650 грн. лише з одного ОСОБА_2, так як зазначеною нормою передбачено стягнення таких витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
У зв'язку з цим рішення суду в цій частині підлягає зміні зі стягненням понесених позивачем витрат за проведення автотоварознавчої експертизи з відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» в розмірі 583 грн. 05 коп., а з відповідача ОСОБА_2 - відповідно в розмірі 66 грн. 95 коп.
В частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» збитків, завданих упущеною вигодою, в розмірі 53 875 грн. 70 коп., орендою автомобіля в розмірі 42 500 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., судова колегія вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із позовної заяви ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» вбачається, що замість автомобіля марки ВАЗ 21041, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який був пошкоджений внаслідок ДТП, що сталася 11 жовтня 2012 року, позивачем вже на 4-й день, тобто 15 жовтня 2012 року, використовувався орендований автомобіль, що підтверджується договором оренди автомобіля б/н від 15 жовтня 2012 року (Т. 1, а. с. 31-32) та поясненнями самого позивача. При цьому, позивач не надав суду доказів того, що упущена (неотримана) вигода підприємства знаходиться у причинному зв'язку з неможливістю надавати митні послуги, внаслідок пошкодження автомобіля. Не було надано доказів і того, що автомобіль на підприємстві позивача був одним єдиним і використовувався працівниками підприємства саме для надання послуг митного оформлення вантажів, і що без цього автомобіля працівники позивача не могли і не мали можливості надавати такі послуги у будь-який інший спосіб, тобто без використання транспорту взагалі або з використанням громадського транспорту.
Крім того, судова колегія враховує, що матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про те, що між ТОВ «Луганський картон», ПП ОСОБА_4 та ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» були укладені договори про надання послуг митного оформлення вантажів на 2013 рік. Не містять матеріали справи також і доказів того, що позивач міг реально отримати доходи в розмірі 53 875 грн. 70 коп., так як вищевказані підприємства для здійснення своєї зовнішньоекономічної діяльності могли користуватися послугами митного оформлення вантажів й інших підприємств.
Разом із цим, не було надано позивачем доказів і того, що саме в період з 11 по 15 жовтня 2012 року підприємство повинно було здійснювати митне оформлення вантажів ТОВ «Луганський картон» та ПП ОСОБА_4, а самі по собі укладені між ними договори про надання підприємством позивача таких послуг та листи вищевказаних підприємств не можуть свідчити про те, що в цей період позивач повинен був здійснювати митне оформлення вантажів. При цьому, судова колегія враховує, що у первісному позові ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» взагалі не ставило питання про відшкодування ОСОБА_2 збитків, завданих орендою автомобіля та упущеною вигодою.
В той же час, судова колегія не може погодитись і з тим, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що в результаті неможливості використання пошкодженого відповідачем ОСОБА_2 автомобіля позивач для надання митних послуг іншим підприємствам був вимушений укладати договір оренди автомобіля на суму 42 500 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що як пошкоджений, так і орендований автомобілі використовувались позивачем саме для надання цих послуг. При цьому, судова колегія враховує, що обидва сектори митного оформлення, два підприємства, з якими позивачем були укладені договори про надання цих послуг, а також сам позивач знаходяться у одному й тому ж місті, тобто у м. Луганську, що свідчить про можливість працівників позивача використовувати для пересування та надання митних послуг по м. Луганську громадський, а не службовий транспорт.
Доказів того, що при митному оформленні вантажів позивач повинен був надавати послуги й на митних пунктах пропуску на кордоні Луганської області (МПП «Должанський», «Просяне», «Красна Могила») як у період з 11 по 15 жовтня 2012 року, так і з 15 жовтня 2012 року по 01 квітня 2013 року, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновок експерта відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.
Висновок судово-економічної експертизи № 1067/24 від 19 серпня 2013 року (Т. 2, а. с. 2-11) з приводу упущеної (неотриманої) позивачем вигоди зроблений на майбутнє, в той час як він базується на даних про доходи, отриманих позивачем з січня по листопад 2012 року, тобто за минулий час, з яких вбачається, що митні послуги позивачем надавались ПП ОСОБА_4 і ТОВ «Луганський картон» у цей період по два, три, чотири рази на місяць у різні дні і на різні суми (Т. 2, а. с. 7-8). Доказів того, що такі послуги у такій самій кількості, у ті самі дні, місяці і на ту саму суму як і раніше, будуть надаватися і виконуватися позивачем і в майбутньому за період з 12 жовтня 2012 року по 01 квітня 2013 року, матеріали справи не містять. При проведенні зазначеної експертизи у експертів не було підстав також вважати, що ці договори продовжували б існувати до 01 квітня 2013 року на тих самих умовах, при тих самих вихідних даних, які досліджувались, і не були б розірвані сторонами до 01 квітня 2013 року з інших підстав.
За таких обставин судова колегія вважає, що зазначена експертиза ґрунтується на припущеннях, а тому не могла і не може бути достатнім доказом завданих збитків за відсутності належних і достовірних вихідних даних, які могли б підлягати експертному дослідженню. Факт укладення позивачем договору оренди автомобіля з перелічених підстав сам по собі також не є достатнім доказом завданих збитків, оскільки для належного виконання своїх обов'язків по наданню митних послуг за договорами у період з 11 по 15 жовтня 2012 року позивач мав всі умови і можливості для їх виконання без використання службового або орендованого транспорту, а тому укладання позивачем такого договору на 4 дні не потребувалось, про що, крім наведених відповідачем доводів та інших матеріалів справи, також свідчать і листи ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Луганський картон», (Т. 1, а. с. 43, 44).
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» про відшкодування моральної шкоди, суд на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України виходив з того, що через пошкодження автомобіля у підприємства позивача виникли труднощі з пересуванням його працівників, що призвело до падіння їх ділової репутації перед клієнтами, з якими його працівники стикаються при виконанні своїх службових обов'язків. При цьому, суд враховував, що від послуг позивача відмовилися його постійні клієнти: ТОВ «Луганський картон» та ФОП ОСОБА_4, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині і стягнення з ОСОБА_2, який є винною особою у настанні ДТП, моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з абз. 3 ч. 3 та ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Частиною 5 вищевказаної Постанови встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У своєму позові ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» в обґрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди посилається на те, що через пошкодження автомобіля у підприємства виникли труднощі з мобільним пересуванням, що є дуже важливим у зв'язку з тим, що на митне оформлення вантажів законодавством надається лише 4 години, що призвело до падіння їх ділової репутації перед клієнтами, організаціями та установами, з якими співробітники позивача стикаються при виконанні своїх службових обов'язків. При цьому, позивач зазначив, що вкрай важливим фактом падіння ділової репутації є втрата постійних клієнтів в особі ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Луганський картон», які в своїх листах вказують на неможливість подальшої співпраці саме через неоперативність виконання позивачем своїх обов'язків. Дані підприємства й надалі продовжують здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, але вже не користуються послугами ТОВ «ЕКСІМ-БРОК».
Як вбачається з листа ПП ОСОБА_4 № 22/1 від 15 жовтня 2012 року (Т. 1, а. с. 43) та листа ТОВ «Луганський картон» № 255 від 15 жовтня 2012 року (Т. 1, а. с. 44), вищевказані підприємства вважають порушення позивачем ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» строків митного оформлення вантажів через тимчасову проблему з автомобілем неповажними та необґрунтованими. Крім того, і ПП ОСОБА_4, і ТОВ «Луганський картон» у своїх листах звертали увагу керівництва позивача на те, що у разі відновлення ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» попереднього рівня ефективності, оперативності та якості надання послуг, вони готові поновити співпрацю. Таке співробітництво позивач мав можливість не втрачати, якщо б приймав міри по використанню громадського транспорту для надання послуг у період з 11 по 15 жовтня 2012 року, а також поновити втрачене співробітництво вже на п'ятий день, оскільки з 15 жовтня 2012 року у своїй діяльності мав можливість використовувати орендований автомобіль, але цього не зробив.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не було доведено, що падіння ділової репутації їх підприємства пов'язане з неможливістю виконання ними умов договорів внаслідок відсутності автомобіля, пошкодженого з вини відповідача ОСОБА_2, тобто наявність причинного зв'язку між діями відповідача ОСОБА_2 та падінням ділової репутації підприємства, що є обов'язковою підставою для настання цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи те, що висновки суду в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідають матеріалам справи, вимогам закону і частково спростовуються доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду - зміні з його скасуванням в частині задоволення позовних вимог про відшкодування збитків і стягнення з ОСОБА_2 та користь ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» упущеної вигоди, плати за оренду автомобіля та відшкодування моральної шкоди і ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ТОВ «ЕКСІМ-БРОК» у задоволенні зазначених позовних вимог до ОСОБА_2 за необґрунтованістю. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2013 року змінити.
Скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 та користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-БРОК» упущеної вигоди в розмірі 53 875 грн. 70 коп., плати за оренду автомобіля в розмірі 42 500 грн., моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., вартості понесених витрат за проведення судово-економічної експертизи в сумі 600 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-БРОК» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в частині стягнення упущеної вигоди, орендної плати за автомобіль та відшкодування моральної шкоди за необґрунтованістю.
Стягнути з Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в особі Луганської філії АТ «ПРОСТО-страхування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-БРОК» понесені витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 583 грн. 05 коп., а з ОСОБА_2 - в розмірі 66 грн. 95 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в особі Луганської філії АТ «ПРОСТО-страхування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-БРОК» судовий збір у розмірі 377 грн. 79 коп., а з ОСОБА_2 - в розмірі 229 грн. 40 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: