Єдиний унікальний номер 243/6481/13-ц Номер провадження 22-ц/775/173/2014

Головуючий у 1 інстанції Сидоренко І.О.

Доповідач Дундар І.О.

Категорія 20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів Янчук Т.О., Мірута О.А.

при секретарі Руденко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2

на рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, просила скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимог, оскільки при прийнятті рішення суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи, надав поверховий аналіз норм матеріального права, не застосував норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, внаслідок чого висновки суду не узгоджуються з нормами чинного законодавства, невірно вирішено справу по суті: продаж предмету іпотеки було здійснено за ціною, яка визначена суб»єктом оціночної діяльності без погодження з позивачем, нотаріус посвідчив договір купівлі-продажу без достатніх на те підстав, банк повідомив про намір укласти договір купівлі-продажу за 29 днів, всупереч Закону, який передбачає повідомлення за 30 днів, до того ж судом першої інстанції було помилково встановлено, що поштове відправлення повідомлення банку про намір укласти договір купівлі-продажу іпотечного майна було надіслано 17 травня 2013 року, договір купівлі-продажу підписано не уповноваженою особою, всупереч рішенню Слов»янського міськрайонного суду від 28 серпня 2010 року, в якому зазначено, що право укладати договір належить виключно конкретному відокремленому підрозділу, від імені якого за довіреністю або іншим документом, що посвідчує повноваження представник повинен був підписати договір та скріпити його печаткою з кодом вказаним в рішенні суду.

В судовому засіданні представник ПАТ «Укрсоцбанк» Дегтярьов Є.В. та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечували проти задоволення скарги, просили залишити без змін рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з»явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином - телефонограмою, яка передана 18 лютого 2014 року та зареєстрована в Журналі телефонограм за №4451, про що свідчить текст телефонограми та витяг з Журналу реєстрації телефонограм.

ОСОБА_1 надала суду телеграму, в якій просила відкласти розгляд справи в зв»язку з хворобою.

На підставі ч.1 ст.305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

До заяви ОСОБА_1 не додано документів, які б свідчили про поважність причин відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 3 лютого 2014 року ОСОБА_1 надала суду заяву про відкладення розгляду справи в зв»язку з неможливістю з»явитися до суду (т.2 арк.спр.65), внаслідок чого розгляд справи було відкладено.

В судове засідання, призначене на 17 лютого 2014 року ОСОБА_1 надіслала на адресу суду телеграму, в якій просила відкласти розгляд справи в зв»язку з хворобою, документи, які б свідчили про поважність причин відкладення розгляду справи, не додані.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що причини неявки ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 3 березня 2014 року, не є поважними, подана заява про повторне відкладення розгляду справи свідчить про недобросовісне здійснення нею своїх прав, тому розгляд справи належить проводити у відсутність позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що 13 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір № 371і/2007, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 100000 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 12 серпня 2014 року. Відповідно до іпотечного договору № ІІІ 371/2007 від 13 серпня 2007 року іпотекодавець (ОСОБА_1) передала в іпотеку іпотеко держателю (ПАТ «Укрсоцбанк») в забезпечення виконання забов»язань нежитлове приміщення крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 28,7 кв.м. Заочним рішенням Слов»янського міськрайонного суду № 2-6505/2010 від 28 серпня 2010 року вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на нежитлове приміщення крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом продажу даного нерухомого майна ПАТ «Укрсоцбанк», в особі Краматорського відділення Донецької області Донецької обласної філії з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та наданням ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Краматорського відділення Донецької обласної філії всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Станом на 21 червня 2013 року заборгованість склала 82090,51 грн. Банком 21 червня 2013 року була здійснена продаж оспорюваного нерухомого майна ОСОБА_3 Повідомлення банку про намір укласти договір купівлі-продажу іпотечного майна надіслано ОСОБА_1 17 травня 2013 року. Ціна продажу предмета іпотеки визначена суб»єктом оціночної діяльності товарною біржею «Євгенія Сервіс» та станом на 29 травня 2013 року склала 111850,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що під час укладанні договору купівлі-продажу не було допущено порушень вимог законодавства - існувала заборгованість за кредитним договором, позивача було повідомлено належним чином про укладання договору, ціна продажу предмета іпотеки встановлена на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, скріплення печаткою юридичної особи підпису уповноваженої на здійснення правочину особи не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

На підставі частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В позовній заяві (арк..спр.2-6) ОСОБА_1 посилалась на те, що під час укладання договору купівлі-продажу було порушено вимоги законодавства.

На підставі п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Із наведених положень випливає, що у випадку визнання правочину недійсним як такого, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства, суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого не відповідає правочин.

Однак, дослідивши положення оспорюваного договору та заслухавши пояснення представників сторін, судом не було встановлено, що зміст договору купівлі-продажу суперечить Цивільному кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства, наведеним вище. За формою і змістом договір відповідає положенням Цивільного кодексу України про договори такого роду.

При цьому, позивач в порушення вимог ст. 33 ГПК України не довів суду факт незаконності змісту оспорюваного договору та не обґрунтував, яким конкретно нормам нормативно-правових актів, на його думку, суперечить зміст договору.

Так, посилання позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що договір від імені Продавця підписано не уповноваженою особою - не ґрунтується на законі.

Дійсно рішенням Слов»янського міськрайонного суду № 2-6505/2010 від 28 серпня 2010 року право продажу предмету іпотеки - нежитлового приміщення крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 28,7 кв.м., розташованому за адресою: АДРЕСА_1 надано ПАТ «Укрсоцбанк», в особі Краматорського відділення Донецької області Донецької обласної філії - 84300 Донецька область м.Краматорськ вул. 19-го Партз»їзду б.48 «Г» код за ЕДРПОУ -09334010 (арк..спр.11-13).

Оспорюваний договір купівлі-продажу від 21 червня 2013 року (арк..спр.9-10) укладений ПАТ «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код юридичної особи 00039019 місцезнаходження - 03150 м.Київ вул..Ковпака, 29 в особі начальника Краматорського відділення №235 Групи відділень №8 (м.Краматорськ) Департаменту роздрібних продаж Східного комерційного макрорегіону (м.Донецьк) Бутка А.М. та підписаний ним.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Укрсоцбанк» (арк..спр.43) ідентифікаційний код юридичної особи - 00039019, код, який вказаний в рішенні суду - 09334010 - це ідентифікаційний код Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», яка діє без права юридичної особи (арк..спр.81).

Оскільки стороною у справі з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки була юридична особа - ПАТ «Укрсоцбанк», саме воно було уповноважено судом на продаж предмету іпотеки, тому скріплення договору купівлі-продажу печаткою саме ПАТ «Укрсоцбанк» відповідає вимогам закону.

Доводи ОСОБА_1 про недотримання нотаріусом умов, викладених в п.2 договору купівлі-продажу - безпідставні.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

На підставі п.2.13 глави 2 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої Наказом Мінюсту від 22 лютого 2012 року № 296/5 ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди щодо ціни продажу предмет іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується відповідним актом про оцінку.

Позивач залишила без відповіді повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» щодо наміру укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

На підставі абз.2 п.2 договору купівлі-продажу ринкова вартість нежитлового приміщення згідно висновку про ринкову вартість, виданого Товарною біржею «Євгенія Сервіс» від 27 травня 2013 року складає 111850 грн., за яку і було здійснено продаж вбудованого нежитлового приміщення.

Виходячи з викладеного, встановлення ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - оцінщиком директором Товарної біржі «Євгенія Сервіс» (арк..спр.48) відповідає вимогам закону, посилання на те, що сума попередньо погоджена між продавцем та боржником не є підставою для визнання угоди недійсною.

Також є небгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст.38 Закону «Про іпотеку» при укладання спірного договору.

Так, на підставі ст.38 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Відповідно до п.2.7 глави 2 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої Наказом Мінюсту від 22 лютого 2012 року № 296/5 якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов'язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2.8. Особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки (відмовитися від права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з дня одержання повідомлення щодо наміру продажу письмово повідомити іпотекодержателя або нотаріуса про свій намір. Особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя з дня отримання іпотекодержателем повідомлення про згоду на купівлю предмета іпотеки. Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб, які мають право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла, нотаріус вправі посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій іншій особі на розсуд іпотекодержателя.

Виходячи з викладеного, тридцятиденний строк надається боржнику для виявлення бажання придбати предмет іпотеки або відмовитися від права купівлі, тобто недотримання його не є підставою для визнання угоди недійсною, а є порушенням права переважної купівлі.

Отже, посилання позивача, як на підставу недійсності оспорюваного договору, на суперечність змісту правочину актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України) є необґрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що суд правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.

Позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували позовні вимоги.

За таких підстав суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: