ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2014 року Справа № 904/8114/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача
суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
За участю прокурора : Слюсар Я.В., посвідчення № 001420 від 27.08.12р.
Представники сторін:
від позивача: Розумовський М.Г. керівник,
від відповідача: Кучер С.І. представник, довіреність № 7 від 14.03.14;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Олькор", м. Жовті Води
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2014 року
у справі № 904/8114/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Олькор", м. Жовті Води Дніпропетровської області
до Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області, м. П'ятихатки Дніпропетровської області
про стягнення 90 488,59 грн.
За участю Прокуратури Дніпропетровської області , м. Дніпропетровськ
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Олькор" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення 90 488,59грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до чинного законодавства на відповідача покладено обов'язок провести виконавчі дії по виконанню рішень суду. Однак відповідач свого обов'язку з виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002р. по справі №21/359 на час звернення з даним позовом до суду не виконав, можливість його виконання втрачена, чим позивачу завдані збитки на суму 90 488,59грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.14р. у справі № 904/8114/13 (суддя Мілєва І.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтуванням рішення стало те, що факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб відповідача на момент розгляду даної справи не встановлений відповідними засобами доказування.
Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до відповідальності, а отже і не дають достатніх правових підстав для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Олькор", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Так скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що відповідач намагався вжити належних заходів, спрямованих на виконання рішення суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.14р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.
Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що ТОВ "Науково-виробнича фірма "Олькор" не надано жодного доказу вини ВДВС П'ятихатського РУЮ щодо невиконання рішення суду про стягнення з Єрастівського державного аграрного технікума ім.Є.К.Бродського боргу в загальній сумі 90488,59 грн. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку.
В судовому засіданні 17.03.14р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002р. по справі №21/359 було звернуто стягнення на майно Єрастівського державного аграрного технікума ім.Є.К.Бродського на користь ТОВ "НВФ "Олькор" у сумі 78395,75грн., стягнуто з Єрастівського державного аграрного технікума ім.Є.К.Бродського на користь ТОВ "НВФ "Олькор" 4121,94грн. - суми індексації боргу, 6958,90грн. - річних, 894,77грн. - витрат по сплаті державного мита та 117,18грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення суду 31.10.2002р. було видано накази.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2004р. визнано незаконними постанови відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.; визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції з поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2004р. визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції по прийняттю постанов про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006р. судом було видано дублікати наказів по справі №21/359 на підставі письмової заяви Державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції у зв'язку з втратою оригіналів наказів при направленні їх ліквідаційній комісії.
Відтак на думку позивача, через невиконання рішення господарського суду від 09.10.2002р. йому при здійснення виконавчого провадження спричинені збитки у розмірі 90488,59грн.
За приписами ч. 1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" -державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В розумінні ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" - Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
За змістом п.9 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" - у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо. У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.
Підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, є правопорушення, що включає в себе наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів складу правопорушення виключає настання відповідальності.
Так, правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що як на доказ неправомірності дій державного виконавця позивач посилається на: ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2004р., якою визнано незаконними постанови відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.; визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції з поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.; та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2004р., якою визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції по прийняттю постанов про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.
Після визнання незаконними постанов та бездіяльності ДВС у 2004 році, вже у 2006 році Державна виконавча служба П'ятихатського районного управління юстиції звертається до суду з заявою про втрату оригіналів наказів при направленні їх ліквідаційній комісії та просить видати дублікати наказів. Зазначена заява ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006р. задоволена. Колегія суддів погоджується з тим, що вказане свідчить про намагання відповідача вжити належних заходів, спрямованих на виконання рішення суду.
Правильними визнає колегія висновки суду, що позивач не довів звернення після 31.01.2006р. зі скаргою до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій.
При цьому, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб відповідача на момент розгляду даної справи не встановлений відповідними засобами доказування.
Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до відповідальності.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому його слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2014. у справі № 904/8114/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Олькор", м. Жовті Води - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя І.М. Науменко
Суддя В.О. Кузнецов