ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 липня 2006 р.

№ 7/541

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р.

у справі

№ 7/541

господарського суду

м. Києва

за позовом

Акціонерної енергетичної компанії “Київенерго”

до	Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві

про	стягнення 105 524,14 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:

Підгорна Я.В., дов. № Д07/705 від 31.01.2006 р.;

відповідача:

Бузунко О.А., дов. № 1012 від 20.09.2005 р.; Зубченко А.П., дов. № 1009 від 20.09.2005 р.;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2005 р. Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (далі –Компанія) звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві 94 335,20 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 9 482,55 грн. інфляційних збитків, 1 706,39 грн. 3 % річних, 1 055,24 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги Компанія обґрунтовувала тим, що між нею та Комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві 01.12.2003 р. укладено договір № 240346 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір № 240346), проте свої зобов’язання за вказаним договором комунальне підприємство не виконує, внаслідок чого за період з 01.02.2004 р. по 01.07.2005 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.07.2005 р. складає 94 335,20 грн., яка відповідно до норм ЦК України підлягає стягненню з урахуванням інфляційних збитків та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.11.2005 р. здійснено заміну відповідача –Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві на його правонаступника –Комунальне підприємство “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві (далі –Підприємство).

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.12.2005 р. (суддя Якименко М.М.) позовні вимоги Компанії задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. (колегія суддів: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2005 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що Компанія, на виконання Договору № 240346, поставила теплову енергію у гарячій воді Підприємству, проте Підприємство, в порушення вказаного договору та норм ЦК України, не виконало зобов’язань з її оплати, що є підставою для стягнення відповідної заборгованості з урахуванням інфляційних збитків та 3 % річних.

Підприємство не погодилось з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. і звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову і рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2005 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Підприємство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, порушили норми процесуального права, а саме ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України, внаслідок чого, зокрема, прийняли рішення за відсутністю первинних документів, які б підтверджували позовні вимоги Компанії.

Компанія скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслала відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2005 р. залишити без змін, а касаційну скаргу Підприємства –без задоволення. Вимоги, які містяться у відзиві, Компанія обґрунтовує тим, що заперечення Підприємства, викладені у його касаційній скарзі, є безпідставними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Підприємства і Компанії, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючі позовні, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Компанія виконала умови Договору № 240346 та поставила Підприємству теплову енергію у гарячій воді в обсягах, на підставі яких розраховувався розмір її позовних вимог.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такий висновок зроблено з порушенням ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами не встановлено фактичних обсягів поставленої Підприємству Компанією за Договором № 240346 теплової енергії у гарячій воді, не досліджено первинних документів, які б підтверджували відповідні обсяги.

З цього приводу колегія суддів Вищого господарського суду України також зазначає, що Підприємством під час розгляду даної справи місцевим господарським судом було заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи (а. с. 99), метою якої було з’ясування, зокрема, питання, про яке йдеться у попередньому абзаці, тобто питання щодо обсягів поставленої Компанією Підприємству теплової енергії за Договором № 240346. Дане клопотання було відхилено господарським судом першої інстанції як необґрунтоване. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказане клопотання було відхилено місцевим господарським судом у зв’язку з допущеним ним порушенням ст. 43 ГПК України, оскільки з’ясування обсягів поставленої Компанією Підприємству теплової енергії за Договором № 240346, як зазначено вище, є необхідною умовою для правильного вирішення даного спору.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що аналогічне клопотання Підприємство заявляло і під час розгляду справи апеляційним господарським судом (а. с. 128). Проте, в порушення ст. 84 ГПК України, господарський суд другої інстанції у постанові, яка оскаржується, взагалі не зазначив про заявлення Підприємством цього клопотання, і, відповідно, не розглянув його по суті.

Попередніми судовими інстанціями також не було досліджено і проаналізовано доданий Компанією до позову розрахунок заборгованості Підприємства, який, по суті, є загальним і не містить детального розрахунку вимог із зазначенням виникнення відповідних зобов’язань.  

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2005 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 43 ГПК України, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. у справі № 7/541 господарського суду м. Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2005 р. у справі № 7/541 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                   Г.А. Кравчук

Суддя                                                                      Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                      В.І. Шаргало