СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
17 березня 2014 року Справа № 2-3/8344-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Балюкової К.Г.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек";
відповідача - не з`явився, Публічне акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь";
- не з`явився, Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації Державного комітету по житлово-комунальному господарству;
заявника апеляційної скарги - не з`явився, Фонд майна Автономної Республіки Крим,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О. ) від 12 липня 2007 року у справі №2-3/8344-2007
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек" (Аеропорт "Центральний", Сімферополь, 95491)
до Республіканського підприємства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (пл. Аеропорту, 15, Сімферополь, 95491)
Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації Державного комітету по житлово-комунальному господарству (вул. Некрасова, 11, Сімферополь, 95000)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Республіканського підприємства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь") та Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації Державного комітету по житлово-комунальному господарству про визнання права власності.
Свої вимоги (з урахування заяви про уточнення позовних вимог) позивач обґрунтовував тим, що ним були здійснені будівельно-монтажні роботи з реконструкції складу паливно-мастильних матеріалів, до якого входить будівля лабораторії паливно-мастильних матеріалів, відтак він фактично є власником спірного майна.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2007 року у справі № 2-3/8344-2007 уточнені вимоги задоволені:
- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек" право власності на будівлю лабораторії ПММ, яка значиться на балансі Республіканського підприємства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" площею 312,70 кв.м. балансовою вартості 9002,66 грн.;
- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек" компенсувати відповідачеві - Республіканському підприємству "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" експертну вартість будівлі лабораторії ПММ у розмірі 9002,66 грн.;
- зобов'язано Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації м. Сімферополя зареєструвати право власності на будівлю лабораторії ПММ, яка значиться на балансі Республіканського підприємства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" площею 312,70 кв.м. вартістю 9002,66 грн. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек";
- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Приймаючи таке рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що підприємством позивача зроблені поліпшення будівлі, внаслідок яких створена нова річ, а тому позивач фактично експлуатує свою власність, так як невід'ємні поліпшення не можуть бути відділенні від будинку без втрати його цільового призначення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2007 року у справі №2-3/8344-2007 порушує його права та законні інтереси, оскільки судом вирішені питання щодо майна, яке належить державі, повноваження щодо управління та розпорядження яким здійснює Фонд майна Автономної Республіки Крим. Участі по справі заявник апеляційної скарги не приймав, оскільки не був залучений до участі у справі. Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що договір оренди повинен був укладатись Фондом майна Автономної Республіки Крим та саме ним повинні були надаватись дозволи на реконструкцію спірного об`єкту. Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що внаслідок поліпшень спірного майна (будівлі лабораторії ПММ) не створювалась нова річ, оскільки реконструкція цієї будівлі проводилась в межах вже існуючої будівлі. Крім того, Фондом майна Автономної Республіки Крим зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не передбачало набуття орендарем права власності на орендоване майно внаслідок здійснення його невід`ємних поліпшень, а передбачало лише можливість компенсації або зарахування в рахунок орендної плати вартості поліпшень, здійснених за згодою орендодавця. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2014 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Гоголя Ю.М., суддів Волкова К.В., Рибіної С.А. та призначена до розгляду.
Розпорядженням від 17 березня 2014 року суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Балюкову К.Г., головуючим по справі призначено суддю Рибіну С.А.
Учасники судового процесу в судове засідання 17.03.2014 явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до початку судового засідання від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та від Кримського Республіканського підприємства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" про розгляд справи без його участі за наявними у матеріалах справи документами.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи судовою колегією розглянуто та визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність обставин, які встановлені статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Крім того, заявником не зазначено причини неможливості явки представника в судове засідання.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, свої доводи заявник апеляційної скарги виклав у скарзі, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду визнає, що рішення суду від 12 липня 2007 року по даній справі не порушує прав Фонду майна Автономної Республіки Крим, та вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню з наступних причин.
19 жовтня 2001 року між Підприємством "Вітек" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек") (орендар) та Державним Міжнародним аеропортом "Сімферополь" (орендодавець) укладено договір № 14.1-122 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування певне майно, в т.ч. нерухоме, яке знаходиться на балансі орендодавця (а.с.12-14).
Строк дії Договору - до 31.12.2003 (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 10.5 Договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважався продовженим на 2004 рік на тих же умовах.
15 вересня 2004 року сторони підписали угоду про заміну Договору на Договір оренди нерухомого майна № 14.1-122 від 15.09.2004 у новій редакції зі строком дії до 31.12.2006 (а.с. 15-17).
Згідно п.10.5 Договору № 14.1-122 від 15.09.2004 Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік у випадку відсутності заяви однієї із сторін про його розірвання протягом одного місяця після закінчення строку його дії.
Відповідно до Розділу 3 Договорів від 19.10.2001 та від 15.09.2004 Підприємство «Вітек» протягом шести років користується орендованим майном, сплачує орендну плату відповідно до умов Договору.
Згідно п.6.2. Договору від 15.09.04 орендар - Підприємство «Вітек» з дозволу орендодавця - аеропорту «Сімферополь» має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переустаткування, яке обумовлює підвищення його вартості.
19 жовтня 2001 року між аеропортом «Сімферополь» і Підприємством «Вітек» підписаний План реконструкції складу ПММ строком до І кварталу 2003 року, відповідно до якого Підприємство «Вітек» зобов'язано здійснити реконструкцію будинків і споруд складу ПММ (а.с.19).
Згідно довідки № 01.01.591 від 11.06.07 лабораторія ПММ є одним із будинків складу ПММ (а.с. 33).
У період з січня по грудень 2002 року позивачем за власний рахунок виконані будівельно-монтажні роботи (будівля лабораторії ПММ перебудована у двоповерхову будівлю площею 344,7 кв. м., зроблені поліпшення будівлі, які є невіддільними) на загальну суму 430065,36 грн., що підтверджується належними доказами (а.с.25-30).
Згідно з п.10.6 Договору № 14.1-122 від 19.10.2001 та п. 10.6 Договору № 14.1-122 від 15.09.04 поліпшення орендованого майна, які здійснені орендарем за рахунок власних коштів з письмового дозволу орендодавця, визнаються власністю орендаря.
04 червня 2007 року за вих. № 336/Г9 позивач звернувся до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації технічної інвентаризації з листом про надання інформації щодо належності права власності на спірне майно (а.с.31).
У відповіді Сімферопольського міжміського бюро реєстрації технічної інвентаризації від 04.06.2007 на вказаний запит, відповідач повідомив, що право власності на будівлю лабораторії ПММ літер «О», яке розташовано на території аеропорту Центральний у місті Сімферополі не зареєстровано, однак вказана будівля лабораторії ПММ значиться на балансі Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» та вже 6 років перебуває в оренді у позивача (а.с.32).
Позивач вважав, що дані дії порушують його права як власника, тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю (рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2007).
В апеляційній скарзі Фонд майна Автономної Республіки Крим зазначив, що на момент виникнення спору він був особою, яка управляла майном відповідача, тому рішення стосується його прав.
За умовами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) та постанові Вищого господарського суду України 25.01.2011 по справі №2-1/4465-2009.
Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, оскільки, на думку скаржника, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2007 року у справі № 2-3/8344-2007 порушує його права та законні інтереси.
Аналізуючи нормативні акти, що діяли у період існування відповідача, заявник апеляційної скарги доходить висновку, що майно відповідача в період виникнення спірних правовідносин знаходилося в управлінні Фонду майна Автономної Республіки Крим, відтак, усі дії з передачі його в оренду, погодження здійснення поліпшення майна тощо повинні були здійснюватися саме ним, а не відповідачем. До того ж, в процесі корпоратизації Республіканського підприємства „Міжнародний аеропорт „Сімферополь" заявник апеляційної скарги виступив як засновник від імені Автономної Республіки Крим.
Правовідносини з оренди майна виникли між Державним міжнародним аеропортом „Сімферополь" та підприємством „Вітек" у жовтні 2001 року, в момент укладення договору оренди № 14.1-122.
Відповідно до Положення „Про Фонд майна Автономної Республіки Крим" (далі - Положення), яке затверджено Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 2 листопада 1995 року № 325 та було чинним на момент виникнення спору між сторонами (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Фонд майна Автономної Республіки Крим реалізовував державну політику в сфері приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та комунальної власності, в межах визначених Фондом державного майна України та делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим повноважень (п. 1 Положення).
З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення - 12.07.2007 - Державний міжнародний аеропорт „Сімферополь" був державним підприємством, майно якого відповідно знаходилося в державній власності.
Норми зазначеного вище Положення встановлюють необхідність визначення Фондом державного майна України повноважень, що виконуються Фондом майна Автономної Республіки Крим.
Заявник апеляційної скарги не має, тому не надав суду доказів передачі йому повноваження щодо управління майном Державного міжнародного аеропорту „Сімферополь" в період укладення договору оренди (жовтень 2001 року) та в період надання дозволу на поліпшення майна та здійснення відповідних робіт (січень-грудень 2002 року).
Відтак, доводи заявника апеляційної скарги про порушення його прав та інтересів зазначеними вище діями не підтверджуються належними доказами.
Доводи Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо участі його у корпоратизації Республіканського підприємства „Міжнародний аеропорт „Сімферополь" не приймаються судом, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
При цьому під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 Господарського кодексу України).
Предметом спору у даній справі є заявлена позивачем - юридичною особою вимога щодо визнання права власності на підставі укладеного між двома суб`єктами господарювання договору оренди, що не відноситься до корпоративних спорів.
Фонд майна Автономної Республіки Крим, як засновника корпоративних відносин не приймає участі в укладанні будь-яких господарських договорів між суб'єктами правовідносин. Відтак, спір між учасниками договору не може вплинути на його права як засновника товариства.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що оскільки правовідносини між сторонами не стосується корпоративних прав Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо Державного Міжнародного аеропорту "Сімферополь", та виникли до набуття Фондом майна Автономної Республіки Крим статусу засновника та прийняття судом першої інстанції оскаржуємого рішення не могло вплинути на права та законні інтереси Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо однієї із сторін спору.
Відповідно до пункту 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2007 року у справі № 2-3/8344-2007 не може порушувати законні права та інтереси Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Таким чином, апеляційне провадження по скарзі Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2007 року у справі № 2-3/8344-2007 підлягає припиненню.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає, а апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2007 року у справі № 2-3/8344-2007 припинити.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді К.Г. Балюкова
К.В. Волков
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Вітек" (Аеропорт "Центральний", Сімферополь, 95491).
2. Публічне акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (пл. Аеропорту, 15, Сімферополь, 95491).
3. Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації Державного комітету по житлово-комунальному господарству (вул. Некрасова, 11, Сімферополь, 95000).
4. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015).