Єдиний унікальний номер 225/5059/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1643/2014

Головуючий у І інстанції Геря О.Г.Єдиний унікальний номер 225/5059/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1643/14

Категорія 27Доповідач Барков В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Маширо О.П.,

суддів Баркова В.М.,

Зайцевої С.А.,

при секретарі Сачко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 17 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Щербінівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 17 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та просив розглянути справу за його відсутності, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який просив скаргу задовольнити, вивчивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що правові підстави для визнання за позивачем права власності на житловий будинок за набувальною давністю відсутні.

В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 08 вересня 1980 року на підставі усної угоди придбав у ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 який належав її померлим батькам та право власності на який в порядку спадкування вона у встановлений законом спосіб не оформила.

На виконання цієї угоди ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 900 крб., а остання передала йому технічний паспорт та ключі від будинку.

Оскільки ОСОБА_3 в ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а він в свою чергу заволодів будинком добросовісно та протягом більше 30 років відкрито і безперервно користувався ним, позивач вважав, що у нього виникло право власності на спірний будинок за набувальною давністю яке і просив суд визнати за собою.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту зазначеної норми закону, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Таким чином, норми статті 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов'язань, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Виняток прямо передбачено законом - це наявність між набувачем і власником договору, строк дії якого закінчився, а власник не заявив позову про витребування цього майна.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які є підставами для скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді