Справа № 22-10111/06 Головуючий у 1 інстанції Андрєєв В.В.
Категорія 39 Доповідач Соломаха Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., Висоцької B.C.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 вересня 2006р. по справі за позовом до відкритого акціонерного товариства „Шахта „Новодзержинська", профспілкового комітету відкритого акціонерного товариства „Шахта „Новодзержинська" про визнання доповнень до колективного договору недійсними, стягнення вартості вугілля та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 вересня 2006р. ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позовних вимог до відкритого акціонерного товариства „Шахта „Новодзержинська" (далі ВАТ „Шахта „Новодзержинська") та профспілкового комітету ВАТ „Шахта „Новодзержинська" про визнання доповнень до колективного договору, укладеного між ВАТ „Шахта „Новодзержинська" та профспілковим комітетом ВАТ „Шахта „Новодзержинська", за 2000, 2001, 2002, 2004 та 2005 роки недійсними і такими, що не відповідають чинному законодавству та Конституції України; про стягнення з ВАТ „Шахта „Новодзержинська" та профспілкового комітету ВАТ „Шахта „Новодзержинська" вартості 14,75т вугілля в розмірі 3687грн. 50коп.; стягнення з ВАТ „Шахта „Новодзержинська" моральної шкоди у розмірі 10000грн.; стягнення з профспілкового комітету ВАТ „Шахта „Новодзержинська" моральної шкоди у розмірі 5000грн.; про зобов'язання ВАТ „Шахта „Новодзержинська" надалі замість надання побутового вугілля компенсувати його вартість грошима.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній інстанції позивач ОСОБА_1. доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача ВАТ „Шахта „Новодзержинська" Киреєв A.M. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача - профспілкового комітету ВАТ „Шахта „Новодзержинська" Галиченко Г.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1., представників відповідачів Киреєва A.M. та Галиченко Г.М., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач з 29 грудня 1980р. до 05 липня 1991р., тобто більше 10 років працював у ВАТ „Шахта „Новодзержинська" ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнений в зв'язку із переходом на пенсію і має право на безоплатне вугілля на побутові потреби відповідно до ст.43 Гірничого закону України.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є необгрунтованими.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.43 Гірничого закону України.
Відповідно до ст.43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків.
Відповідачі це право позивача визнають. Але позивач не погоджується з нормою вугілля, встановленою в колективних договорах, в зв'язку з чим і звернувся до суду.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання доповнень до колективного договору, укладеного між ВАТ „Шахта „Новодзержинська" та профспілковим комітетом ВАТ „Шахта „Новодзержинська", за 2000, 2001, 2002, 2004 та 2005 роки недійсними і такими, що не відповідають чинному законодавству та Конституції України, суд виходив з того, що вони є чинними і не можуть бути визнані незаконними, оскільки прийняті самою профспілкою, яка відповідно до ст. 12 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" є незалежною і втручання в її діяльність заборонена.
Відповідно до ст. 12 КЗпП України та ст.З Закону України „Про колективні договори та угоди" колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, з другої сторони.
Відповідно до ст.19 КЗпП України контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали у порядку, визначеному цим колективним договором.
Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.
Відповідно до глави 2 „Колективний договір" КЗпП України та Закону України „Про колективні договори та угоди" позивачу не надано право оскаржувати окремі умови колективного договору, з якими він не погоджується.
Відповідно до ст. 16 КЗпП України та ст.5 Закону України „Про колективні договори та угоди" умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними в силу закону і в цьому разі визнання таких умов недійсними рішенням суду не вимагається. Оцінку відповідності чинному законодавству і угодам умов колективного договору суд дає при вирішенні конкретного спору щодо порушення конкретних прав працівника, тому вимоги позивача про визнання доповнень до колективного договору недійсними і такими, що не відповідають чинному законодавству та Конституції України, не грунтуються на законі.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ „Шахта „Новодзержинська" та профспілкового комітету ВАТ „Шахта „Новодзержинська" вартості недоотриманого ним за 2000р., 2001р., 2002р., 2004р., 2005р. вугілля в кількості 14,75т на суму 3687грн. 50коп., суд першої інстанції виходив з того, що безоплатне вугілля позивачу надавалося відповідно до умов колективного договору і внесених до нього доповнень, тому його вимоги про стягнення вартості вугілля є необгрунтованими.
Суд першої інстанції правильно вказав, що згідно рішення апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2006р., яке набрало законної сили, в 2000-2003р.р. безоплатне вугілля позивачу надавалося відповідно до умов колективного договору і внесених до нього доповнень (в 2000р. - 5т, в 2001р. - Зт, в 2002р. - не отримував), що цим рішенням в задоволенні позову ОСОБА_1. до ВАТ „Шахта „Новодзержинська", профспілкового комітету ВАТ „Шахта „Новодзержинська" про стягнення вартості побутового вугілля за 2000-2002 роки відмовлено (а.с.31-32), тому в цій частині провадження по справі підлягає закриттю. При наявності рішення апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2006р. в теперішній час суд не може повторно давати оцінку відповідності законодавству доповнень до колективного договору, який діяв на протязі 2000-2002 років, щодо норм забезпечення позивача на безоплатне вугілля на побутові потреби і наявності підстав для стягнення з тих же відповідачів вартості вугілля за 2000-2002 роки.
Згідно п.7.5 колективного договору, укладеного між ВАТ „Шахта „Новодзержинська" та профспілковим комітетом ВАТ „Шахта „Новодзержинська", який зареєстрований виконавчим комітетом Дзержинської міської ради 10 жовтня 2003р. та діяв до лютого 2006р., безоплатне вугілля надається пенсіонерам, які мешкають в будинках з пічним опаленням або з пічними кухонними вогнищами, норма відпуску вугілля встановлена 5,9т, виписка та вивезення вугілля здійснюється по півріччям (а.с.88). Будь-які доповнення або зміни щодо норми безоплатного надання вугілля на побутові потреби до цього колективного договору не вносилися.
Зазначена в п.7.5 колективного договору ВАТ „Шахта „Новодзержинська" норма вугілля 5,9т відповідає п.12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України, НАК „Вугілля України", іншими власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р.
З матеріалів справи встановлено, що за 2003р. позивач отримав 5,9т вугілля, за 1 півріччя 2004р. - 2,95т, які вивіз 17 листопада 2004р., за 2 півріччя 2004р. та за 1 півріччя 2005р. він виписав вугілля згідно норм колективного договору, але не вивіз його до теперішнього часу (а.с.9, 80). Позивач ці факти визнає. Згідно його пояснень за 2 півріччя 2005р. він також виписав вугілля, але не вивіз його.
Листом від ЗО травня 2005р. ВАТ „Шахта „Новодзержинська" зверталося до позивача з пропозицією вивезти виписане ним вугілля за 2 півріччя 2004р. та 1 півріччя 2005р. в загальній кількості 5,9т (а.с.9), але до цього часу позивач вугілля не вивіз.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача вартості вугілля за 2 півріччя 2004р. та за 2005р., яке він оформив, але не вивіз, оскільки ВАТ „Шахта „Новодзержинська" виконало відносно позивача умови колективного договору щодо безоплатного надання позивачу вугілля та не створює перешкод для його вивезення позивачем.
Посилання позивача на те, що ВАТ „Шахта „Новодзержинська" повинно самостійно безоплатно перевезти йому вугілля, не грунтуються на законі.
Ні ст.43 Гірничого закону України, ні колективним договором ВАТ „Шахта „Новодзержинська", ні Галузевою угодою право позивача на безоплатну доставку вугілля не передбачено.
Відповідно до п.7.7 колективного договору вивезення вугілля здійснюється транспортом підприємства з оплатою за підвезення вугілля в касу підприємства (а.с.89). Безоплатно вивезення вугілля здійснюється відповідно до п.7.8 колективного договору інвалідам війни, учасникам бойових дій, вдовам, чоловіки яких загинули на фронті або на шахті, та самотнім у віці більш ніж 70 років, які раніше працювали на шахті (а.с.89).
Позивач до вказаних категорій осіб не відноситься, тому вивозити вугілля повинен за власний рахунок.
Згідно п.12.10 Галузевої угоди, на яку посилається позивач, безоплатна доставка вугілля проводиться інвалідам праці, батькам або вдовам загиблих на підприємствах вугільної промисловості, якщо вони не працюють (а.с.74). Позивач до вказаних категорій осіб не відноситься.
Положення п.7.5, п.7.7, п.7.8 колективного договору, укладеного між ВАТ „Шахта „Новодзержинська" та профспілковим комітетом ВАТ „Шахта „Новодзержинська", який зареєстрований виконавчим комітетом Дзержинської міської ради 10 жовтня 2003р., не суперечать діючому законодавству та Галузевій угоді, на яку посилається позивач.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів вартості виписаного, але не вивезеного позивачем вугілля за 2004-2005 роки.
Суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди в зв'язку із порушенням його прав на безоплатне надання вугілля на побутові потреби не грунтуються на законі. Право позивача на безоплатне надання вугілля на побутові потреби відповідачами не порушувалося.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частиш зобов'язання ВАТ „Шахта „Новодзержинська" надалі надавати позивачу замість вугілля грошову компенсацію, суд правильно виходив з того, що п.12.12 Галузевої угоди така можливість передбачена лише в випадку неможливості виділення пільгового палива в його товарному виді особам, що виїхали з вугільного басейну після виходу на пенсію і мають на новому місці проживання потребу в паливі. Позивач із Донецького вугільного басейну не вибув, живе на території Донецької області у м.Костянтинівка на відстані приблизно 20км від м.Дзержинська, де розташоване ВАТ „Шахта „Новодзержинська", і до 2003р. вивозив вугілля.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не
спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 вересня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.