Справа № 121/1265/14-а
2-а/121/291/14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2014 року м. Ялта
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Берещанського Ю.В., при секретарі - Савватєєві О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ялтинського міського суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Гурзуфської селищної ради щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва; визнати протиправним та скасувати рішення 60-ої сесії 6-го скликання Гурзуфської селищної ради від 25.09.2013 року №08 в частині відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтованою площею 0,1000 га в межах селища Гурзуф АР Крим, а також зобов'язати Гурзуфську селищну раду винести на засідання сесії Гурзуфської селищної ради та розглянути клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу йому у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтованою площею 0,1000 га в межах селища Гурзуф АР Крим та стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
Вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Гурзуфської селищної ради з клопотанням про визначення та виділу йому земельної ділянки, орієнтованою площею 0.100 га в межах селища Гурзуф, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва. Рішенням Гурзуфської селищної ради №08 від 25.09.2013 року позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтованою площею 0,1000 га в межах селища Гурзуф АР Крим з підстав невідповідності місця розташування запитуваної земельної ділянки вимогам законодавства, на графічному матеріалі не вказано бажане місце розташування земельної ділянки. Вважає, що дії Гурзуфської селищної ради необґрунтовані та незаконні, адже в своєму клопотанні, згідно з вимогами земельного законодавства України, позивачем визначено всі необхідні дані та обґрунтовано бажання реалізувати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки. Крім того, до клопотання були додані графічні матеріали до яких діюче законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо їх оформлення.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. До суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надав заперечення які мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте Гурзуфською селищною радою в межах своїх повноважень з дотриманням вимог закону, також позивачем не було визначено яку земельну ділянку він бажає отримати, не надано доказів неправомірності дій Гурзуфської селищної ради.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин визначено главою 2 Земельного кодексу України. Так, згідно із ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
У відповідності зі ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. ст. 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад є врегулювання земельних правовідносин, зокрема, до яких відноситься надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України, громадяни і юридичні особи здобувають право власності й права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Гурзуфської селищної ради із клопотанням в якому просить в порядку реалізації його гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, визначити без його погодження та виділити йому земельну ділянку орієнтованим розміром 0.1000 га в межах селища Гурзуф АР Крим з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної
приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що
підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Гурзуфської селищної ради були надані графічні матеріали населеного пункту смт. Гурзуф та частини узбережжя Чорного моря, а не бажаного місця розташування конкретної земельної ділянки.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місце самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, це є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 25.09.2013 №08 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АР Крим, в межах смт. Гурзуф. Рішення прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 Виявлено невідповідності місця розташування запитуваної земельної ділянки вимогам законодавства та з урахуванням пропозицій постійної комісії ради по курортам, будівництву, архітектури и землекористуванню, охорони навколишнього середовища.
Зазначене рішення є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суб'єкту владних повноважень не була визначена конкретна земельна ділянка щодо якої він просив би надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення у власність. Зазначена відмова є мотивованою та відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення Гурзуфської селищної ради суд керується вимогами ст. 2 КАС України та перевіряє, чи прийняте воно: на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав і свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки судом не було встановлено протиправних дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд також не знаходить підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 Звернення позивача про надання йому земельної ділянки було розглянуто з прийняттям відповідного рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 19, 55 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 71, 159-163, КАС України, ст. ст. 24-26, Закони України «Про місцеве самоврядування в України», -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.
Суддя