Справа № 2-1304/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2008 року Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді - Гончара В.О.
при секретарі - Свистун А.А.
адвоката Вороніної І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 3-і особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням, суд -
в с т а н о в и в :
В грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., 3-і особи - ОСОБА_4., ОСОБА_5., в якому просив визнати за ним право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що він в 1991 року зареэстрував шлюб з ОСОБА_4., з цього ж часу вони разом мешкають в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, разом виховують доньку ОСОБА_5, яка вже є повнолітньою. В цій же квартирі з 03.10.2007 р. зареєстровані батьки його дружини ОСОБА_4, відповідачі по справі ОСОБА_2. та ОСОБА_3., на підставі судового рішення від 20.06.2007 року, які як він вважає, порушують його право на проживання в спірній квартирі тим, що не дають згоди на його реєстрацію за місцем проживання, реєстрація відповідачів в квартирі відбулась під час дії ухвали Московського районного суду м. Харкова від 19.09.1997 р. про накладення арешту на квартиру, при наявності якої він не мав змоги зареєструватись в квартирі раніше.
Відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3. позову ОСОБА_1. не визнали, мотивуючи тим, що вони проти проживання ОСОБА_1. в квартирі АДРЕСА_1 ніколи не заперечували, його право користування вказаною квартирою ніколи не порушували, навпаки, в 1997 році їх право користування житловим приміщенням у вказаній квартирі було порушено їх донькою ОСОБА_4. та її чоловіком ОСОБА_1., позивачем по справі, які визнали їх втратившими право на користування спірною квартирою, яка після рішення була приватизована на доньку і внучку. Після багаторічного розгляду цивільної справи судовими інстанціями їх порушене право було поновлено рішенням апеляційного суду Харківської області від 20.06.2007 р., згідно з яким вони були вселені в квартиру АДРЕСА_1 На підставі вказаного рішення, яке набуло законної сили, вони були зареєстровані в спірній по справі квартирі. Але й після цього їх примусове вселення до квартири не відбувалось тривалий час, тому що ОСОБА_4. перешкоджала виконанню рішення. Вважають, що позов ОСОБА_1. про визнання за ним права користування квартирою, до якої вони мають бути вселені в примусовому порядку, поданий з метою накладення арешту на спірну квартиру та подальшого перешкоджання їх вселенню. При розгляді Московським районним судом м. Харкова цивільної справи за їх, ОСОБА_2. та ОСОБА_3., позовом про укладення окремого договору найму житлового приміщення, вони врахували чоловіка їх доньки ОСОБА_4 - ОСОБА_1. в розрахунок норми житлової площі в спірній квартирі. Проти реєстрації ОСОБА_1. за місцем проживання в спірній квартирі вони також не заперечують, про що подали письмову заяву в житлові органи після того як судом був надан7ий строк для врегулювання вказаного питання, але сам ОСОБА_1 до них з таким проханням ніколи не звертався, бо завжди мав реєстрацію за іншими адресами. Пояснили також, що ухвала про накладення арешту на квартиру хоча й була постановлена 19.06.1997 р., проте не була виконана, а тому перешкод для реєстрації ОСОБА_1. в спірній квартирі не існувало.
Треті особи ОСОБА_4. та ОСОБА_5. в судове засідання не з'явились, про час розгляду справи були повідомлені належним чином, від ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, заслухавши позивача, відповідачів та їх представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачі стверджували, що позивач без будь-яких перешкод з їх боку мешкає в квартирі АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_4. та донькою ОСОБА_5. з 1991 року. Ця обставина була визнана позивачем в судовому засіданні та підтверджена копією акту ЖЕД-184 від 18.09.1996 р., яку він просив приєднати до матеріалів справи (а.с. 73).
Відповідно до ч. ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4. у вересні 1996 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.1997 р. позов ОСОБА_4 був задоволений. Постановою Президії Харківського обласного суду від 16.05.1997 р. вищевказане рішення суду було скасоване. При новому розгляді справи ОСОБА_2., ОСОБА_3. позов ОСОБА_4 не визнали та подали зустрічний позов про поновлення їх порушеного права користування спірним житловим приміщенням. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.05.1998 р. позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_2., ОСОБА_3. були задоволені частково, а саме було поновлено їх порушене право і вони були вселені в спірну квартиру. Ухвалою Харківського обласного суду від 29.09.1998 р. рішення суду в цій частині було скасовано, справа в цій частині направлена на новий розгляд. При новому розгляді справи ОСОБА_2., ОСОБА_3. доповнили свої зустрічні позовні вимоги, просили суд поновити їх порушене право на користування спірним житловим приміщенням, вселити їх у квартиру, визнати частково недійсним приватизацію квартири та свідоцтво про право власності на житло та визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2007 р. позов ОСОБА_4 був задоволений, у зустрічному позові ОСОБА_2., ОСОБА_3. було відмовлено в повному обсязі. Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20.06.2007 р. рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2007 р. було скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3. задоволені частково, їх порушене право поновлено, вони вселені в квартиру АДРЕСА_1 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло на ім'я ОСОБА_4 таОСОБА_5., видане Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду від 08.05.1997 р. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2., ОСОБА_3. було відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2., ОСОБА_3. такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, було відмовлено. Рішення набуло законної сили (а.с. 17-21).
Таким чином, факт порушення ОСОБА_4. права на користування ОСОБА_2., ОСОБА_3. житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 встановлений судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, тому не підлягає доказуванню при розгляді даної справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 при пред'явленні позову 20.12.2007 р. надав суду копію свідоцтва про право власності на житло на ім'я його дружини ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5. від 08.05.1997 р., яке було визнано недійсним судовим рішенням від 20.06.2007 р. та скасовано наказом відділу приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації від 04.10.2007 р. № 442 (а.с. 77).
Тому суд вважає, що свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував неналежними та недопустимими доказами в порушення вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України.
Посилання позивача ОСОБА_1. на порушення його права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з боку відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3. суд до уваги не приймає, бо вони спростовуються іншими матеріалами справи.
З матеріалів справи також вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо заборони, арешту квартири АДРЕСА_1 що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданого Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 07.10.2008 р. (а.с. 72).
Тому суд не приймає до уваги посилань позивача ОСОБА_1. відносно неможливості його реєстрації за місцем проживання в спірній квартирі з причини накладення на неї арешту.
З заяви ОСОБА_2., ОСОБА_3. від 11.11.2008 р., завіреної начальником дільниці № 32 Московської філії КП «Жилкомсервіс», вбачається, що вони висловили свою письмову згоду на реєстрацію ОСОБА_1. в квартирі АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів своїх звернень з питання реєстрації за вказаною адресою та відмови в здійсненні такої реєстрації. Тому його посилання в цій частині суд також до уваги не приймає.
Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Відповідно до ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання будь - якого права, в даному випадку на проживання і поставлення на реєстраційний облік в спірній квартирі позивача.
Судовим розглядом справи не встановлено фактів порушення, невизнання або оспорювання права позивача ОСОБА_1. на проживання в квартирі АДРЕСА_1 з боку відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3., де він мешкає з 1991 року, за вказаний час йому ніхто не перешкоджав проживанню, не ставив питання про його виселення з вказаної квартири, більш того, відповідачі не заперечують проти його тому суд вважає що в даному випадку відсутній будь - який спір по питанню з яким позивач звернувся до суду про поставлення його на реєстраційний облік в спірній квартирі, на що відповідаі дали свою згоду, написаши заява на ім*я начальника „Жилкомсервіс” (а.с. 74),
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 64, 65 ЖК України, ст. ст. 15, 29 ЦК України, суд -
в и р і ш и в :
В позові ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області шляхом подачі до суду першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви на оскарження рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя В.О. Гончар