Справа  №  22Ц-3400/2006                                                          Головуючий у 1 інстанції Дубае Т.В.

Категорія 5                                                                              Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.

УХВАЛА

Іменем    України.

13 грудня 2006 року                              Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.

суддів - Поліщука М.А., Тракало В.В.

при секретарі - Муханько О.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Києво-Святошинського районного суду від 27 березня 2006року в справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, УДАІ Київської області, УДАІ м.Києва, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6про визнання правочинів недійсними та витребування автомобіля із чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом і просив визнати незаконним відчуження належного йому автомобіля марки „Опель-Вектра" 1993року випуску, визнати за ним право приватної власності на вказаний автомобіль та витребувати його із незаконного володіння ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що маючи намір здати автомобіль в оренду, через оголошення в газеті «Авізо» видав нотаріально посвідчене доручення на право керування автомобілем незнайомому, яке 26 жовтня 2004року відкликав у нотаріуса. Укладені пізніше правочини, наслідком яких є перехід права власності на автомобіль на ім'я ОСОБА_1, вважає неправомірними, поскільки автомобіль вийшов із його володіння поза його волею.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 27 березня 2006року позов задоволено. Визнано недійсним довіреність від імені ОСОБА_2на ім"я ОСОБА_3 від 18 жовтня 2004року, зняття автомобіля марки „Опель-Вектра" з обліку 20 жовтня 2004року ОСОБА_3, реєстрацію цього автомобіля 28 жовтня 2004року за ОСОБА_4 та реєстрацію 4 листопада 2004року за ОСОБА_1 Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладеного 2 листопада 2004року на товарній біржі «Еверест». Зобов"язано ОСОБА_1 повернути автомобіль ОСОБА_2

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 4 жовтня 2006року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, увалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не піддягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2004року ОСОБА_2 видав фізичній особі на ім.»я ОСОБА_7 доручення без права передоручення на право керування автомобілем марки «Опель-Вектра», 1993року випуску та передав ключі від автомобіля і технічний паспорт на автомобіль.

18.10.2004року невідомою особою з виконанням підпису від імені ОСОБА_2 на ім»я ОСОБА_3 було видано доручення на управління і розпорядження автомобілем марки «Опель-Вектра»,   1993року випуску, а 20.10.2004року ОСОБА_3 зняв з обліку вказаний автомобіль, який 28.10.2004року було зареєстровано за ОСОБА_4

2.11.2004року за договором купівлі-продажу, зареєстрованим на товарній біржі «Еверест», вказаний автомобіль придбав ОСОБА_1

26.Ш.2004року ОСОБА_2 в нотаріальному порядку скасував довіреність від 18.08.2004року на ім»я ОСОБА_7 на право керування автомобілем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль вийшов із володіння позивача не за його волею, а тому оскаржувані правочини є недійсними.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, поскільки вони є обгрунтованими і відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч.З ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2, будучи власником автомобіля марки «Опель-Вектра», 1993року випуску, 18.08.2004року видав довіреність лише на право керування вказаним автомобілем.

Відчуження вказаного автомобіля відбулось за довіреністю від 18Д0.2004року, підпис в якій від імені ОСОБА_2 було підроблено невідомою особою.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

3) вибуло з володіння власника або іншої особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

При таких обставинах з врахуванням вимог ст.ст.215, 216 ЦК України суд прийшов до обгрунтованого і законного висновку, що належний позивачу автомобіль вибув із його володіння не за його волею, а тому укладені угоди, за якими набувачем автомобіля став ОСОБА_1, є недійсними,    автомобіль  необхідно витребувати у ОСОБА_1 і повернути  власнику ОСОБА_2 Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не вбачається..

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права є необгрунтованими і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити. Рішення Києво-Святошинського  районного суду від 27 березня 2006року залиціити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий