ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року о 16:37 Справа №801/1381/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю позивача - Стоцького П.В., представника відповідача - Зацної Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Арбітражного керуючого Стоцького Петра Володимировича

до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

про визнання недійсними та скасування припису і розпорядження.

Суть спору: Арбітражний керуючий Стоцький Петро Володимирович (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування припису про недопущення повторних порушень від 10.02.2014 року №01/03-31 у частині абзаців четвертого, п'ятого; визнання недійсним та скасування розпорядження про усунення порушень від 10.02.2014 року №04/03-30.

Позов мотивовано необґрунтованістю висновків контролюючого органу, покладених в основу акта перевірки та довідки, на підставі яких винесено оскаржувані припис та розпорядження, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2014 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (а.с. 94-107).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4.29 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року №1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за №759/19497 (далі - Положення), Головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань здійснює за дорученням Міністерства юстиції України контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Згідно з п. 1.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 року за №1113/23645 (далі - Порядок), контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) як державний орган з питань банкрутства та за дорученням Мін'юсту України головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства (далі - орган контролю).

Як визначено в п. 2.1 Порядку контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Згідно з п. 5.1 Порядку в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку (додаток 5) у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, другий зберігається в органі державного контролю.

Арбітражний керуючий має право протягом п'яти робочих днів після складення Довідки надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження, заперечення до неї разом з необхідними документами або усунути виявлені під час перевірки порушення та надати інформацію про це комісії (п. 6.1 Порядку).

Відповідно до п.п. 6.3, 6.7 Порядку орган контролю зобов'язаний протягом двох робочих днів після завершення строку на надання арбітражним керуючим заперечень щодо Довідки опрацювати надані арбітражним керуючим пояснення, зауваження, заперечення і документи та скласти акт перевірки.

У разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень (додаток 7) (далі - припис) та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (додаток 8) (далі - розпорядження). Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.

З 21.01.2014 по 29.01.2014 року посадовими особами відповідача, на підставі Наказу від 09.01.2014 року №4/05 (а.с. 198) та Посвідчення від 10.01.2014 року №03/03-29 (а.с. 196-197) проведено планову виїзну перевірку.

За результатами перевірки діяльності позивача складно Довідку від 29.01.2014 року №01 (а.с. 24-35) та Акт від 07.02.2014 року №01 (а.с. 15-23) в яких встановлено порушення позивачем:

- ч. 2 ст. 110 Закону у новій редакції (не підлягає усуненню) - порушено строки щодо укладення договору страхування професійних ризиків арбітражних керуючих за шкоду, заподіяну внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень арбітражного керуючого;

- ч. 5 ст. 23 Закону у новій редакції (не підлягає усуненню) - порушено строк, передбачений для письмового повідомлення заявників і господарського суду пор результати розгляду їх вимог боржником, а також не надано суду доказів отримання кредиторами вказаних повідомлень відносно ПП «Південна Продовольча Компанія»;

- ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, пп. «а», «д» п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року №69 (не підлягає усуненню) - здійснено інвентаризацію майна банкрута та складено документи, що свідчать про проведення інвентаризації з порушенням вимог чинного законодавства;

- ч. 1 ст. 43 Закону у новій редакції (не підлягає усуненню) - початковою вартістю майна банкрута було визначено ринкову вартість об'єкту продажу згідно з висновком суб'єкту оціночної діяльності, у той час, як початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів;

- ч. 3 ст. 55, ч. 3 ст. 98 Закону у новій редакції (підлягає усуненню) - не оскаржено результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, в судовому порядку.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено Припис про недопущення повторних порушень від 10.02.2014 року №01/03-31, встановлених під час перевірки (а.с. 13), який позивач оскаржує в частині абз. 4 та 5, а саме: - порушення ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, пп. «а», «д» п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року №69 (не підлягає усуненню) - здійснено інвентаризацію майна банкрута та складено документи, що свідчать про проведення інвентаризації з порушенням вимог чинного законодавства та - ч. 1 ст. 43 Закону у новій редакції (не підлягає усуненню) - початковою вартістю майна банкрута було визначено ринкову вартість об'єкту продажу згідно з висновком суб'єкту оціночної діяльності, у той час, як початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів.

Також, відповідачем винесено оскаржуване Розпорядження про усунення порушень від 10.02.2014 року №04/03-3 (а.с. 14) яким, у зв'язку з виявленим порушенням ч. 3 ст. 55, ч. 3 ст. 98 Закону у новій редакції (підлягає усуненню) - не оскаржено результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, в судовому порядку, вирішено у термін до 24.03.2014 року здійснити заходи щодо визнання у судовому порядку недійсними результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону та подати у цей самий термін у письмовій формі інформацію про їх усунення з наданням завірених копій документів, що підтверджують усунення порушень.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача, на підставі яких винесено оскаржувані припис та розпорядження, судом встановлено наступне.

Щодо порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. «а», «д» п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року №69 (далі - Інструкція №69), суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Відповідно до пп. «а», «д» п. 7 Інструкції №69 основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 року у справі №5002-17/16483-2006 ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптаха» призначено позивача.

Наказом від 12.05.2013 року №02-л/и наказано провести повну інвентаризацію активів підприємства; у зв'язку з відсутністю первинних документів бухгалтерського обліку запросити довідки про наявність нерухомості, автотранспорту та земельних ділянок (а.с. 42).

Комісією під головуванням позивача проведено перевірку фактичної наявності майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптаха», під час якої виявлено та документально підтверджено наявність саме того майна, яке перебувало у товариства під час виконання обов'язків ліквідатора арбітражним керуючим Борисенко О.М., про що складено Акт інвентаризації майна банкрота від 13.05.2013 року (а.с. 41).

Перевірити достовірність даних бухгалтерського обліку в повній мірі виявилось неможливим, через відсутність фінансової документації ТОВ «Племптаха», що було встановлено ще під час виконання повноважень попереднім ліквідатором, а до цього - розпорядником майна Борисенко О.М., яким скеровувалися скарги до Прокуратури Сімферопольського району на бездіяльність посадової особи ТОВ «Племптаха», клопотання до Господарського суду АР Крим з приводу спонукання керівника ТОВ «Племптаха» надати необхідні документи для подальшого виконання арбітражним керуючим обов'язків у процедурі банкрутства ТОВ «Племптаха». З метою додаткової деталізації невід'ємною частиною акта інвентаризації комісія визнала технічні паспорти на нерухоме майно, про що особливо зазначено в акті. Зазначені факти відповідачем не заперечуються.

Згідно з ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

А отже, позивачем, вимоги пп. «а», «д» п. 7 Інструкції та ч.1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виконанні належним чином: здійснено пошук майна та інвентаризацію активів банкрута; наявність майна в натурі перевірена та засвідчена відповідним актом від 13.05.2013 року.

Щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон №4212), суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону №4212 майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Контролюючий орган вважає, що ліквідатором, при здійсненні оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптаха», не вірно обрано в якості бази оцінки ринкову вартість майна, тоді як початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів.

Суд зазначає, що в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-VI від 22.12.2011 року відсутня дефініція поняття «цілісний майновий комплекс».

Використовуючи аналогію закону, суд зазначає, що згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2010 року (справа К-52540/09), а також у постановах від 9 листопада 2010 року (справа К-19592/10) та від 17 травня 2011 року (справа К-37864/10, К-38812/10) зазначено, що обов'язковими складовими цілісного майнового комплексу є розміщення такого господарського об'єкта на наданій земельній ділянці та завершеність циклу виробництва продукції (робіт, послуг).

ТОВ «Племптаха» не має жодного правового титулу відносно земельних ділянок (не однієї ділянки, а двох, оскільки майно не є єдиним), на яких розміщена нерухомість. Цей факт підтверджується, зокрема, листом Держземагентства (а.с. 87).

Відтак, суд вважає, що контролюючий орган не може визнати майно ТОВ «Племптаха» цілісним майновим комплексом, а отже висновки відповідача про порушення позивачем ч. 1 ст. 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем ч. 3 ст. 55, ч. 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон №4212), суд зазначає наступне.

23.10.2013 року проведений аукціон з продажу майна ТОВ «Племптаха» будівель, споруд та обладнання. Переможцем аукціону визначене ТОВ «Велес-Крим», про що складено протокол №1 (а.с. 68).

Контролюючий орган кваліфікував зазначений аукціон як такий що не відбувся, оскільки кошти від продажу майна банкрута не було зараховано на ліквідаційний рахунок ТОВ «Племптаха», з якого вони повинні спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому ст. 45 Закону №4212, та зазначив, що позивач не оскаржив результати цього аукціону, що є недійсними, в судовому порядку, чим порушив вищезгадані норми законодавства.

Стаття 55 Закону №4212 передбачає три правові конструкції: визнання аукціону таким, що не відбувся; анулювання результатів аукціону; визнання результатів аукціону недійсними.

Суд зазначає, що застосування однієї з цих конструкцій виключає можливість застосування інших.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 55 Закону №4212 аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Крим» належної суми за придбане майно на ліквідаційний рахунок банкрута не сплатило. Цей факт відповідачем не заперечується.

У зв'язку з несплатою в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно, аукціон визнано таким, що не відбувся.

Позивач у своєму листі від 28.10.2013 року №02-01/2/15, відправленому на адресу організатора торгів і ТОВ «Велес Крим», повідомив, що не вважає даний аукціон легітимним. Юридичних підстав оскаржувати результати аукціону, якій не відбувся, у ліквідатора не було, оскільки лише на підставі результатів аукціону, що відбувся, виникають відповідні права та обов'язки.

Після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Крим» до господарського суду АРК з позовом про визнання права власності, позивач надіслав до суду відзив на позовну заяву ТОВ «Велес Крим» (а.с. 48), повідомив про цей факт комітет кредиторів банкрута (протокол засідання комітету кредиторів №19 від 05.12.2013 року (а.с. 36).

Разом з тим, рішенням господарського суду АРК від 10.12.2013 року позов ТОВ «Велес Крим» задоволено (а.с. 43-46).

До набуття чинності зазначеним рішенням, позивач поставив перед комітетом кредиторів банкрута питання щодо авансування витрат на оплату судового збору з метою апеляційного оскарження даного рішення.

Комітет кредиторів банкрута на засіданні 20.12.2013 року відмовив арбітражному керуючому в задоволенні його клопотання про авансування витрат на оплату судового збору (а.с. 37).

Рішення господарського суду АРК від 10.12.2013 року набуло чинності 26.12.2013 року та стало обов'язковим на всій території України.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав усі дії, що передбачені законодавством, а отже висновки позивача про порушення позивачем ч. 3 ст. 55, ч. 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованими.

За відсутності підтверджених порушень з боку позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі а припис про недопущення повторних порушень від 10.02.2014 року №01/03-31 в частині абз. 4 та 5, а також розпорядження про усунення порушень законодавства від 10.02.2014 року №04/03-30 належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсними та скасування припису і розпорядження, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

В судовому засіданні 13.03.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 18.03.2014 року.

Керуючись статтями 11, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати абзац 4 та абзац 5 припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про недопущення повторних порушень від 10.02.2014 року №01/03-31.

3.Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про усунення порушень законодавства від 10.02.2014 року №04/03-30.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.