ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 52/379-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Споживчого товариства “Надія” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. |
у справі | № 52/379-05 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Споживчого товариства “Надія” |
до | 1) Споживчого товариства “Діана”, 2) Комунального підприємства “Зміївське бюро технічної інвентаризації” |
про | визнання пунктів статуту недійсними та визнання права власності |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Пулькін Ю.П., дов. № 24-в від 15.07.2005 р.; |
відповідача 1: відповідача 2: | — не з’явились; — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 р. Споживче товариство “Надія” (далі –СТ “Надія”) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Споживчого товариства “Діана” (далі –СТ “Діана”) та Комунального підприємства “Зміївське бюро технічної інвентаризації” (далі –Підприємство), в якому просило:
1. Визнати п. 1.6 Статуту СТ “Діана”, зареєстрованого Зміївською районною державною адміністрацією 16.07.2001 р., нечинним в частині положення, що СТ “Діана” є правонаступником госпрозрахункового відокремленого підрозділу Діана” СТ “Надія”;
2. Визнати п. 1.7 Статуту СТ “Діана”, зареєстрованого Зміївською районною державною адміністрацією 16.07.2001 р., нечинним повністю;
3. Визнати право власності за СТ “Надія” на об’єкти нерухомого майна: будівлю магазину № 11, разом з тамбуром і сараєм до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Вільховатка; будівлю магазину № 12, льоху і сараю до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Леніна; будівлю магазину № 15, розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Скрипаі, вул. Жовтнева;
4. Витребувати від СТ “Діана” об’єкти нерухомого майна: будівлю магазину № 11, разом з тамбуром і сараєм до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Вільховатка; будівлю магазину № 12, льоху і сараю до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Леніна; будівлю магазину № 15, розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Скрипаі, вул. Жовтнева;
5. Покласти судові витрати, пов’язані із розглядом справи на відповідачів;
6. Винести рішення, яким зобов’язати Підприємство здійснити дії, а саме –зареєструвати право власності СТ “Надія” не об’єкти нерухомого майна: будівлю магазину № 11, разом з тамбуром і сараєм до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Вільховатка; будівлю магазину № 12, льоху і сараю до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Леніна; будівлю магазину № 15, розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Скрипаі, вул. Жовтнева;
7. Здійснити заходи із забезпечення позову:
–накласти арешт на нерухоме майно: будівлю магазину № 11, разом з тамбуром і сараєм до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Вільховатка; будівлю магазину № 12, льоху і сараю до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Леніна; будівлю магазину № 15, розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Скрипаі, вул. Жовтнева;
– заборонити відповідачам здійснювати дії по реєстрації прав на вищезазначені об’єкти нерухомості, видавати витяги, довідки, інші документи –до набрання чинності рішенням господарського суду.
Позовні вимоги СТ “Надія” обґрунтовувало тим, що воно передало на баланс своєму Госпрозрахунковому відокремленому підрозділу “Діана” будівлі і майно, але через деякий час після цього останнє, в порушення вимог законодавства України, перереєструвалось у СТ “Діана” та здійснило дії з привласнення переданого раніше майна.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.01.2006 р. (суддя Білоусова Я.О.) СТ “Надія” відповідно до частини четвертої ст. 261 ЦК України відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки останнє пропустило встановлений ЦК УРСР та ЦК України строк позовної давності, а поважних причин його пропуску не навело.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. (колегія суддів: Бондаренко В.П., Лакіза В.І., Токар М.В.) рішення господарського суду Харківської області від 03.01.2006 р. змінено: в частині відмови у позові про визнання права власності за СТ “Надія” на об’єкти нерухомого майна та витребування цих об’єктів від СТ “Діана”, а також в частині зобов’язання Підприємства зареєструвати право власності СТ “Надія” на об’єкти нерухомого майна вказане рішення господарського суду скасовано та провадження у справі припинено, в іншій частині це рішення господарського суду залишено без змін.
Постанова в частині припинення провадження у справі мотивована тим, що з рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 р. у справі № 1-30/2004 випливає, що всі правовідносини, які виникають з приводу майнових спорів стосовно конкретних об’єктів власності за участю організацій споживчої кооперації безпосередньо стосуються прав та обов’язків фізичних осіб –членів споживчого товариства, у зв’язку з чим у даній справі необхідним є залучення до участі фізичних осіб –членів СТ “Діана” у якості відповідачів, проте у такому випадку спір не буде належати до підвідомчості господарських судів, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України. В іншій частині щодо визнання частково недійсним п. 1.6 та повністю п. 1.7 Статуту СТ „Діана” постанова мотивована доводами місцевого господарського суду щодо пропуску СТ “Надія” строку позовної давності.
СТ „Надія” не погодилось з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить вказану постанову та рішення господарського суду Харківської області від 03.01.2006 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що господарські суди попередніх інстанцій не розглянули позовних вимог по суті, помилково застосували норми ЦК України, які регулюють позовну давність, оскільки строк позовної давності воно не пропустило, порушили ст. 35 ГПК України, і, крім того, господарський суд апеляційної інстанції безпідставно припинив провадження у частині позовних вимог на підставі п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України.
СТ “Діана” скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало відзив (заперечення) на касаційну скаргу СТ “Надія”, у якому просить Вищий господарський суд України відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. Вимоги відзиву мотивовані тим, що при винесені постанови апеляційний господарський суд не порушив жодної матеріальної та процесуальної норми права.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи СТ “Надія” і СТ “Діана”, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга СТ “Надія” підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що і господарський суд Харківської області, і Харківський апеляційний господарський суд, розглядаючи спір у даній справі та ухвалюючи свої рішення, які є предметом касаційного оскарження, порушили ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а саме –не звернули увагу, не дослідили і не надали належної оцінки всім восьми вимогам СТ „Надія”, які були зазначені в його позовній заяві до СТ „Діана”. У зв’язку з цим в рішеннях господарських судів відсутні будь-які висновки по кожній із заявлених позовних вимог.
Крім того, як вбачається з рішень попередніх судових інстанцій, господарськими судами достеменно не встановлено чи входило до складу виділеного Госпрозрахунковому відособленому підрозділу „Діана” майна (Протокол загальних зборів пайщиків СТ „Надія” від 28.03.2001 р., а.с. 33-37, 38) нерухоме майно –будівлі, що є одним з предметів позову у даній справі; коли саме у СТ „Надія” виникло право на позов щодо спірного майна і з якого часу (дати) почався перебіг строку позовної давності для захисту порушеного права; чи було створено СТ „Надія” згідно рішення загальних зборів пайщиків від 28.03.2001 р. на базі госпрозрахункового відособленого підрозділу „Діана” споживче товариство; чи є відповідач –СТ „Діана” правонаступником госпрозрахункового відособленого підрозділу „Діана”; за яким конкретно Цивільним кодексом господарські суди повинні вирішувати даний спір.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з твердженням Харківського апеляційного господарського суду, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 р. у справі № 1 –30/2004 до участі у справі відносно майнового спору повинні бути залучені члени СТ „Діана” –фізичні особи Коробко В.П., Попова Н.П., Лисенко О.О. Як вбачається з позову СТ „Надія”, вимоги про визнання права власності на окремі об’єкти нерухомого майна, які знаходяться у СТ „Діана” і про його витребування у останнього, є спором між двома юридичними особами і зазначене рішення Конституційного Суду України будь-яким чином на вирішення даного спору не впливає. Крім того, воно не містить вказівок про залучення до участі у справах щодо майна споживчих товариств членів цих споживчих товариств, які стали твердженням Харківського апеляційного господарського суду.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. та рішення господарського суду Харківської області від 03.01.2006 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно і об’єктивно розглянути в судовому процесі всі обставин справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Споживчого товариства „Надія” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. у справі № 52/379-05 господарського суду Харківської області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. та рішення господарського суду Харківської області від 03.01.2006 р. у справі № 52/379-05 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало