ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 18/2-716/1 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | Лопатишкіна С.Ю., дов. від 09.03.2006 року |
відповідача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду |
від | 11.04.2006 року |
у справі | № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області |
за позовом | Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві |
До | Товариства з обмеженою відповідальністю “Самадха” |
про | визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість |
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Миколаєві звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Самадха” про визнання недійсними установчих документів з дати реєстрації та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з дня його видачі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що засновник Товариства з обмеженою відповідальністю “Самадха” Марченко А.В., який згідно установчих документів відповідача є його власником, не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача та про те, що відповідач не знаходиться за адресою державної реєстрації. Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 15, 18 Закону України “Про господарські товариства”, статтю 42 Господарського кодексу України та статті 18, 26, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006 року (суддя: Моргуленко Т.Є.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року (судді: Пироговський В.Т. –головуючий, Картере В.І., Лавренюк О.Т.) по справі № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області, в прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи судові рішення господарські суди, зокрема зазначають про те, що спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, до складу засновників яких входять фізичні особи, не підлягають розгляду в господарському суді. Крім того, з посиланням на статті 1, 21 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що положення вказаних вище норм виключають можливість бути стороною господарського спору фізичних осіб за винятком тих випадків, коли така участь прямо передбачена законодавчими актами України.
Не погоджуючиcь з постановою, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року по справі № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області, в якій просить постанову та ухвалу у справі скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, статті 21 Господарського процесуального кодексу України, статті 42 Господарського кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що з висновком суду про те, що дана справа не підвідомча господарському суду, погодитися не можна.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування норм процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як встановлено господарськими судами, предметом позову є визнання недійсними установчих документів товариства та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, засновниками якого є фізичні особи.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України даний спір господарському суду непідвідомчий.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Крім того, колегія зазначає, що з 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Виходячи з положень пункту 1 статті 3 цього Кодексу, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005р. №2953-ІV, який набрав чинності 01.11.2005 року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що ухвала та постанова у справі винесені у відповідності з нормами процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року у справі № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова