Справа № 407/4217/13-ц
2/407/1326/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Чигриної Л.Г.
при секретарі Самігулліній К.Р.
за участю представника відповідача -
адвоката Бічан А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи»,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка ОСОБА_2 послалась на те, що вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Згідно зазначеного вироку відповідач ОСОБА_3 порушив правила безпеки під час виконання робіт підвищеної складності на виробництві, внаслідок чого був смертельно травмований її чоловік ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_3 при розгляді кримінальної справи свою провинну визнав повністю та щиро покаявся.
Зазначила, що вона була визнана потерпілою у кримінальній справі № 1/1202/494/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 272 ч.2 КК України.
Також послалась на те, що матеріальні збитки, завдані смертю чоловіка, їй були відшкодовані підприємством, на якому працював останній.
Відмова від претензій до ОСОБА_3 під час розгляду кримінальної справи в частині відшкодування моральної шкоди у з'язку зі смертю її чоловіка була покликана вмовляннями родичів підсудного (дружини, матері та інших) та обіцянками відшкодувати моральну шкоду після вироку у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
З вказаним вона погодилась в силу того, що сама на той час знаходилась у тяжкому психологічному стані, пов'язаному з втратою чоловіка та годувальника, та в силу того, що з моральної точки зору їй стало жалко підсудного та його сім'ю, оскільки на той час вона не хотіла, щоб відповідач ОСОБА_3 був суворо покараний, бо у такому випадку постраждала б і його сім'я.
Також зазначила, що протягом 18 місяців з дня смерті свого чоловіка, ОСОБА_3
ніяким чином не проявив дійового каяття у своєму злочинному діянні.
Відповідач ОСОБА_3 ані при особистих зустрічах, ані по телефону не виказав її та членам її родини співчуття за фактом загибелі ОСОБА_5
Також ОСОБА_3 не прийняв ніякої участі (ані моральної, ані матеріальної) у відповідних ритуалах з поховання та вшанування пам'яті загиблого за його вини ОСОБА_5
Ніхто з родини винного не звернувся до неї з приводу відшкодування шкоди.
Таким чином вважає, що відповідач ОСОБА_3 своїми діями після проголошення вироку показав, що він не усвідомив своєї провини у скоєному.
Зазначила, що відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - « під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб".
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Також зазначила, що вона є дружиною загиблого ОСОБА_5.
Згідно рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 07.11.2012 року, встановлено факт того, що вона знаходилась на утриманні свого чоловіка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вина ОСОБА_3 доведена обвинувальним вироком суду від 02.08.2012 року.
Зазначила, що після смерті чоловіка та перенесеного психоемоційного стресу вона позбавлена сну та спокою, постійно потребу медикаментозного лікування, яке приймає щодобово.
Послалась на те, що внаслідок набутих та ускладнення існуючих діагнозів, вона потребує постійного догляду та обов'язкового постійного контролю за станом здоров'я, а також супроводження до лікувальних закладів, громадських міст та установ.
Зазначене потребує додаткових зусиль зі сторони її родичів та додаткових матеріальних затрат, які вона не може нести у зв'язку з відсутністю можливості працевлаштування та отримання доходу, оскільки постійно хворіє та знаходиться у стані медичних обстежень.
Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого вона стала до всього відноситися нервово.
Від такого стану постраждали крім неї і члени її родини, родичі, що призвело до розладу стосунків у родині.
Зазначила, що за цей період вона неодноразово обстежувалась у Луганській обласній клінічній лікарні та отримувала стаціонарне лікування.
Також вона потребує проходження санаторно-курортного лікування та обстеження у клініці імені Амосова у м. Київ.
Вважає, що вона практично стала інвалідом, як у соматичному, так і в психологічному розумінні.
Вважає, що розмір заподіяної їй моральної шкоди визначити важко, але відповідач ОСОБА_3 має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести їй та її родині, та витрати, пов'язані з відновленням психологічного стану.
Розмір душевних страждань вона оцінює у 150 000 гр.
Вказана сума компенсації, на її думку, враховує усі страждання, які довелося перенести, зокрема, моральні страждання, пов'язані із смертю годувальника, батька та чоловіка.
Просить стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на її користь 150 000 гр. відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 свої вимоги підтримує, просить задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 повністю не визнає, 07.11.2013 року подав свої заперечення на позов, які підтримав в судовому засіданні.
В запереченні зазначив, що позивачка ОСОБА_2 просить стягнути з нього на її користь у відшкодування завданої моральної шкоди 150 000 гр..
Вважає, що позивачка ОСОБА_2 не обґрунтувала заявлений позов на таку велику суму, при цьому остання не врахувала його матеріальне становище, а саме, те, що він не працює, не працює його дружина, дочка навчається в учбовому закладі та не отримує стипендію.
Також зазначив, що він вчинив злочин, який відноситься до категорії необережних, що повинно враховуватись при визначенні суми відшкодування.
Послався на те, що позивачка ОСОБА_2 не надала жодних даних про суму сплачених їй страхових виплат у зв'язку із загибеллю її чоловіка, що також повинно враховувати при визначенні суми відшкодування.
В процесі розгляду кримінальної справи щодо нього позивачка ОСОБА_2 дійсно була визнана потерпілою та цивільним позивачем.
Однак під час розгляду кримінальної справі в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 зробила заяву, яку потім письмово підтвердила, що претензій матеріального та морального характеру до нього не має, що шкода завдана їй внаслідок загибелі чоловіка повністю відшкодована підприємством, де працював її чоловік, а саме ПП "КОІЛ А.С."
Таким чином, вважає позов ОСОБА_2 до нього є незаконним та з моральної точки зору непорядним.
Просить відмовити позивачці ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 212,213 ЦПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення, суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 з 07.03.1981 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_5.
Їх шлюб був зареєстрований відділом РАЦС Антрацитівського міськвиконкому Луганської області, актовий запис № 175.
З 2001 року вона разом з чоловіком ОСОБА_5 мешкала за місцем реєстрації останнього, за адресою: АДРЕСА_1.
Чоловік ОСОБА_5 працював слюсарем по ремонту автомобілів на шахті « Нова» ПП « ОСОБА_6.».
ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_5 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він загинув.
Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 02.08.2012 року відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 272 ч. 2 КК України, оскільки останній порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною безпекою на виробництві, а саме, не піклувався особистою безпекою та здоров'ям оточуючих людей під час виконання ремонтно - профілактичних робіт на автомобілі КрАЗ, допустив самовільний некерований рух автомобіля в боксі для ремонту автомобілів, внаслідок чого був смертельно травмований слюсар по ремонту автомобілів ОСОБА_5 ( а.с.5-7)
Шахта « Нова» ПП « ОСОБА_6.» відшкодувала позивачці ОСОБА_2 завдану шкоду у повному обсязі.
Вказаний вирок набрав законної сили.
Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 07.11.2012 року встановлений факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходилась на утриманні чоловіка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4. ( а.с.8-9)
Факт заподіяння позивачці ОСОБА_2 шкоди та винність відповідача ОСОБА_3 у вчиненні злочину має для суду преюдиціальне значення і доведенню в даній цивільній справі не підлягає.
Частина 4 ст.28 КПК України надає право пред'явити позов у порядку цивільного судочинства особам, які не пред'явили цивільного позову в кримінальній справі по будь-яким причинам.
З вироку Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 02.08.2012 року вбачається, що позивачка ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи не заявляла позов до ОСОБА_3, який винний у загибелі її чоловіка ОСОБА_5
Частино 4 ст.61 ЦПК України встановлює, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами внесеними постановою № 5 від 25. 05.2001 року, передбачено відшкодування моральної шкоди.
За положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ч. 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає що винні дії відповідача ОСОБА_3 знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що настали для потерпілого ОСОБА_5, внаслідок чого членам родини останнього, зокрема, позивачці ОСОБА_2, яка є дружиною загиблого, була заподіяна моральна шкода.
Однак, визначаючи розмір відшкодування моральної ( немайнового) шкоди позивачці ОСОБА_2, суд бере до уваги характер, обсяг, заподіяних їй моральних, тобто душевних і психічних страждань, їх глибину та тривалість, враховує також те, що позивачка ОСОБА_2 назавжди втратила рідну людину - чоловіка, годувальника сім'ї, батька її дітей, що вплинуло на фізичний та психологічний стан її здоров'я.( а.с.9,10,11,28)
Також суд приймає до уваги,те, що відповідач ОСОБА_3 має на утриманні сім'ю, його дружина не працює, дочка навчається в учбовому закладі на контрактній основі та не отримує стипендію. ( а.с. 23,24,25-26)
Виходячи з вищевикладеного, керуючись принципами розумності, зваженості і справедливості, суд вважає на необхідне задовольнити вимоги позивачки ОСОБА_2 в частині стягнення суми моральної шкоди, але не в повному обсязі, а частково, зокрема, не в розмірі 150 000 гр., а в сумі 80 000 гр..
В решті розміру заявленої позивачкою ОСОБА_2 суми у відшкодування моральної шкоди, суд вважає вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими.
Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору визначений Законом України « Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-УІ і з вимог немайнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2013 року складає 1147 гр..
Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
За таких обставин, суд вважає на необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 229 гр. 30 коп.
На підставі викладеного,
керуючись ст. ст. 10,11,60,79,81,88,212-215,218 ЦПК України,
ст.ст. 16,23,1167,1168 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи»- задовольнити частково.
1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди суму 80 000 гр. (вісімдесят тисяч гр..), в решті вимог - відмовити за необґрунтованістю.
2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 229 гр. 40 коп.( двісті двадцять дев'ять гр.. 40 коп.)
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. Г. Чигрина