Справа № 22А-899/2006 Головуючий в 1 інстанції Гаврилюк О.М.
Категорія 11 Доповідач в 2 інстанції Коцюрба О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі: головуючого Коцюрби О.П., суддів: Голуб С.А., Оношко Г.М., при секретарі Некорі А.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1- ОСОБА_2на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3до Бориспільської районної державної адміністрації та відділу земельних ресурсів Бориспільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_1, про визнання недійсними розпорядження та виданий на підставі нього державний акт на право приватної власності на землю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволений.
Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №НОМЕР_1 та виданий на підставі нього державний акт на право приватної власності на землю серії ГУ-КВ №НОМЕР_2від 10 квітня 2002 року визнані недійсними.
В апеляційній скарзі представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить постанову суду визнати не чинною та скасувати як необгрунтовану.
Посилається на те, що встановлюючи належність спірної земельної ділянки позивачу суд помилково виходив з рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2004 року, яке з причин апеляційного оскарження не набрало законної сили і своєю мотивувальною частиною не встановлювало обставини, що нібито не потребували повторного доказування.
Також вказує на те, що суд залишив поза увагою матеріали справи з аналогічними позовними вимогами ОСОБА_3, провадження в якій було закрито, не надав критичної оцінки показам представника місцевого відділу земельних ресурсів.
Неповнота судового розгляду справи, на думку скаржника, полягає також у відмові
у виклику в судове засідання голови правління СТ „Старз" для дачі пояснень та подання суду відповідних документів щодо членства позивача у товаристві.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
3 матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області за №НОМЕР_1 для ведення садівництва у власність членів СТ „Старз", яким, зокрема, був ОСОБА_6, виділялись земельні ділянки.
Було доручено землевпорядній групі при Бориспільському відділі земельних ресурсів виготовити плани земельних ділянок та державні акти на право приватної власності на землю.
У травні 1999 року був складений акт встановлення зовнішніх меж земельної ділянки землекористувача ОСОБА_6, сформований її абрис, у відповідності до якого довжина земельної ділянки склала 50 метрів, ширина - 24.
Саме такі розміри були вказані у державному акті на право на земельну ділянку серії ІУ-КВ №НОМЕР_3, виданому ОСОБА_611 жовтня 2000 року.
4 лютого 2005 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_3, який до користування неї не приступив з підстав вчинення перешкод сторонніми особами.
При зверненні до місцевих органів прокуратури для проведення перевірки, прокуратурою було встановлено, що 02 квітня 2002 року Бориспільська районна державна адміністрація Київської області своїм розпорядженням №НОМЕР_4 земельну ділянку ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 В подальшому, на підставі цього розпорядження
10 квітня 2002 року ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на
землю ІУ-КВ №НОМЕР_5.
Судом вірно встановлено, що розпорядження Бориспільської РДА №НОМЕР_4, стосується саме земельної ділянки, власником якої був ОСОБА_6, а в подальшому став позивач. Висновок суду про те, що оскаржувальним розпорядженням фактично позбавлено право власності позивача, грунтується на належних та допустимих доказах.
За правилами ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування, зокрема, у власність, земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому законом.
При цьому ст. 118 ЗК України передбачає можливість безоплатної передачі земельних ділянок для ведення садівництва лише з земель державної або комунальної власності.
Рішення виконавчого комітету Гнідинської сільської ради №НОМЕР_6, державний акт на право на земельну ділянку серії ІУ-КВ №НОМЕР_3 від
11 жовтня 2000 року, на підставі яких ОСОБА_6 набув право власності цю земельну
ділянку у судовому порядку не оскаржувались, тому воно є законними.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недійсність розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області №НОМЕР_1, та вважає, що задоволення заявленого позову в цій частині, ґрунтується на вимогах п. г ч. З ст.152 та ст.153 ЗК України.
Апеляційний суд погоджується і з висновком суду про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ №НОМЕР_2від 10 квітня 2002 року, виданого ОСОБА_4 на підставі незаконного розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №НОМЕР_1.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що розпорядження Бориспільської РДА від 02 квітня 2002 року за № НОМЕР_4 не тільки порушують право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_3 а й фактично позбавили його права власності на земельну ділянку на території садового товариства „Старз" в урочище „Млинове" в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Наведене свідчить про порушення ОСОБА_4 порядку безоплатної приватизації спірної землі, встановленого 4.8-11 ст.118 ЗК України.
Підстави для закриття провадження у справі з приводу пропущення позивачем строку на звернення до суду відсутні.
Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що розпорядження Бориспільської РДА № НОМЕР_4 від 2 квітня 2004 є недійсним, а отже недійсність розпорядження тягне за собою недійсність державного акту на землю, оскільки він був виданий з порушенням чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України, Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають земельних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 21 КАС України, ст.16 ЦПК, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Таким чином, Державний акт на право власності на земельну ділянку має бути визнаний недійсним в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.І. п. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Суд вважає за потрібне роз'яснити, що відповідно до ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, оскарження розпорядження Бориспільської РДА № НОМЕР_4 від 02 квітня 2004 повинно провадитись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку повинно провадитись за правилими Цивільним процесуальним кодексом України.
З огляду на що, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 157, 198, 200, КАС України, колегія суддів.
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2006 року в частині визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № НОМЕР_1 залишити без змін.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2006 року в частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю ІУ - KB НОМЕР_2від 10 квітня 2002 року на ім'я ОСОБА_4, скасувати і в цій частині провадження по справі закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом місяця з дня проголошення.
Головуючий: