248/793/14-ц
2/248/443/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2014 року
Харцизький міський суд Донецької області у складі :
судді - Щебуняєвої Л.Л.,
при секретарі - Должиковій Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харцизьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Харцизька в особі Харцизької міської ради про визнання права власності на ? частину квартири за набувальною давністю,
ВСТАНОВИВ :
10 лютого 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади міста Харцизька в особі Харцизької міської ради про визнання права власності на ? частину квартири за набувальною давністю.
Позов мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу ? частини квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори 14 серпня 1997 року, за №3-2509,зареєстрованого в Харцизькому бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №2 за реєстровим №430 від 31 жовтня 1997 року, вона набула право власності на ? частину , корисною площею 11,8 кв.м ,житловою площею 6,0 кв.м, квартири АДРЕСА_1, яка складається із однієї кімнати загальною площею 22,16 кв.м, житловою площею 12,0 кв.м .
Договір купівлі-продажу ? частини вищевказаної квартири був укладений між нею та ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв племінник ОСОБА_2 ОСОБА_3
18 березня 1998 року вона зареєструвалась у вказаній квартирі і проживає в ній більше 16 років. На теперішній час вона продовжує проживати у квартирі, добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за квартирою та утримує її, сплачує комунальні послуги за всю квартиру, здійснює в ній поточний ремонт.
Згідно технічної документації на квартиру їй відомо ,що власником спірної ? частини квартири є ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка померла ще до того,як вона купила ? частину квартири.Після смерті ОСОБА_4 спадщину ніхто не прийняв і вона одноосібно проживає в квартирі та сплачує її утримання.
В зв'язку з чим, на підставі ст..344 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на ? частину квартири АДРЕСА_1
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ,представник позивача ОСОБА_5 підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - територіальної громади міста Харцизька в особі Харцизької міської ради в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи у відсутності його представника. Просить винести рішення на розсуд суду.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача - територіальної громади міста Харцизька в особі Харцизької міської ради.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд знаходить позов необґрунтованим та таким ,що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору купівлі-продажу ? частини квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори Сиротіною І.А. 14 серпня 1997 року, за №3-2509 , ОСОБА_2, від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_3, продала,а ОСОБА_1 купила ? частину, корисною площею 11,8 кв.м, житловою площею 6,0 кв.м, квартири АДРЕСА_1, яка складається із однієї кімнати ,загальною площею 22,16 кв.м, житловою площею 12,0 кв.м (а.с.6-7) .
ОСОБА_1 зареєструвала в Харцизькому бюро технічної інвентаризації , в реєстровій книзі №2 ,за реєстровим №430 від 31 жовтня 1997 року , право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).
Судом встановлено ,що позивач ОСОБА_1 з 10 березня 1998 року та до теперішнього часу є зареєстрованою за адресою :АДРЕСА_1.
Відповідно до Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ,виготовленого Харцизьким комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації" станом на 3 лютого 2014 року (а.с.11-14) вищевказана квартира розташована на 1 поверсі 5 поверхового будинку та складається з 1 кімнати житловою площею 12 кв.м,загальна площа квартири складає 22,16 кв.м ;інвентаризаційна вартість квартири становить 21367 гривен.
Згідно довідки Харцизького комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації" від 12 березня 2014 року,№150, вбачається, що згідно даних архівної справи, нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 до 31 грудня 2012 року було зареєстровано : ? частка за ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 19 жовтня 1994 року за №4891,посвідченого державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори Нагорняк Т.А., зареєстрований в КП БТІ м.Харцизька 25 жовтня 1994 року в реєстровій книзі 2,запис 430; ? частка за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ? частки квартири від 14 серпня 1997 року за №2-509, посвідченого державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори Сиротіною І.А., зареєстрований в КП БТІ м.Харцизька 31 жовтня 1997 року в реєстровій книзі 2,запис 430 (а.с.43).
Згідно Домової книги по квартирі АДРЕСА_1 (а.с.9) вбачається, що власником ? частини квартири є ОСОБА_4, власником ? частини квартири є ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 була зареєстрована у даній квартирі до своєї смерті, знята з реєстраційного обліку у квартирі у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2.
З квитанцій по сплаті комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 від 19 вересня 2007 року,4 січня 2008 року,11 квітня 2008 року,12 листопада 2009 року,16 червня 2010 року,19 лютого 2013 року,14 вересня 2013 року,22 вересня 2013 року,13 жовтня 2013 року,28 жовтня 2013 року,15 грудня 2013 року,18 січня 2014 року,26 січня 2014 року (а.с.15-20) вбачається, що зазначені комунальні послуги сплачувалися ОСОБА_1
Згідно актового запису про смерть №335 від 5 травня 1997 року (а.с.42) вбачається, що ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Тюменської області, Голишмановський район, м.Нікольськ ,померла ІНФОРМАЦІЯ_2, у віці 71 рік ,у місті Харцизьку Донецької області.
Згідно письмового повідомлення завідуючої Першої Харцизької державної нотаріальної контори Нагорняк Т.А. від 12 березня 2014 року,№286/01-16, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину ) за №36815382 від 6 березня 2014 року ,Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №36815363 від 6 березня 2014 року (а.с.44-50) вбачається, що після смерті ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №207/1997 від 13 травня 1997 року ; із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Першої Харцизької державної нотаріальної контори звернулася сестра померлої-ОСОБА_2 13 травня 1997 року,за вхідним №271 ;із заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 звернувся син померлої ОСОБА_3 13 травня 1997 року,за вхідним №272 ; свідоцтво про право на спадщину до теперішнього часу ОСОБА_2 не видавалося.
Відповідно до ст.ст.548,549 ч.1 п.2 ЦК України (1963 року),який діяв на момент смерті ОСОБА_4, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Визнається ,що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст..561 ЦК України (1963 року) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Тобто, отримання свідоцтва про спадщину будь-яким строком не обмежено.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що після смерті власника спірної ? частини квартири ОСОБА_4 спадщину прийняла, однак до теперішнього часу не отримала свідоцтва про право на спадщину ,сестра померлої ОСОБА_2.
Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно ,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до ст..397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до ч.1,ч.4 ст..344 ЦК України особа ,яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність),якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно ,що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ,правила ст..344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, умовою володіння з метою набуття права власності на нерухоме майно є безтитульність такого володіння. Вказана умова прямо випливає зі змісту наведеної норми закону. Тобто ,за набувальною давністю може бути набуто право власності лише на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно, та на майно ,що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають ,що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць ,а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Пункт 9 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачає , що відповідно до частини 1 ст.344 ЦК особа ,яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном-протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність),якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати ,зокрема таке : - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Відповідно до п.11 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" ,враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі ,яка заявляє про давність володіння) ,а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин ,що має юридичне значення ,і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що власником спірної ? частини квартири була ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті з заявою про прийняття спадщини 13 травня 1997 року звернулася до нотаріальної контори сестра померлої ОСОБА_4-ОСОБА_2, якою до наступного часу не одержано свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно та не зареєструвало право на спадщину в органах державної реєстрації нерухомого майна.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довела добросовісності набуття спірного нерухомого майна у вигляді ? частини квартири, того, що вона не знала і не могла знали про те, що зазначена спірна ? частина квартири належала іншій особі - ОСОБА_4,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
З тексту позовної заяви ОСОБА_1, її пояснень в судовому засіданні, долученої позивачем до матеріалів позовної заяви Домової книги по квартирі №87,договору купівлі-продажу ? частини квартири від 14 серпня 1997 року, де в якості продавця спірної ? частини квартири виступала саме ОСОБА_2,яка є сестрою та спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_4 та син померлої ОСОБА_3,який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_2 та який на користь останньої відмовився від спадщини після смерті матері, вбачається ,що позивач ,достовірно знаючі ,що їй на підставі договору купівлі - продажу належить право власності лише на ? частину квартири ,а на іншу частину квартири ,яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, вона не має права, користувалася усією квартирою у цілому, що свідчить про відсутність добросовісності володіння, яке припускає, що володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, навпаки позивач сама зазначає ,що вона знала, що спірна ? частина квартири належала ОСОБА_4, яка померла та після смерті якої ніхто спадщину не прийняв.
Крім того, після смерті власника спірної ? частини квартири ОСОБА_4 ,право власності на вказану частку в об'єкті нерухомості у встановленому порядку ні за ким іншим не зареєстровано до теперішнього часу, воно залишається зареєстрованим за померлою, цивільна правоздатність ,куди входить і право власності, якої у момент смерті припинилося.
Таким чином, підстав вважати, що спірне майно є чужим майном, як того вимагають положення ст..344 ЦК України ,немає.
Отже позивачу було відомо, що спірна ? частина квартири їй на праві власності не належить, власник даної частки квартири померла, право власності у встановленому порядку за спадкоємцем за законом ОСОБА_2, або іншими особами не зареєстровано, що унеможливлює набуття спірної ? частини квартири у власність за давністю володіння відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України.
Крім того, позивач вказує у позові в якості відповідача по справі територіальну громаду міста Харцизька в особі Харцизької міської ради, мотивуючи посиланням на п.13 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" ,оскільки попередній власник спірної ? частини квартири ОСОБА_4 не була і не могла бути їй відома, т.к померла у травні 1997 року, до покупки нею іншої ? частини квартири, тому вважає саме територіальна громада міста Харцизька в особі Харцизької міської ради ,як орган, уповноважений управляти майном територіальної громади м.Харцизька ,повинна бути в якості відповідача по справі.
Однак, враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку територіальна громада міста Харцизька в особі Харцизької міської ради є неналежним відповідачем по справі, оскільки позивач був обізнаний щодо попереднього власника спірного нерухомого майна , після смерті власника спірного нерухомого майна відкрилася спадщина, яку прийняв спадкоємець померлої, спадщина не визнавалася судом відумерлою та не переходила у власність територіальної громади .
При таких обставинах відсутні підстави для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на спірну ? частину квартири, оскільки не надано доказів добросовісності заволодіння, безтитульності володіння ,тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.328,344 ЦК України,ст..ст. 10,11,60,212,213,214,215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади міста Харцизька в особі Харцизької міської ради про визнання права власності на ? частину квартири за набувальною давністю - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Суддя :