Єдиний унікальний номер 243/7336/13-ц Номер провадження 22-ц/775/799/2014
Головуючий в 1 інстанції: Чемодурова Н.О.
Категорія: 55 Доповідач: Космачевська Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Курило В.П.,
суддів: Космачевської Т.В., Будулуци М.С.,
при секретарі: Папченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2013 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що рішення винесено всупереч нормам законодавства, оскільки суд дійшов хибного висновку, який не відповідає дійсності. Поза увагою суду залишилися суттєві обставини та доводи, які мають значення для вирішення справи та впливають на винесене рішення, проігноровано доводи та міркування викладені у позовній заяві, не надано належної оцінки тим доказам, які було отримано під час розгляду справи, та порушено норми матеріального і процесуального права.
Також, апелянт посилається на те, що кредитний договір є неправомірним та не відповідає нормам чинного законодавства, і таким чином, позивач опинився не у вигідному положенні для нього та не дає вибору відстоювати свої інтереси у разі незгоди з умовами кредитного договору.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним телефонограми.
Відповідно ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтовність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та відповідачем на підставі заяви позичальника ОСОБА_1 №ACPYRC21170008 від 21.08.2008р. останній отримав кредит у розмірі 17215,54 грн. на строк 36 місяців з 21.08.2008р. по 20.08.2011р. включно на придбання товару, а також у розмірі 660,54 грн. на сплату страхового платежу, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1505,00 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 309,88 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах строки (а.с. 9).
Як вбачається з заяви позичальника, заява разом із запропонованими Aкцент-Банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), тарифами складає кредитно-заставний договір.
ОСОБА_1 своїм особистим підписом в заяві позичальника підтвердив, що його було ознайомлено та він згодний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які йому були надані в письмовій формі. Своїм підписом він підтвердив факт надання повної інформації про умови кредитування в Aкцент-Банку, а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); термін, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, і відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Таким чином, ОСОБА_1 під час підписання заяви позичальника 21.08.2008р. було ознайомлено з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка») (Стандарт), що вбачається з заяви позичальника ОСОБА_1 від 21.08.2008р., відповідно до якої ОСОБА_1 ознайомився і згодний з зазначеними умовами, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 9, 102).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписуючи кредитний договір, позивач погодився з його умовами, а тому неможливо вважати зазначений кредитний договір правочином, вчиненим з використанням нечесної підприємницької практики, заборона якої передбачена ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» і на яку посилався позивач. При укладанні договору до відома позивача було доведено всю інформацію про порядок розрахунків, умови і підстави нарахувань і суми грошових виплат, необхідних для виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Такий висновок суду є правильним і відповідає обставинам справи та нормам закону.
Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини сторін, які врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 509, 526, 629, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, саме в письмовій формі був укладений кредитний договір від 21 серпня 2008 року. Відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав строковий кредиту сумі 17215, 54 грн. зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1505, 0 грн. та щомісячної винагороди за надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТРАНДАРТ) строки.
Кредитний договір складається із заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам. ОСОБА_1 висловив згоду про укладення кредитного договору саме в такій формі, про що свідчить його особистий підпис у заяві. Заява разом з умовами складає договір про надання банківських послуг, а тому між сторонами виникли договірні відносини, що походять з кредитного договору.
Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним ,якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами по справі були узгоджені всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, зміст умов кредитного договору є чітким та зрозумілим для сторін, договір підписаний сторонами. Тому доводи апеляційної скарги у вказаній частині не спроможні.
Відповідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підпису ОСОБА_1 в Умовах тому
є підстави вважати, що умови укладені поза межами кредитного договору є не допустимими доказами.
С цим апеляційний суд не може погодитися тому, що в заяві позивальника є особистий підпис про те, що він ознайомлений та згодний з Умовами надання споживчого кредиту, та що заява разом із Умовами складають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.
Відповідно ст.ст. 526, 527, 530, 611 ЦК України зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Виходячи з цього, доводи апеляційної скарги у вказаній частині не ґрунтуються на законі.
Доводи апелянта щодо того, що відсутня згода його дружини на отримання кредиту, як однією із подружжя, спростовуються Умовами, в п. 2.4 яких зазначено, що при укладанні договору вважається, що позичальник діє за згодою чоловіка (дружини) та з іншими співвласниками.
Окрім того, в п. 25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. зазначено, що положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
За таких обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, їм надана належна оцінка. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Інші приведені в апеляційні скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: