Справа № 2-2816/11

2/212/27/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу,

у складі головуючого: судді - КУЛІГІНОЇ Т.Д., при секретарі - ХАРЧЕНКО Є.А., за участю представників позивачів, адвоката - ОСОБА_2, адвоката - ОСОБА_3, представника відповідачів - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, Комунальне підприємство ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири, вселення в квартиру, та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Житлово-комунальне підприємство «ЖЄО №31» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 08.06.2011 року (вх. .№ 22498) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_11, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, Комунальне підприємство ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири, вселення в квартиру - який, 27.07.2012 року (вх..№21916) уточнили, та кожен окремо, підтримали в судовому засіданні, та просили суд визнати недійсним розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради № Ж1086 від 14.11.2008 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № 925 - квартири АДРЕСА_1, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради 18.11.2008 року; визнати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, проведеної КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» недійсною; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 та посвідчений 02.12.2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_12; визнати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_11, 20.12.2008 року, проведеної КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» недійсною; та визнати за ними - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1; вселити їх - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, позивачі просили суд стягнути з відповідачів на їх користь витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_11 позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири, вселення в квартиру, не визнали, та звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, який уточнили і підтримали в судовому засіданні, та просили суд визнати ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_11 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - не визнали.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, в судове засідання не з'явилася, але до суду 26.06.2012 року (вх. .№19086) та 17.12.2013 року ( вх. № 35392) подано письмові заяви про можливість розгляду справи у відсутність представника.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим судом належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», або її повноважений представник, в судове засідання не з'явився, але до суду 01.12.2011 року (вх..№50890), 15.02.2012 року (вх. № 4274) та 22.05.2013 року (14682) 05.03.2014 року (вх..№7474) подано письмові заяви про можливість розгляду справи у відсутність представника.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, або її повноважений представник, в судове засідання не з'явився, але до суду 31.10.2013 року (вх..№28971) та 01.03.2014 року (вх. № 7995 ) подано письмові заяви про можливість розгляду справи у відсутність представника.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житлово-комунальне підприємство «ЖЄО №31», або її повноважний представник, в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим судом належним чином.

Дослідивши надані суду письмові докази, вислухавши сторони, їх представників, та допитавши свідків, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_11, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, Комунальне підприємство ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири, вселення в квартиру - задоволенню не підлягають, а позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_11, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Житлово-комунальне підприємство «ЖЄО №31» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - підлягають задоволенню, за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі ордеру № 1482, виданого 06.06.1985 року Виконкомом Жовтневого району м. Кривого Рогу відповідачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_8, а також її онукові ОСОБА_6, замість знесеного та належного ОСОБА_8 домоволодіння для проживання була надана окрема 2-кімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтверджено копією ордеру.

Як ОСОБА_8 так і ОСОБА_6 постійно мешкали і були зареєстровані в спірній квартирі - з 30.06.1985 року, тобто , з часу вселення до квартири, що підтверджено копією паспорту ОСОБА_8, та довідками КЖП № 17.

24.06.1989 року позивач ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6, який було укладено в Жовтневому відділі РАГСу м. Кривого Рогу, відповідно до актового запису № 631.

За спільною згодою наймача - ОСОБА_8 та члену її сім'ї ОСОБА_6, ОСОБА_5 була зареєстрована в спірній квартирі з 09.04.1991 року, що підтверджено копією її паспорту та довідками КЖП №17.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_6, що підтверджено копією свідоцтва про його народження, виданим Жовтневим відділом РАГСу м. Кривого Рогу 08.06.1990 року, відповідно до актового запису № 811.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року в сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7, що підтверджено копією свідоцтва про його народження, виданим Жовтневим відділом РАГСу м. Кривого Рогу 10.07.1992 року, відповідно до актового запису № 888.

Постановою судді Жовтневого районного суду м. Кривого рогу від 19.09.1997 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітної плати, на утримання неповнолітніх: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

26.12.2003 року за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, що підтверджено копією судового рішення.

06.03.2006 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.12.2003 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було зареєстровано в Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, що підтверджено копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 05.04.2007 року ОСОБА_6, відповідно до актового запису № 142 від 06.03.2006 року.

З тексту рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.12.2003 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що сім'я шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені з 2000 року, і цей факт не потребує доказування, оскільки, відповідно до ст.61 Цивільного процесуального кодексу України встановлений судовим рішенням.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18.11.2005 року ОСОБА_5 була визнана безвісно відсутньою, за заявою ОСОБА_8, що підтверджено копією судового рішення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30.06.2006 року за заявою ОСОБА_5 було скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18.11.2005 року, що підтверджено копією судового рішення.

Відповідно до паспорту ОСОБА_5 03.12.2005 року її було знято з реєстрацію в спірній квартирі, та 28.09.2006 року поновлено реєстрацію, що підтверджено записами у її паспорті.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, після досягнення шістнадцяти років, тобто віку, відповідно з настанням якого видається паспорт громадянина України, був зареєстрований в спірній квартирі з 23.06.2006 року, що підтверджено копією його паспорту НОМЕР_1, виданого Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 23.06.2006 року, при цьому згода ОСОБА_8 щодо реєстрації його в спірній квартирі не вимагалася, що підтверджено письмовою відповіддю начальника СГІРФО Жовтневого РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за №14610 (вх. № 55026 від 26.12.2011 року).

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, після досягнення шістнадцяти років, тобто віку, відповідно з настанням якого видається паспорт громадянина України, був зареєстрований в спірній квартирі з 29.07.2008 року, що підтверджено копією його паспорту НОМЕР_2, виданого Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 29.07.2008 року, при цьому згода ОСОБА_8 щодо реєстрації його в спірній квартирі не вимагалася, що підтверджено письмовою відповіддю начальника СГІРФО Жовтневого РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за №14610 (вх. № 55026 від 26.12.2011 року).

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_6 помер, що підтверджено копією свідоцтва про його смерть, виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, 03.09.2008 року, відповідно до актового запису № 1523 від 25.07.2008 року.

29.07.2008 року ОСОБА_6 знятий з реєстрації в спірній квартирі в зв'язку зі смертю, що підтверджено довідкою КЖП №17 № 2002/11від 28.11.2008 року.

26.08.2008 року ОСОБА_8 звернулася до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (який досяг повноліття) про визнання громадян такими, що втратили право користування житловим приміщенням, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-304/11, (оглянутих в судовому засіданні за клопотанням сторін).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.10.2008 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (який досяг повноліття) про визнання громадян такими, що втратили право користування житловим приміщенням було задоволено, та відповідачі були визнання такими що втратили право користування в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджено копією судового рішення.

З матеріалів цивільної справи № 2-304/11, (оглянутих в судовому засіданні за клопотанням сторін), вбачається, що 19.11.2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами цивільної справи та судовим рішенням, та 16.12.2008 року подала апеляційну скаргу на рішення суду.

Ухвалою колегії суддів судової палата в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.07.2009 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.10.2008 року було скасовано, та направлено до того ж суду, на новий розгляд іншим складом суду, що підтверджено копією Ухвали.

06.08.2009 року (вх.. № 28987) справа повернулася до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу, та за Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10.09.2009 року було відкрито провадження у справі.

Про розгляд справи по суті позивачу ОСОБА_5 було відомо, що підтверджено матеріалами цивільної справи № 2-304/11, (оглянутих в судовому засіданні за клопотанням сторін), які містять безліч заяв від її імені.

06.11.2009 року (вх. № 42629) ОСОБА_8 уточнила свої позовні вимоги до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання громадян такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якій було зазначено додатково про факт приватизації спірної квартири, та перехід права власності на спірну квартиру до однієї зі сторін -ОСОБА_11 та додано (матеріали цивільної справи № 2-304/11) копії договору дарування від 02.12.2008 року вбачається, що ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_11 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, і цей договір було посвідчено та зареєстровано приватнім нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 02.12.2008 року в реєстрі за № 4871.(а.с.124 цивільної справа № 2-304/11).

20.12.2008 року зазначений договір дарування було зареєстровано в державному реєстрі права власності на нерухоме майно, відповідно до витягу № 21348355, і цей документ було додано до уточненої позовної заяви ОСОБА_8 від 06.11.2009 року (вх. № 42629) (а.с. 126, 127 цивільної справа № 2-304/11).

11.12.2009 року ОСОБА_5 подала до суду заперечення до уточної позовної заяви ОСОБА_8 (а.с.134-135 цивільної справи № 2-304/11), з чого слід зробити висновок про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було достовірно відомо про приватизацію спірної квартири та договір її дарування.

06.04.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, що підтверджено копією заяви (а.с.174 цивільної справи № 2-304/11).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05.04.2011 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання громадян такими, що втратили право користування житловим приміщенням залишено без розгляду, відповідно до вимог ст. 207 п.3 Цивільного процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою позивача та його повноважного представника в судове засідання, що підтверджено ухвалою суду, (оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 2-304/11)

Таким чином, в судовому засіданні, шляхом огляду в судовому засіданні цивільної справи № 2-304/11 встановлено, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в період часу з 28.07.2009 року до 06.11.2009 року, та в подальшому до 08.06.2011 року, як і ОСОБА_7 (який досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 року) не зверталися до суду з будь яким позовом стосовно порушення їх прав, щодо спірної квартири.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вперше звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_11, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири 08.06.2011 року (вх. №22498), і при уточнені позовних вимог, вперше звернулися з позовом про вселення в квартиру лише 27.07.2012 року (вх..№21916).

З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що позивачами додано копії договору дарування від 02.12.2008 року двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідченого та зареєстрованого приватнім нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 02.12.2008 року в реєстрі за № 4871, та витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 21348355.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що звертаючись до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу 23.05.2006 року (вх..№ 12725) з заявою про видачу дублікату виконавчого листа по стягнення аліментів ОСОБА_5 вказує свою домашню адресу: АДРЕСА_6, що підтверджено матеріалами оглянутих, за клопотанням сторін, в судовому засіданні, матеріалів цивільної справи №2а-365/1997.

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично в спірній квартирі не проживають з осені 2002 року, що вони підтвердили в судовому засіданні, з чого слід зробити висновок про те, що вони втратили право користування жилим приміщенням в спірній квартирі, оскільки не проживали на час звернення позивача ОСОБА_8 до суду вперше, в ній більш як шість місяців без поважних на те причин, а таким чином не мали права на приватизацію цієї квартири за Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» вже на час приватизації спірної квартири ОСОБА_8, тобто, на 18.11.2008 року.

З юридичної точки зору захистити своє право користування жилим приміщенням в спірній квартирі позивач за первісним ОСОБА_6 мав протягом ще шести місяців, з часу досягнення ним повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_8 року, а позивач за первісним позовом ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Але, як вбачається з матеріалів цивільної справи позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вперше звернулися до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири лише 08.06.2011 року (вх..№22498), і при уточнені позовних вимог, вперше звернулися з позовом про вселення в квартиру лише 27.07.2012 року (вх..№21916).

Разом з тим, жодного разу позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не ставили питання про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням в спірній квартирі.

Відповідно до вимог ст. 71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми громадянами, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних

причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Однак, позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надали суду будь яких доказів поважності причини відсутності їх в спірній квартирі, та не зверталися до суду з заявою про продовження цього строку судом.

Зважаючи на підстави викладені позивачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в позовній заяві та в судовому засіданні, що стосуються періоду часу з 2002 року по 25.07.2008 року, коли особа, яка створювала неможливі умови проживання в одній квартирі з ним - ОСОБА_6 помер, а тому ця підстава відпала 25.07.2008 року.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 був засуджений за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу 05.11.2003 року за ст.164 КК України до одного року обмеження волі, від відбування якого його було звільнено, відповідно до ст.75, ст.76 КК України, та за Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01.12.2004 року було направлено для відбування покарання у вигляді обмеження волі, строком на один рік, за місцем відбування покарань.

Таким чином, в період часу з 01.12.2004 року та протягом строку відбування покарання, ОСОБА_6 не міг чинити позивачам будь яких перешкод в житловим приміщенням в спірній квартирі.

Разом з тим, слід зауважити, що інші порушення прав позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були встановлені в судовому засіданні, і основний квартиронаймач - ОСОБА_8 вперше звернулася до суду з позовом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, звернулася лише 26.08.2008 року (як видно з матеріалів цивільної справи №2-304/11)

Посилання ОСОБА_5, ОСОБА_6 на неможливість вселитися в спірну квартиру самостійно в період часу з 2002 року по 26.08.2008 року, в зв'язку з наявність на вхідних дверях іншого замка та відсутністю у них ключів від того замка, спростовується показами, допитаної в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_15 та допитаного в судовому засіданні у якості свідка - ОСОБА_16, який підтвердив факт встановлення нового замка на вхідних дверях квартири, що належить його невістці в грудні 2008 року, та оригіналом товарного чеку від 18.12.2008 року про придбання нового замка (накладного, Жовтоводського) у кількості 1 шт., за 89 гривень у в приватного підприємця ОСОБА_17

Відповідно до вимог ст.72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, разом зі своїми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після вибуття з постійного місця проживання в 2002 році, що за ознаками не було тимчасовим, фактично певний час мешкала на правах співмешканки за місцем проживання співмешканця.

З Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 8474109) від 27.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_5 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_5, яка відповідно до договору дарування від 05.02.2004 року ВВВ №201657, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрованого в реєстрі за №185, яка відповідно до договору купівлі-продажу 20.11.2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_19 ( ВРВ №228784 ) перейшла у приватну власність ОСОБА_19, про що було внесено відповідний запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно 30.11.2010 року, що підтверджено інформаційною довідкою.

На 23.05.2006 року, тобто на час звернення до суду заявою про видачу дубліката виконавчого листа ( цивільна справа 2а-365, вх..№ 12725) ОСОБА_5 з дітьми мешкала за адресою: АДРЕСА_6.

14.03.2006 року ОСОБА_5 отримала у спадщину домоволодіння АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування від 10.03.2006 року, зареєстрованого П'ятою Криворізькою державною нотаріальною конторою, в реєстрі за № 1-666.

Той факт, що ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мешкають в домоволодінні АДРЕСА_7 з березня 2005 року без реєстрації) підтверджено в судовому засіданні самою ОСОБА_5, та зазначенням про адресу її проживання в позовній заяві, та інших особистих заявах ОСОБА_5, які містяться в матеріалах цивільної справи, а також довідкою, за підписом голови вуличного комітету №1 Григоренко З.Н.

Допитана в судовому засіданні, у якості свідка ОСОБА_21 пояснила суду, що до 2008 року вона працювала юристом в КЖП №17 і добре пам'ятає про звернення ОСОБА_5 до КЖП №17 приблизно в 2006 році, і потім після смерті її чоловіка в 2008 році, і що вона особисто роз'ясняла ОСОБА_5 про право звернення до суду, щодо права користування квартирою, з посиланням на документи , які слід надати суду у разі звернення до суду.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_15 пояснила суду, що вона з 1985 року живе по сусідству в квартирі АДРЕСА_8, що останні роки вона з дітьми в квартирі по АДРЕСА_1 не жили, але ОСОБА_5 приходила до неї, як до родички разів 5-6 за останні роки, питала про те хто живе в квартирі, але чи ходила вона до тої квартири, чи просила ключі від квартири вона не бачила. Їй відомо що до смерті ОСОБА_6 ніхто в квартирі замки не міняв, а вже після його смерті поставили залізні двері, бо старі були дуже в поганому стані, та поставили новий замок. ОСОБА_6 ходив до своєї бабусі ОСОБА_22, яка мешкала по сусідстві в квартирі АДРЕСА_9, і вона вважала що він там жив, коли навчався, але вона особисто його речей в квартирі АДРЕСА_9 не бачила.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_22 пояснила суду, що вона мама ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_8 живе по сусідству в квартирі АДРЕСА_9, що останні роки, приблизно з вересня 2002 року ОСОБА_5 з дітьми в квартирі по АДРЕСА_1 не жили, що вона просила ОСОБА_5 прийти в квартиру, але та не погодилася бо там були великі борги, що до смерті ОСОБА_6 ніхто в квартирі замки не міняв, а вже після його смерті поставили залізні двері, бо старі були дуже в поганому стані, та поставили новий замок. ОСОБА_6 деякий час жив у неї, бо вона його бабуся, коли навчався.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_23, пояснила суду, що знає сім'ю з 1993 року, що ОСОБА_5 жила по АДРЕСА_1, а після смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_7 року стали проживати по АДРЕСА_7. Зі слів ОСОБА_5 знає, що після смерті ОСОБА_6 просила у свекрухи ключі від квартири.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_24 пояснила суду, що працювала разом з ОСОБА_5, що з 2002 року по 2005 рік ОСОБА_5 орендувала жиле приміщення по АДРЕСА_6.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: « квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі ( будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.»

Згідно до п. 4 ст.7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: «Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.»

Згідно до п. 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: «Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).»

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Таким чином, право користування житловим приміщенням може бути визнано судом лише у разі порушення цього права будь якими протиправними діями, будь яких осіб.

Відповідно до ст. 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла 10-ти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14-ти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 29 Цивільного Кодексу України (в редакції 2003 року) фізична особа, як досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу.

Тому місцем проживання позивачів за первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на час їх неповноліття до 14 років було місце мешкання, яке вибрала їх мати - ОСОБА_5 за адресою : АДРЕСА_6 , а потім за адресою: АДРЕСА_7, де вони мешкають і по цей час.

В даний час позивачів за первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, досягли повноліття, мають постійне місце мешкання за вищевказаною адресою, тому їх права як дітей ніяким чином не були порушені.

Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з того, що позивачі за первісним позовом та відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час приватизації спірної квартири ОСОБА_8 були відсутні на спірній площі без поважної причини більш ніж 6 місяців, і таким чином, відповідно до ч.1 ст.71 Житлового Кодексу України втратили право користування житловим приміщенням, та не довели в судовому засіданні своє право на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, оскільки ОСОБА_8 приватизувала спірну квартиру в листопаді 2008 року, відповідно до ст.8 Закону України від 19.06.1992 року «Про приватизацію державного житлового Фонду», за вимогою якої передача займаних квартир /будинків/ здійснюється в спільну сумісну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі/ будинку /, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири /будинку/, бо на момент приватизації квартири вона разом з неповнолітніми дітьми не проживала і була відсутня на спірній житловій площі з 2002 року, тобто втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового Фонду» «квартири передаються наймачеві та членам його сім'ї безплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в цих квартирах, будинку, або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону»

Крім того, слід зазначити, що позивачі за первісним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не жили, не вселялися в спірну квартиру самостійно, і до приватизації квартири, тобто до листопада 2008 року, не зверталися до суду про вселення їх в спірне житлове приміщення.

Таким чином, приватизація спірної квартири 18.11.2008 року відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_8 відбулася без будь яких порушень та відповідно до Закону України від 19.06.1992 року «Про приватизацію державного житлового Фонду», а таким чином, не може бути визнана недійсною.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним, то суд вважає їх безпідставними, оскільки на час укладення договору дарування ОСОБА_8 була єдиним власником спірної квартири АДРЕСА_1, відповідно Свідоцтва про право власності на житло №925, виданого Управлінням житлового-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради 18.11.2008 року, та зареєстрованого в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізького бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за №281П-112, запис №112.

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Приймаючи рішення суд виходить з вимог п.3 ст.10 та ч.4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та установлюючи наявність або відсутність фактів, які б обґрунтовували вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи надані суду докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що в задоволені позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_11, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, Комунальне підприємство ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири, вселення в квартиру - слід відмовити, а позов ОСОБА_8, ОСОБА_11, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Житлово-комунальне підприємство «ЖЄО №31» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - слід задовольнити. Та визнати ОСОБА_5, такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з вересня 2002 року; визнати ОСОБА_6, таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_8 року, та визнати ОСОБА_7, таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до ст. 79, 80, 88 Цивільно-процесуального кодексу України з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, солідарно, у відшкодування судових витрат - 224 гривні, на користь ОСОБА_11

Керуючись ст.ст. 64, 65, 71, 72, 107 Житлового кодексу України, ст.ст. 15, 16, 203 ч.1, 215, 343, 345, 346 ч.2 Цивільного кодексу України ст.ст. 5, 7, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 10, 60, 79, 80, 88, 212, 214, 215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України суд, -

В И Р I Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_11, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, Комунальне підприємство ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації права власності на квартиру, договору дарування квартири, вселення в квартиру - відмовити.

Позов ОСОБА_8, ОСОБА_11, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відділ (сектор) обліку реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Житлово-комунальне підприємство «ЖЄО №31» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_5, такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з вересня 2002 року.

Визнати ОСОБА_6, таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

Визнати ОСОБА_7, таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, солідарно, судові витрати у сумі - 224 гривні, на користь ОСОБА_11.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу, протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КУЛІГІНА Т.Д.