Справа № 22-ц - 3521                                               Головуючий у 1 інстанції Бабіш А.А.

Категорія  13                                                                                         Доповідач Лащенко В.Д.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф., Червінко К.С. при секретарі - Левочко І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Васильківського міськрайонного суду від 20 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання недійсними договорів дарування,

встановила:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування. Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належав жилий АДРЕСА_1 З метою укладення в подальшому договору довічного утримання, вона прописала в своєму будинку внукаОСОБА_3. та його дружину, ОСОБА_2 , відповідачку по справі.

18 жовтня 2004 року в нотаріальній конторі вона уклала два договори дарування, а саме: договір дарування будинку та земельної ділянки. На момент укладення договорів вона була впевнена і вважала, що укладає не договори дарування, а договір довічного утримання. Вона довіряла онуку та його дружині, а договори не могла прочитати, оскільки має чотири класи освіти та поганий стан здоров"я. Вважає, що правочини необхідно визнати недійсними на підставі вимог ст. 229 ЦК України.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 20 жовтня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в позові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2004 року відповідно до договорів дарування позивачка подарувала своєму внуку, ОСОБА_3, житловий будинок під номером 46, що знаходиться по АДРЕСА_1, Васильківського району та земельну ділянку площею 0, 239 гектарів,

що розташована по АДРЕСА_1

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

В судовому засіданні позивачка не надала безспірних доказів того, що при укладанні договорів вона помилялася і вважала, що укладає договір довічного утримання. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили те, що позивачка бажала укласти саме договір дарування будинку. Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням зібраних і досліджених в судовому засіданні доказів суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів дарування

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не грунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Васильківського міськрайонного суду від 20 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді