Справа № 22-ц - 3509                                             Головуючий у 1 інстанції Усатов Д.Д.

Категорія   18                                                                                       Доповідач Лащенко В. Д.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф., Червінко К.С. при секретарі - Левочко І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Києво-Святошинського районного суду від З жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення коштів за договором позики,

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики. Свої вимоги мотивувала тим, що за проханням відповідача надала йому позику в розмірі 12 500 доларів СІЛА, які перерахувала йому з Сполучених Штатів Америки через Western union на валютний рахунок в банку „Аваль". Оскільки відповідач відмовляється повернути кошти, просила стягнути з ОСОБА_2 12 500 доларів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 3 жовтня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в позові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що позивачка виїжджала до Сполучених Штатів Америки, де проживає її дочка. Переводами на рахунок відповідача, який він відкрив у банку „Аваль", позивачка надсилала кошти. Всього на рахунок відповідача надійшло 12 500 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В судовому засіданні не було надано доказів того, що кошти, які перераховувалися позивачкою , були позикою, яку відповідач зобов'язувався повернути.   З   матеріалів   справи  вбачається,   що   сторони   перебувають   у родинних стосунках і з урахуванням відсутності письмово укладеного договору, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що кошти перераховувалися як матеріальна допомога, а не за договором позики. Наданні позивачем документи, які свідчать про перерахування коштів з США відповідачу, не можна вважати достовірним доказом укладення між сторонами договору позики. Крім того позивачка посилалася на укладення договору позики ще до поїздки в США, тоді як на той час в неї не було таких коштів, які вона могла передати в борг.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що отримані кошти є допомогою від позивачки, які він витрачав за її згодою як для власних потреб, так і для потреб інших родичів. Ці заперечення відповідача позивачкою не спростовані.

Оскільки позивачкою не доведено, що з відповідачем було укладено договір позики, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи не можуть бути враховані, так як суд повно з'ясував обставини справи і прийшов до правильного висновку про відсутність між сторонами договірних відносин. При цьому суд розглянув справу відповідно до вимог як норм матеріального та і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду від 3 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий