№1-10                                                              

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 лютого 2008 року                                                                                                            місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С.М., при секретарі ГУРІН О.А., за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції КОЗАКА А.Т., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 3030

солдата ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Севастополі, українця, громадянина України, з повною середньо освітою, не судимого, одруженого, звільненого з військової служби у березні 1997 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, являючись військовослужбовцем строкової служби, з метою ухилитися від військової служби 12 грудня 1996 року самовільно залишив розташування Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справи України, де він перебував на лікуванні, і виїхав в місто Севастополь, а потім приїхав в місто Київ, де проводив час на власний розсуд: проживав за різними адресами, працював на різних роботах, і про себе як військовослужбовця нікому не повідомляв, скриваючи свою належність до військової служби. З грудня 2007 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками Центрального управління Військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що він у грудні 1996 року, під час перебування на лікуванні у Центральному госпіталі Міністерства внутрішніх справи України, узнав, що у його батька загострилася хвороба. Маючи на меті ухилитися від військової служби та, бажаючи допомогти хворому батьку, він, ОСОБА_1, 12 грудня 1996 року самовільно залишив госпіталь та поїхав по місцю проживання останнього в місто Севастополь, де влаштувався на роботу. Оскільки заробітна плата була незначною, він, ОСОБА_1, у 1997 році повернувся в місто Київ, де навчався на курсах дизайнера та оператора персонального комп'ютера, після чого працював на різних роботах. У травні 2004 році він познайомився з громадянкою ОСОБА_3, з якою у вересні 2006 році одружився. При цьому, підсудний уточнив, що до органів державної влади та правоохоронних органів він не звертався і про себе, як військовослужбовця, не заявляв. З грудня 2007 року його затримали працівники Центрального управління Військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області, які доставили його у військову прокуратуру Київського гарнізону, де він зізнався у вчиненому.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_1 у дезертирстві підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

№ 1-10

Таким чином, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведене в повному обсязі.

Отже, дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, з метою ухилитися від військової служби 12 грудня 1996 року самовільно залишив розташування Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справи України та незаконно перебував за його межами до 3 грудня 2007 року, тобто, вчинив дезертирство, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 408 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до призову на службу характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, в дитинстві виховувався одним батьком, під час ухилення від військової служби надавав допомогу хворому батьку, який помер в 2004 році. Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби, за час незаконного знаходження за межами частини одружився, займається суспільно - корисною працею і характеризується позитивно.

Перелічені обставини суд визнає винятковими і такими, що пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь вчиненого підсудним злочину, а тому, враховуючи обставини справи та особу винного, суд знаходить можливим не позбавляти ОСОБА_1 волі, оскільки вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.75 КК України.

На підставі викладеного і, керуючись ст.ст.299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

Призначене ОСОБА_1 покарання не виконувати, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київськогогщщону протягом 15 діб з моменту його проголошення.