ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2014 року Справа №801/1533/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивачів - не з'явився;
від відповідача - Кундель О.О., довіреність від 25.02.2014 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
до Сакської районної державної адміністрації АР Крим
про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Сакської районної державної адміністрації АР Крим про:
- визнання незаконної бездіяльності з невидачі розпорядження за результатом розгляду заяв позивачів «про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки загальною площею 0,10 га, безоплатно у власність для дачного будівництва, розташованої на південь села Молочне за межами населених пунктів уч. №1-10 на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим із земель запасу за межами населених пунктів на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим» поданих 24.10.2013 року;
- зобов'язання Сакської районної державної адміністрації видати розпорядження по результату розгляду заяв позивачів «про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки загальною площею 0,10 га, безоплатно у власність для дачного будівництва, розташованої на південь села Молочне за межами населених пунктів уч. №1-10 на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим із земель запасу за межами населених пунктів на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим» поданих 24.10.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані посиланнями на бездіяльність відповідача, яким на заяви позивачів від 24.10.2013 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки, не було надано належної відповіді, а саме розпорядження за результатом розгляду заяв. Таким чином, позивачі вважають, що порушені їх права, з позовом про захист яких вони і звернувся до суду.
Позивачі у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, у матеріалах справи наявні їх заяви щодо розгляду справи за їх відсутністю, у тому числі зазначено про підтримку позовних заяв.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях.
Враховуючі, що наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивачі фактично не втратили наміру вирішення позовних вимог, приймаючі до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 24.10.2013 року звернулись до Сакської районної державної адміністрації АР Крим із заявами про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки загальною площею 0,10 га, безоплатно у власність для дачного будівництва, розташованої на південь села Молочне за межами населених пунктів уч.№1-10 на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим із земель запасу за межами населених пунктів на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим.
До заяви позивачами додавалися викопіювання, акт переносу меж в натуру, план відводу земельної ділянки.
Відповідач розглянув заяви позивачів, про що 22.11.2013 року надав відповіді про неможливість прийняти розпорядження на розробку проекту землеустрою із посиланням на ст. 90 Водного Кодексу України.
Не погодившись із відмовою, позивачі звернулись до суду з позовом та вважають листи відповідача не належними відповідями на звернення, що вказує на його протиправну бездіяльність.
При вирішенні зазначеного спору, суд виходив із наступного.
У частині 1 статті 3 Земельного кодексу України вказано про спеціальне регулювання земельних відносин нормами Конституції України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Підстави набуття та реалізація права на землю встановлено главою 19 Земельного кодексу України, зокрема ст. 116, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частинами 6 та 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами для ведення особистого селянського господарства, для реалізації якого, громадянин подає клопотання до відповідної державної адміністрації, яка розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його поданні.
З наданих графічних матеріалів вбачається, що ділянка, про яку клопочуть позивачі, розташована на території 2-х кілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря, входить в зону санітарної охорони моря і відноситься до земель водного фонду.
Статтею 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; та інші.
За приписами ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.
Статтею 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
- для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;
- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 61 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки (ч.2 ст.62 ЗК України).
Право на землі водного фонду передбачено ст. 59 ЗК України, зокрема частиною 4, згідно якої громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
У своїй заяві позивачі просили у відповідача надати їм земельну ділянку для дачного будівництва, розташованої на південь села Молочне за межами населених пунктів уч. №1-10 на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим із земель запасу за межами населених пунктів на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим, що неможливо в силу обмеження законодавчими нормами право на користування такими землями.
Крім того, вищевказаними нормами Водного кодексу України та Земельного кодексу України передбачено перебування земель водного фонду у приватної власності виключно на замкнені природні водойми.
Отже, відповідач вірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Доводи позивача у неналежному оформлені відмови відповідача викладеного листом, замість розпорядження, не ґрунтуються на законодавстві.
Виконання законів України є основним завданням місцевих державних адміністрацій (ст. 2 п. 1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").
Як вказано у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, державна адміністрація розглядає клопотання і надає або дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місце розташування об'єкта (земельної ділянки) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічих обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіалних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України).
У своїх відповідях на заяви позивачів, Сакська районна державна адміністрація АР Крим зазначила саме такі підстави неможливості надати земельну ділянку, як вказано у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що відповідає фактичним обставинам справи.
Розпорядження про відмову у наданні земельної ділянки державною адміністрацією не приймається оскільки Земельним кодексом України це не передбачено, у цьому разі Кодексом передбачено надання мотивованої відмови у наданні земельної ділянки.
Крім того, у будь-якому випадку, надання райдержадміністрацією відповідей у формі листів не свідчить про неправомірність самих відмов та не може слугувати підставою для визнання протиправною дій райдержадміністрації або встановлення факту бездіяльності щодо розгляду заяв позивачів.
Вимоги позивача у визнанні протиправною бездіяльності відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним, крім того, відповідач не зазначив, в чому полягала бездіяльність відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.
Під час судового засідання, яке відбулось 18.03.2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 19.03.2014 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.