У Х В А Л А

20 березня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Тинненська сільська рада про встановлення факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Сарненського районного суду від 10 лютого 2014 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та роз'яснено їй право подати позов на загальних підставах.

Зобов'язано управління Державного казначейства в Сарненському районі Рівненської області повернути для ОСОБА_1 сплачені згідно квитанції № нерозбірливий від 4.02.2014 року кошти по сплаті судового збору в розмірі 243 гривні 60 коп.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що народилась і до даного часу постійно проживає в с.Тинне Сарненського району, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тобто є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії .

Однак, 22 січня 2008 року їй було видано посвідчення потерпілої 4 категорії, що змусило звернутись до суду з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення для отримання відповідних пільг як потерпілої 3 категорії.

З наведених підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання в АДРЕСА_1 з 24 червня 1988 року до 1 січня 1993 року, в якій покликається на норми ст.256 ЦПК України. В подальшому даний факт матиме юридичне значення для користування соціальними пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції правильно виходив з того, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право оскільки встановлення факту проживання у вказаний період у с. Тинне Сарненського району ОСОБА_1 пов'язує з метою реалізації свого права на отримання пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою КМ України від 20 січня 1997 року №51 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Таким чином, єдиним документом, що надає право для ОСОБА_1 користуватися соціальними пільгами встановленими зазначеним вище законом є посвідчення.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка.

Враховуючи викладене, підставою для видачі посвідчення відповідної категорії є довідка встановленого зразка, видана відповідним компетентним органом, а не рішення суду про встановлення факту проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Як стверджує сама ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, 22.01.2008року їй було видано посвідчення потерпілої від наслідків ЧАЕС 4 категорії, хоча вона має право на отримання такого посвідчення 3 категорії. Ксерокопія посвідчення додана до апеляційної скарги(а.с.25)

Пунктом 12 Порядку передбачено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України і ст. 70 Закону від 28.02.1991 р."Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмова у видачі посвідчення може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

В матеріалах справи відсутні відомості про рішення компетентного органу щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення 3 категорії.

Встановлення фактів щодо яких передбачено спеціальний порядок розгляду не підлягає розгляду судами в порядку цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним підстав для касування ухвали суду не має.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С. Шимків С.С.