Справа № 101/5246/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року

Алуштинський міський суд АР Крим у складі: головуючого судді - Прищепа А.В. при секретарі Биковой Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушта цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Кримська республіканська організація комуністичної партії України про визнання недостовірною інформації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту недостовірності розповсюдженої інформації. Уточнивши зміст заяви (а.с.71-73) та посилаючись на вимоги ст.32 Конституції України, 6-ї статті Європейської конвенції, ст..ст. 15, 277 ЦК України заявник просить встановити факт, та вважати недостовірною інформацію, а саме те, що 25 червня 1965 року Кримським обкомом Комуністичної партії України, яка вже не існує, була прийнята постанова «Про виправлення помилкових обвинувачень в зрадницькій діяльності партизанської розвідниці ОСОБА_2 в книзі ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якої не правдиво відобразив справжні факти військових злочинів, скоєних агентом гестапо ОСОБА_2 по клички «ОСОБА_2», про участь в карних операціях проти Кримського партизанського та підпільного патріотичного руху в період окупації Криму гітлерівськими військами та масового знищення мирних жителів в 1941-1944 роках.

Свої вимоги мотивує тим, що факт, який він просить встановити пов'язаний із недостовірною інформацією в неправомірній помилковій постанові Кримського обкому компартії України від 25 червня 1965 року, оскільки він та його родина є кримськими патріотами, партизанами та підпільниками, які страждали від військових злочинів, здійснених «ОСОБА_2». Вся родина була арештована гестапо 23-28 травня 1943 року по доносу «ОСОБА_2» та заточена до фашистського концтабору. Його мати ОСОБА_4, розвідниця «ОСОБА_4», була приговорена до смертної кари за зв'язок із партизанами.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримав та окрім цього просив суд змінити найменування зацікавленої особи, яку було зазначено у заяві як - Кримська республіканська комуністична партія, але необхідно вважати - Кримська республіканська організація комуністичної партії України. Вважає, що останні є право наступником Комуністичної компартії України.

Представник Кримської республіканської організації комуністичної партії України у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала оскільки вважає, що КРО комуністичної партії України не є правонаступником Комуністичної партії України відповідно до статуту, а лише є спадкоємницею ідей і традицій Комуністичної партії України, що діяла до незаконної заборони у серпні 1991 року і заборона діяльності якої рішенням Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року, визнана не конституційною.

Вислухавши думку сторін, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши матеріали справи і всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 234 ЦПК України окреме провадження застосовується з метою захисту охоронюваних законом інтересів шляхом встановлення юридичних фактів або обставини.

Судом встановлено, що заявник звертаючись до суду просить встановити факт, та вважати недостовірною інформацію, а саме те, що 25 червня 1965 року Кримським обкомом Комуністичної партії України, який вже не існує, була прийнята постанова «Про виправлення помилкових обвинувачень в зрадницькій діяльності партизанської розвідниці ОСОБА_2 в книзі ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якої не правдиво були відображені справжні факти військових злочинів, скоєних агентом гестапо ОСОБА_2 по клички «ОСОБА_2», про участь в каральних операціях проти Кримського партизанського та підпільного патріотичного руху в період окупації Криму гітлерівськими військами та масового знищення мирних жителів в 1941-1944 роках. Заявник вважає, що вказаний факт безпосередньо стосується його родини. Отже його спростування на розсуд заявника певною мірою захистить власні інтереси.

Однак суд не може погодитися із процесуально-правовими підставами з якими заявник пов'язує можливість захисту власних інтересів.

Так, зі змісту ст. 256 ЦПК України вбачається, що у судовому засіданні можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 32 Конституції України передбачена загальна можливість судового захисту права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, в т.ч. права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України встановлено спеціальний порядок захисту особистих немайнових прав фізичної особи, які порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації. Така особа має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Зі змісту п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що відповідно до §3 частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома. У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження тому така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.

Отже встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

Звертаючись до суду, заявник просить встановити факт, який зводиться фактично до того, що ОСОБА_2 була агентом каральної служби та SD. Ця інформація була розповсюджена 25 червня 1965 року Кримським обкомом компартії України у відповідній постанові.

Відповідно до п.2 Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції» звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають.

Таким чином, вимоги про встановлення певного факту визначеного у заяві не підлягають задоволенню в межах окремого провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст. 256-259 ЦПК України, статтею 277 ЦК України суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: Кримська республіканська організація комуністичної партії України про визнання недостовірною інформації - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя