Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/930/14Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С. В.

Доповідач Гайсюк О. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.03.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гайсюка О.В.

суддів : Карпенка О.Л., Фомічова С.Є.

при секретарі - Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2014 року.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення орендної плати.

Позивач зазначила, що згідно договорів оренди землі без номера та дати, які зареєстровані в ДП»Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру» 25.10.2009 р. вона передала в оренду ПП ОСОБА_3 дві земельні ділянки ( НОМЕР_1 площею 4,04 га та НОМЕР_2 площею 4,09 га ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать їй на підставі державних актів.

За умовами цих договорів відповідачка повинна вносити оренду плату один раз нарік до 31 грудня в розмірі 3,3% грошової оцінки, що становить 1500 грн., або продукцією за цінами, що склалися на момент видачі, але за 2010-2012 року, вона орендну плату їй так і не сплатила. Всього борг складає ( 1500 грн. х 3 роки = 4500 грн. х 2 договори )= 9000 грн.

Посилаючись на це, позивач просила достроково розірвати зазначені договори та стягнути з відповідача на свою користь 9000 грн.

Рішенням Долинського районного суду від 30.01.2014 року позов задоволено частково.

Договори оренди розірвано, в решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні орендної плати - 9000 грн. та задовольнити її вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, позивачка зазнає, що суд неправильно дав оцінку розписці від 08.12.2013 р. в якій зазначено, що нею отримано від відповідачки 9000 грн. в якості орендної плати за 2013р., а не в якості заборгованості за три роки.

В апеляційній скарзі ПП ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не взяв до уваги покази свідків, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 підтримав, а з доводами апеляційної скарги відповідача не погодився. Представник ПП ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги відповідача підтримала, а з доводами апеляційної скарги позивачки не погодилася.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПП ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3 в 2009 році було укладено два договори оренди землі, які зареєстровані 25.10.2009 року в ДП»Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру». За цими договорами позивачка передала в оренду на 10 років відповідачу дві земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа яких 4,04 га та 4,09 га ( а.с. 4-9).

За умовами договорів ПП ОСОБА_3 зобов'язалася сплачувати позивачці орендну плату у розмірі 3,3 % від грошової оцінки землі, що становить 1500 грн., або сільськогосподарською продукцією за цінами, що склалися на момент видачі. Ця орендна плата за умовами договорів вноситься один раз на рік до 31 грудня.

Судом вірно встановлено, що відповідач систематично ( за 2010,2011,2012 роки) не виплачувала позивачці оренду плату.

Адже сама ОСОБА_3 та її представник визнали, що виплата орендної плати повинна здійснюватися за платіжними відомостями, але у зв'язку з тим, що сторони знаходяться в родинних стосунках виплата орендної плати належним чином не оформлялася.

Суд дійшов правильного висновку про те, що ПП ОСОБА_3 не довела того, що вона сплатила у строки передбачені договорами позивачці орендну плату, оскільки відсутнє документальне підтвердження цього. Суд дав належну оцінку показам свідків, які так і не спростували того, що відповідач в порушення умов договору не виплачувала орендну плату позивачці в 2010,2011,2012 роках.

Відповідно до п »д» ст.141 Земельного кодексу підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення вимог позивачки про розірвання договорів оренди землі, пославшись в тому числі на ст. 32 Закону України»Про оренду землі».

Судом також правильно встановлено, що прострочена заборгованість з орендної плати за двома договорам за 2010,2011,2012 роки становить 9000 грн. (1500 х 3 роки = 4500 грн. х 2 договори = 9000 грн.)

Але відмовляючи позивачці в стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості, суд помилково виходив з того, що відповідач довела те, що 9000 гривень заборгованості вона виплатила позивачці одноразово 08.12.2013 року.

Заперечуючи вимоги позивачки про стягненні заборгованості з орендної плати у сумі 9000 грн., відповідач посилається на розписку, що видала їй позивачка від 08.12.2013 р. ( а.с. 18), але із змісту цієї розписки вбачається, що 9000 грн. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 як плату за оренду двох земельних ділянок за 2013 рік, а не як заборгованість за 2010,2011,2012 роки.

Оскільки зазначена розписка не є бухгалтерським документом, що посвідчує сплату орендної плати ( заборгованості за 2010,2011,2012р.), то спір щодо відомостей викладених в цій розписці може вирішуватися за окремим позовом сторін.

Зокрема, у разі якщо ПП ОСОБА_3 вважає, що сплатила ОСОБА_2 орендну плату за 2013 рік у розмірі більшому ніж передбачено договором ( в т.ч. з урахуванням збільшення грошової оцінки землі), вона не позбавлена звернутися з позовом про повернення надлишково сплаченої суми.

Отже, виходячи з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору ( ст.526 ЦК), з відповідача на користь позивачки слід стягнути 9000 грн. заборгованості з орендної плати.

Оскільки висновки суду про необхідність відмови в стягнення 9000 грн. не відповідають обставинам справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення вимог позивачки.

В решті рішення суду слід залишити без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу ПП ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 30 січня 2014 року в частині відмови в стягненні заборгованості з орендної плати скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення яким стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати у сумі 9000 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: