Єдиний унікальний номер 233/4020/13-к

Номер провадження 11-кп/775/354/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р. В.

суддів Огурецького В.П., Смірнової В.В.

секретаря Борлова Д.В.

за участю прокурора Андрєєвої Ж.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який здійснював повноваження прокурора у розгляді провадження судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Костянтинівки Донецької області, громадянина України, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком один рік), з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 2336,80 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 07 квітня 2013 року, у період часу з 20.00 до 21.00 годин, проходячи по вул.Суворова, навпроти будинку №32 в м.Костянтинівка, діючи умисно, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи особливу зухвалість, з мотивів явної неповаги до суспільства, застосовуючи предмет схожий на камінь, на протязі приблизно 30 хвилин, у вечірній час, незважаючи на присутність на вулиці інших перехожих, а саме місцевих мешканців похилого віку, а також інших мешканців району, порушуючи їх спокій, пошкоджував автомобіль ВАЗ 21083 державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_2 під час своїх протиправних та зухвалих дій протягом вказаного часу розбив заднє скло кришки багажника, бічне праве і ліве скло, скло опускне правої та лівої дверей, ліхтар задній правий та лівий, вітрове скло, блок фари 2 шт. в зборі з покажчиками повороту передні, дзеркала ліве та праве передні бічні зовнішні, очисник (важіль) вітрового скла, а також пошкодив переднє ліве крило, ліві передні двері, кришку капота, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 5686,80 грн..

В апеляційних скаргах:

Прокурор, який здійснював повноваження прокурора у розгляді провадження судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин провадження, кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 та доведеності його винуватості, просить вирок суду першої інстанції змінити, вказавши назву органу, який повинен здійснювати контроль за виконанням обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання останнього. Вказує, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч.2 ст.76 КК України, не зазначивши у вироку точну назву органу виконання покарання.

Захисник ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, суд однобічно та неповно дослідив обставини правопорушення, не взяв до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 обґрунтовано помилявся щодо автомобіля, який пошкодив, а тому в його діях відсутній хуліганський мотив, громадський порядок він не порушував. Крім того, вважає, що суд неправильно вирішив цивільний позов, так як потерпілий ОСОБА_3 не є власником пошкодженого автомобілю, а тому не є належним позивачем.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, захисника та обвинуваченого на підтримання своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставинах, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Свій висновок про умисну спрямованість дій ОСОБА_2 саме з хуліганських мотивів, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, зокрема, суд обґрунтував показаннями самого обвинуваченого, як на досудовому слідстві, так й в судовому засіданні про те, що саме він умисно пошкодив автомобіль ОСОБА_3.

Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_3, він є власником автомобілю ВАЗ 21083, державний номер НОМЕР_1, 07 квітня 2013 року у вечірній час перебував у себе вдома, коли його сусід ОСОБА_2 пошкодив його автомобіль, який стояв на проїзній частині біля будинку.

Згідно показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вони бачили як обвинувачений ОСОБА_2 07 квітня 2013 року у вечірній час пошкодив автомобіль ВАЗ 21083, при цьому в автомобілі спрацювала сигналізація, чим було порушено їх спокій.

Ці свідчення суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони об'єктивно узгоджені з наявними доказами, що містяться у матеріалах провадження, підтверджують їх та не суперечать одне одному.

Відповідно до протоколу огляду місця події, на обочині проїзної частини вул. Суворова у м.Костянтинівка навпроти кута будинку №32 та з боку будинку № 15 по вул. Б.Хмельницького, що співпадає з показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків, виявлений автомобіль ВАЗ 21083, державний номер НОМЕР_1, з чисельними пошкодженнями.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи впізнання від 26 квітня 2013 року, свідок ОСОБА_4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_2, як особу яка трощила автомобіль потерпілого.

В судовому засіданні була ретельно перевірена версія обвинуваченого про те, що він не мав умислу порушення громадського порядку, діяв лише з особистих мотивів, обґрунтовано помиляючись щодо автомобіля, який вважав тим, що майже його не збив перед цими подіями, та обґрунтовано визнані безпідставними і необгрунтованими, зумовленими позицією захисту, із зазначенням мотивів їх неприйняття.

Суд обґрунтовано зазначив, що ці доводи спростовуються зазначеними та іншими доказами, а зазначена обвинуваченим мотивація його дій свідчить саме про нікчемність приводу для таких дій та їх хуліганський характер.

Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, є належними, допустимими, достатніми та достовірними.

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у провадженні докази, дав їм належну оцінку, та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.296 КК України, а тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 з цього приводу не є слушними.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 є фактичним власником автомобілю ВАЗ 21083, державний номер НОМЕР_1, користується ним, зберігає, лагодить та ремонтує, усі технічні документи на нього знаходяться саме в нього. Отже й є особою, яка вправі вимагати відшкодування завданих автомобілю збитків, тобто належним позивачем. А тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині не є слушними, тим більш, що ОСОБА_2 відшкодував збитки саме ОСОБА_3, тобто фактично визнав його позивачем.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора, то вони задоволенню не підлягають, оскільки відсутність у вироку назви самого органу виконання покарання, взагалі не впливає на суть судового рішення, яке є правильним. Крім того, суд першої інстанції послався на ст.76 КК України, де такий орган чітко визначений. Якщо це питання для прокурора є принциповим, він може звернутися до суду з відповідною заявою в порядку ст.379 КПК України.

Покарання ОСОБА_2 призначене з додержанням вимог ст.ст.50,65 КК України і підстав для його змінення колегія суддів не вбачає.

Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даній справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,418 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, який здійснював повноваження прокурора у розгляді провадження судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області