Справа № 758/14037/13-ц
Категорія 18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Васильченка О. В. ,
при секретарях - Дмитренко Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання недійсним договору факторингу,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсним договору факторингу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.07р. між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту. У жовтні 2013р. ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Кей-Колект» повідомлення - вимогу, зі змісту якої стало відомо, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу, за умовами якого Банк відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги кредитної заборгованості в тому числі і відносно ОСОБА_1 На думку ОСОБА_1, договір факторингу має бути визнаний недійсним, оскільки він укладений без відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також відбулося розголошення банківської таємниці з боку ПАТ «УкрСиббанк».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просив їх задовольнити.
ПАТ «УкрСиббанк»» та ТОВ «Кей-Колект» свого права на участь у судовому засіданні не використали, про причини неявки своїх представників суд не повідомили.
Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.12.07р. між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11271329000 (а.с. 8-13). За умовами договору позивачеві надано кредитні кошти в сумі 112000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення - 18.12.2028р.
Під час розгляду справи було також встановлено, що 12.12.11р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, за яким Банк відступив ТОВ «Кей-Колект» право кредитної заборгованості. Зазначена обставина визнана представником позивача у судовому засіданні, а тому у відповідності до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.
10.09.13р. ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 944/13, якою повідомлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, тобто відбулася зміна кредитора (а.с. 18). Цією ж вимогою ТОВ «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором та нарахованих процентів.
Причиною спору, на думку ОСОБА_1, стало порушення ПАТ «УкрСиббанк» норм чинного законодавства щодо передачі ТОВ «Кей-Колект» суми заборгованості в іноземній валюті, а також розповсюдження Банком його персональних даних.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України та умовами договору про надання споживчого кредиту № 11271329000 від 18.12.07р.
Відповідно до ч.1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Ст. 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Причин для відступлення права вимоги діючим законодавством не передбачено.
Згідно п. 7.4 договору про надання споживчого кредиту № 11271329000 від 18.12.07р. сторони дійшли згоди, що позичальник надає Банку свою згоду та право збирати, зберігати, використовувати, поширювати і отримувати інформацію (дані про позичальника, відомі Банку та/або третім особам, у зв'язку з укладенням та виконанням даного Договору, в тому числі банківську та комерційну таємницю), зокрема необхідну при укладенні договорів щодо відступлення права вимоги та/або переведення боргу за даним Договором - до відповідних фізичних та юридичних осіб. При цьому, цим же пунктом Договору, сторони погодили, що позичальник не матиме до Банку жодних претензій в разі вчинення останнім будь-якої дії, визначено в цьому пункті.
Таким чином, кредитний договір застережень чи обмежень щодо підстав та умов зміни кредитора не містить.
Посилання позивача на те, що внаслідок укладення договору факторингу порушено його конфіденційну інформацію не приймається судом до уваги, оскільки умовами кредитного договору передбачено надання третім особам інформації про боржника, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника.
Щодо твердження ОСОБА_1 на відсутність у ТОВ«Кей-Колект» відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій, то слід звернути увагу позивача, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а не договору факторингу, який оскаржується позивачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог судом відмовлено, то судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються.
На підставі викладеного, ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання недійсним договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. В. Васильченко