Єдиний унікальний номер 234/5988/13-к
Номер провадження 11-кп/775/472/2014
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Гєрцика Р. В.
суддів Огурецького В.П., Смірнової В.В.
секретаря Борлова Д.В.
за участю прокурора Вознікевича Ю.Ю.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 27 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Привілля Слов’янського району Донецької області, не судиму, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, та призначено покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 680 грн.. На підставі ст.ст.49,74 КК України звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що приблизно в 2007-2008 році, ОСОБА_2 надала до відділу кадрів станції Краматорськ ДП «Донецька залізниця», завідома підроблений диплом про закінчення вищого навчального закладу, а саме диплом серії НОМЕР_1, який свідчить про закінчення нею Куйбишевського інституту інженерів залізничного транспорту за спеціальністю: «організація перевезень та управління на залізничному транспорті», завдяки якому вона була переведена з посади старшого оператора станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів ст. Краматорськ ДП «Донецька залізниця» на посаду начальника станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів ст. Краматорськ ДП «Донецька залізниця», тобто на керівну посаду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, судом було порушено кримінальний процесуальний закон та невірно застосований Закон України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд однобічно та неповно дослідив докази у провадженні, взяв до уваги докази, які здобуті з порушенням процесуальної процедури, передбаченої як вітчизняним законодавством, так й міжнародним, та які доводять хибність обвинувачення. Вважає, що ОСОБА_2 не мала наміру набути певних суб'єктивних прав або звільнитися від певних юридичних обов'язків, надаючи копію диплому про вищу освіту, крім того, навіть при відсутності вищої освіти у ОСОБА_2, вона все одно б була переведена на посаду начальнику відділу у зв'язку зі зміною штатного розкладу.
Заслухавши доповідача, захисника на підтримку своєї апеляційної скарги, думку прокурора про необгрунтованість апеляційної скарги та законність судового рішення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставинах, за яке її засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.
Цей висновок, зокрема підтверджується, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з яких вбачається, що в період часу протягом двох-трьох місяців з листопада 2006 року, ОСОБА_2 особисто надала оригінал диплому про вищу освіту для реєстрації особистих даних робітників залізниці в АСУ - кадри за формою П-2. Крім того, в 2008 році у зв'язку з сертифікацією підприємства, робітники ( в тому числі і ОСОБА_2) особисто надавали оригінали дипломів та працівник відділу кадрів робив їх копії та долучав до особистих справ. З 03 березня 2008 року ОСОБА_2 була переведена на керівну посаду, яка потребує вищої освіти.
Ці свідчення суд об'єктивно визнав достовірними, оскільки вони об'єктивно узгодженні з наявними доказами, що містяться у матеріалах провадження, підтверджують їх та не суперечать одне одному. Ті розбіжності у поясненнях свідків, на які вказує захисник у своїй апеляційній скарзі, є несуттєвими та не впливають на фактичні обставини провадження та суть судового рішення.
Згідно повідомлення Самарського Державного Університету Шляхів Сполучення (Куйбишевський інститут інженерів залізничного транспорту), в період з 1990 року по 1994 рік ОСОБА_2, в списках студентів та випускників Куйбишевського інституту інженерів залізничного транспорту не значиться. Згідно журналу реєстрації бланків сурової звітності бланк диплому серії НОМЕР_1 до навчального закладу не поступав та не видавався.
Відповідно до витягу з Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Залізничний транспорт та метрополітен», начальник станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів (посада на яку було переведено обвинувачену ОСОБА_2), повинен мати повну або базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки, стаж роботи за фахом - не менше трьох років.
Згідно особовою картки НОМЕР_2 та ксерокопії диплому серії НОМЕР_1 Куйбишевського інституту інженерів залізничного транспорту, протоколу засідання кваліфікаційної комісії № 38 від 31 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 отримала вищу освіту за спеціальністю «організація перевезень та управляння на залізничному транспорті» 30 червня 1994 року.
За заявою ОСОБА_2 від 12 серпня 2008 року, наказом начальника станції Краматорськ ДП «Донецька залізниця» № 29/ос, ОСОБА_2 переведена на посаду начальника станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів станції Краматорськ ДП «Донецька залізниця».
В судовому засіданні була ретельно перевірена версія обвинуваченої про те, що вона не вчиняла кримінального правопорушення, та обґрунтовано визнана безпідставною і недостовірною, зумовленою позицією захисту, із зазначенням мотивів її неприйняття.
Суд обґрунтовано зазначив, що ці доводи спростовуються показаннями зазначених свідків, повідомленням з вищого учбового закладу та іншими доказами, наявними у матеріалах провадження.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до Наказу Міністерства транспорту України «Про типову номенклатуру посад, які заміщуються спеціалістами з вищою освітою на підприємствах і організаціях залізничного транспорту» № 324-Ц від 04 серпня 2000 року, посаду начальника станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів може займати лише спеціаліст з вищою освітою. Беручи до уваги той факт, що цей наказ був затверджений значно раніше ніж ОСОБА_2 була переведена на керівну посаду, вона була інформована про необхідність мати вищу спеціалізовану освіту для зайняття цієї посади і була освідчена, що за відсутністю в неї диплому про вищу освіту, вона не буде переведена на керівну посаду. Тому доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності мети у ОСОБА_2 на використання підробленого документу є безпідставними.
Суд повно і всебічно дослідив зібрані у провадженні докази, дав їм належну оцінку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.3 ст.358 КК України (2011 року), а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо неправильного застосування кримінального закону та неповноти судового розгляду не є слушними.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника в частині того, що суд використав нелегітимний доказ, а саме, повідомлення з Самарського Державного Університету Шляхів Сполучення (Куйбишевський інститут інженерів залізничного транспорту), оскільки воно було отримано в порушення процесуальної процедури, затвердженої законом. Суд вірно прийняв цей доказ як законний та достовірний, оскільки у даній правовій ситуації регламент витребування доказів з території іншої держави не повинен був застосовуватися, а залучення цього повідомлення в якості доказу, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Інформація, яка міститься в цьому доказі, є визначальною для вирішення питання щодо легітимності такого офіційного документу, як диплом про вищу освіту, незалежно від того, чи відповідає він усім його вимогам чи ні.
Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, за яким на теперішній час закінчився строк давності, передбачений ст.49 КК України. Тому суд у даній правовій ситуації обґрунтовано, у відповідності до ч.5 ст.74 КК України, звільнив обвинувачену ОСОБА_2 від призначеного покарання.
Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даній справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 404,405,407,418 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 27 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Колегія суддів Апеляційного суду
Донецької області