УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» листопада 2006 року Судова колегія Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Плавич Н.Д.
суддів - Галушко Л.А., Кварталової A.M.
при секретарі - Котовій Л.Г.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.06.2006р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розділ майна подружжя, визнання права власності на частину квартири, встановлення порядку користування квартирою,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005р. позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 1993р. вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу вони мають сина, ОСОБА_3., який страждає на тяжке захворювання, цукровий діабет, 1-го типу і є інвалідом дитинства. У зв'язку із захворюванням дитини, позивачка не працює, знаходиться дома та доглядає за дитиною. В період шлюбу позивач та відповідач придбали майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 3-ох жилих кімнат, площею 43,8 кв. м. та земельну ділянку, площею 0,798га, розташовану на землях Сичавської сільради Комінтернівського району Одеської області. Рішенням суду від 29.12.2004р. їх шлюб було розірвано. Враховуючи наведене, позивачка просила, розділити майно, яке є об'єктом права сумісної власності подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку. При вирішенні питання щодо розділу квартири позивач просила відійти від рівності часток і визнати за нею право власності на 2/3 частини вказаної квартири, а за відповідачем право власності на 1/3 частину зазначеної квартири, а також встановити порядок користування квартирою, виділивши її та їх сину в користування кімнати площею 12,2кв.м. та 12,5кв.м, а відповідачу-кімнату 19,1кв.м. з лоджією, що взагалі складає 21,3кв.м.
У судовому засіданні суду 1 інстанції позивач уточнила свої позовні вимоги, просила з урахуванням того, що з нею проживає хвора дитина, визнати за нею право власності на 14/25 частин вказаної квартири, виділити її у користування дві кімнати, площею 12,2 кв. м та 12,5 кв. м. За відповідачем визнати право власності на 11/25 частин зазначеної квартири, виділивши йому в користування кімнату, площею 19,1 кв. м. І та лоджію. Встановити порядок користування жилою площею квартири. Всі інші приміщення вказаної квартири залишити в загальному користуванні. Позовні вимоги щодо розділу, земельної ділянки позивачка просила залишити без розгляду.
Відповідач позовні вимоги визнав частково.
Рішенням суду 1-ої інстанції від 30.06.2006р. позов ОСОБА_2. задоволено частково, виділено позивачці ОСОБА_2. у власність 14/25 частин квартири АДРЕСА_1, виділено відповідачу ОСОБА_1. у власність 11/25 частин вказаної квартири.
Визнано за позивачкою ОСОБА_2. право власності на 14/25 частин зазначеної квартири, за відповідачем ОСОБА_1, визнано право власності на 11/25частин квартири.
У решті позову - відмовлено.
Справа № 22-5260/2006р. Головуючий у 1 інстанції-Поліщук І.О.
Категорія:34 Доповідач - Плавич Н.Д.
Під час перевірки законності судового рішення за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1. в суді апеляційної інстанції позивачка, скориставшись своїми правами, відмовилась від позову в частині встановлення порядку користування спірною квартирою АДРЕСА_1, про правові наслідки, передбачені ст.206 ЦПК України, була попереджена.
Ухвалюю апеляційного суду від 10.11.2006р. заява позивачки щодо її відмови від позову в частині встановлення порядку користування спірною квартирою прийнята.
У зв'язку із відмовою позивачки від части заявлених вимог, відповідач, його представник уточнили вимоги апеляційної скарги і просили рішення суду скасувати та постановити нове, яким розділили майно колишніх подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1, не відступаючи від рівності часток, посилаючись на те, що у суду 1-ої інстанції не було законних підстав для зменшення частки відповідача.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, заперечення на неї, перевірив матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В ході розгляду справи судом встановлено, що з 1993р. позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_3. Під час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується актом прийому-передачі від 10.01.1996р. Рішенням суду від 29.12.2004р. шлюб між сторонами розірвано.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат, площею 12,2кв.м, 12,5 кв.м та 19,1 кв.м. (а.с.27-28). Згідно висновків експертизи НОМЕР_1. реальна частка кімнати, площею 19,1кв.м. складає 11/25 часток зазначеної квартири, а кімнат, площею 12,2кв.м. та 12,5 кв.м. - 14/25 часток квартири. Також встановлено, що до кімнати площею 19,1 кв.м. прилягає лоджія площею 2,2 кв.м., яка при розрахунках часток по житловій площі експертом до уваги не була прийнята.
Ст.60 СК України передбачено, що майно набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу мана, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішені спору про поділ майна суд може відступити від засади рівностей часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з медичного висновку НОМЕР_2„ дитина ОСОБА_3. страждає захворюванням - цукровим діабетом 1-го типу і є інвалідом дитинства. У зв'язку із захворюванням дитини, позивачка не працює, знаходиться дома та доглядає за дитиною. Суд 1 інстанції дійшов до правильного висновку про те, що тяжка хвороба неповнолітньої дитини дає підставу відступу від рівності часток колишніх подружжя при розділі майна.
У судовому засіданні по 1-ій інстанції відповідач не заперечував проти поділу квартири із незначним відступом від рівності часток. Крім того, встановлено, що позивачка разом із дитиною проживають у кімнатах 12,2кв.м та 12,5 кв.м, (14/25 часток вказаної квартири), а відповідач проживає у кімнаті 19,1кв.м. (11/25 часток квартири).
На підставі затначеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду 1-ої інстанції щодо незначного збільшення частки позивачки при розділі майна подружжя та визнання за позивачкою, з якою проживає дитина, права власності на 14/25 частин спірної квартири, а за відповідачем право власності на 11/25 частин квартири.
Згідно ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Єдиний довід відповідача і його представника про те, що суд 1-ої інстанції порушив вимоги закону і відійшов від рівностей часток, не тягне скасування рішення суду. Судом були з'ясовані всі обставини по справі і зроблений правильний висновок.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає встановленим по справі обставинам, постановлено з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, тому підстав для його скасування і задоволення скарги немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307ч.п.1, 308, 313, 314ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.06.2006р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розділ майна подружжя, визнання права власності на частину квартири - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Верховний Суд України на протязі 2 місяців через суд касаційної інстанції