Справа № 686/22946/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2014 року
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області у складі:
головуючої судді - Сарбей В.Л.,
при секретарі - Лоб І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та зобов*язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2013 року позивач звернулася в суду з позовом до відповідача про стягнення компенсації за невикористану відпустку та зобов*язання до вчинення дій, вказавши, що між нею та ФОП ОСОБА_2 був укладений безстроковий трудовий договір від 08.04.2010 року. 11.04.2012 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням. Однак при звільненні їй не була виплачена грошова компенсація за дні невикористаної відпустки за весь період роботи, а також ним не був сплачений внесок на загальнообов*язкове державне соціальне страхування, в розмірі 36,8 %, оскільки відпускні не були додані до суми доходу при нарахуванні пенсії. Пенсійним фондом України їй надану індивідуальну відомість про застраховану особу, де вказано період відпрацьованого нею у відповідача часу а також фактичний розмір плати за весь період роботи. Просить стягнути компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7 386,60 грн., компенсацію за затримку виплату, компенсацію за невикористану відпустку та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.
В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги, просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 08.04.2010 року по 11.04.2012 року в сумі 5 207,00 грн., середній заробіток за весь час затримки цього розрахунку в сумі 105 800,00 грн., моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. та зобов*язати ФОП ОСОБА_2 сплатити до управління ПФ України в м. Хмельницькому внесок на загальнообов*язкове державне соціальне страхування в розмірі 36,8 % від суми компенсації за невикористану відпустку.
Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 позов не визнав, вказавши, що дійсно з 08.04.2010 року по 11.04.2012 року позивачка ОСОБА_1 працювала по укладеній з ним трудовій угоді, після розірвання трудової угоди вона звернулась до суду з позовом про стягнення з нього крім іншого, компенсації за невикористану відпустку за період з 08.04.2010 року по 11.04.2012 року, а також середнього заробітку за затримку розрахунку з 11.04.2012 року по день прийняття рішення судом. Однак вона не надала суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження своїх вимог, а тому їй в позові було відмовлено в зв*язку із недоведеністю позовних вимог, рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 09.01.2013 року вищевказане рішення залишено без змін. Згодом позивачка ОСОБА_1 знову неодноразово зверталася до Хмельницького міськрайонного суду з позовними заявами про стягнення з нього компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, однак провадження ухвалами Хмельницького міськрайонного суду було закрито враховуючи те, що судом вже вирішувався спір між тими ж сторонами про той самий предмет позову із тих самих підстав. Вважає, що позивачка знову вимагає стягнути з нього компенсацію за невикористану відпустку з тих же підстав та за той же період що і у справах, розглянутих судовими органами раніше, не надаючи суду будь-яких нових доказів, тому в цій частині справа підлягає закриттю у відповідності до ст. 205 ЦПК України. У задоволенні її вимог щодо стягнення з нього середнього заробітку за затримку виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні - слід відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 08.04.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений безстроковий трудовий договір, за яким вона працювала бухгалтером, а 11.04.2012 року звільнилася з роботи за власним бажанням.
Згідно ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.
У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток по день фактичного розрахунку.
Згідно ст. ст. 74-84 КЗпП України громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки. Оплата відпусток прирівнюється до заробітної плати і обкладається податком на доходи з фізичних осіб і відображається у формі 1 ДФ з ознакою доходу 101.
За весь період роботи за трудовим договором з 08.04.2010 року по 11.04.2012 року позивачу не надавались щорічні відпустки та не надавалась грошова компенсація за невикористані відпустки.
Вказані обставини підтверджуються копією трудового договору від 08.04.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, копією індивідуальної відомості про застраховану особу, з якої вбачається розмір щомісячної заробітної плати, яка нараховувалась позивачці, а також відсутність будь-яких нарахувань, які б свідчили про виплату їй відпускних сум або компенсацій за невикористану відпустку. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів про надання позивачу відпустки за відпрацьований час або ж виплати компенсації за невикористану відпустку за цей період.
Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв*язку з навчанням, творчої відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористанні відпустки.
Середній розмір заробітної плати позивачки за календарний день становить: заробітна плата з квітня 2011 року по березень 2012 року (квітень 1 700,00 грн. + травень 1 7100,00 грн. + червень 1 700,00 грн. + липень 1700,00 грн. + серпень 2 000,00 грн. + вересень 2 200,00 грн. + жовтень 2 300,00 грн. + листопад 2 400,00 грн. + грудень 2 500,00 грн. + січень 2012 року 3500,00 грн. + лютий 4 600,00 грн. + березень 4 600,00 грн.) = 30 900,00 грн. розділити на 356 календарних днів = 86,7 грн. (середньоденна заробітна плата перед звільненням). Оскільки позивачка являється інвалідом ІІ групи, то іі невикористана відпустка за два роки складає 60 днів. Таким чином компенсації підлягає 5 207,00 грн. (60 х 86,7 грн.).
Окрім того, за період затримки розрахунку при звільненні за період з 12.04.2012 року по 13.03.2014 року стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Загальний розмір компенсації становить: середньомісячний заробіток за два попередні місяці, що передують звільненню лютий 2012 року - 4 600,00 грн., березень 2012 року - 4 600,00 грн. = 9 200,00 грн. розділити на 2 х 23 місяці = 105 800,00 грн.
Згідно ст. 73 КЗпП України, п. 2.2.12 Інструкції №5 зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 року №5 грошова компенсація за невикористану відпустку входить до складу додаткової зарплати і оподатковується податком з доходів фізичних осіб і є об*єктом для нарахування і утримання страхових внесків до Пенсійного фонду України і інших соціальних платежів. Такий обов*язок по сплаті єдиного внеску покладено і на фізичну особу підприємця, який використовує працю інших осіб на умовах трудового договору. ОСОБА_2 не сплативши внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування на компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_1, порушив її право на належне пенсійне забезпечення і перерахунок пенсії як працюючому пенсіонеру, тому його слід зобов*язати до вчинення такої дії в примусовому порядку.
Вище перерахованими неправомірними діями ОСОБА_2 позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягала в необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя і вирішення питань матеріального забезпечення, з врахуванням того, що вона є інвалідом ІІ групи і потребує медикаментозної підтримки. Крім того, їй необхідно було витрачати зусилля і час для доведення правильності своїх вимог шляхом звернення до різних компетентних органів. Тому суд приходить до висновку, що розмір морального відшкодування позивачці в сумі 500,00 грн. слід відшкодувати і стягнути з відповідача.
При вирішенні позову суд не приймає до уваги пояснення відповідача, що ОСОБА_1 вимагає вчинити дії а також стягнути з нього компенсацію за невикористану відпустку з тих же підстав та за той же період, що і у справах розглянутими судовими органами, якими встановлено безпідставність позовних вимог ОСОБА_1. Нових доказів в підтвердження позову нею не надано.
Із наявних в матеріалах справи копій рішень Хмельницького міськрайонного суду від 16.11.2012 року та Апеляційного суду Хмельницької області від 09.01.2013 року вбачається, що у позові ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 08.04.2010 року по 11.04.2012 року відмовлено за недоведеністю вимог. Крім того, вона звертаючись з позовом до суду, не зазначила період за який просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні і розмір такої компенсації. Встановлено, що після винесення рішення про стягнення заборгованості по зарплаті вона отримала індивідуальну відомість про застраховану особу із зазначенням періоду відпрацьованого часу і розміру заробітної плати, з яких має обраховуватись компенсація за невикористану відпустку. Стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні позивач вимагає по день ухвалення рішення по цій справі, тобто за інший період часу.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1 115,07 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 47, 83, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 237, 238 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовільнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 08.04.2010 року по 11.04.2012 року в сумі 5 207,00 гривень.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 12.04.2012 року по 13.03.2014 року - 105 800,00 гривень.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500,00 гривень, а всього 111 507,00 гривень.
Зобов*язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 сплатити до управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому внесок на загальнообов*язкове державне соціальне страхування в розмірі 36,8 % від суми компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави в сумі 1 115,07 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: