ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2014 року (16:06) Справа №801/950/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України;

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 23.11.2012 р., паспорт серії НОМЕР_1;

відповідача - Веречанський О.М., довіреність № 1.23-26 від 30.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2.

Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Чередниченко Юрія Анатолійовича та просить:

- визнати протиправними дії Генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Чередниченко Юрія Анатолійовича;

- зобов'язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України сплатити компенсацію за 33 календарних дня невикористаної щорічної обов'язкової відпустки за 2012р. в сумі 22261,50 грн.;

- зобов'язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України сплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2012р. в сумі 19380,00 грн.

Ухвалою від 11.02.2013 року судом було прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить :

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального структурного підрозділу "Кримаерорух" ДП обслуговування повітряного руху України в частині ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки (33 календарних дні) за 2012р. та грошової допомоги на оздоровлення за 2012р.;

- визнати протиправними дії генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Чередниченко Ю. А. по звільненню з посади ОСОБА_1 без надання щорічної основної відпустки (33 календарних дні) і збереженням грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2012р.;

- визнати протиправною бездіяльність ДП обслуговування повітряного руху України в частині невиплати при звільненні з посади ОСОБА_1 грошових коштів за невикористану частину обов'язкової щорічної відпустки (33 календарних дні) за 2012р. та грошової допомоги на оздоровлення за 2012р.;

- зобов'язати ДП обслуговування повітряного руху України сплатити ОСОБА_1 грошові кошти за 33 календарних дні невикористаної щорічної обов'язкової відпустки за 2012р. 23697,72 грн.;

- зобов'язати ДП обслуговування повітряного руху України сплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2012р. в сумі 22 261,50 грн.

Цією ж ухвалою суду виключено Регіональний структурний підрозділ "Кримаерорух" ДП обслуговування повітряного руху України зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено Регіональний структурний підрозділ "Кримаерорух" ДП обслуговування повітряного руху України до участі у справі у якості другого відповідача, а також за клопотанням ДП обслуговування повітряного руху України провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №801/590/13-а.

03.02.2014 року суд протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання прийняв заяву позивача про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з ненадання позивачу щорічної відпустки тривалістю 33 календарних дні за 2012 рік із збереженням грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України стосовно несплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов'язати Державного підприємства обслуговування повітряного руху України надати позивачу щорічну відпустку за 2012 календарний рік тривалістю 33 календарних дні;

- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача грошове забезпечення за щорічну основну відпустку 2012 року в сумі 23697,00 грн.;

- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 22261,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що незважаючи на неодноразові звернення з відповідними рапортами та заявами до керівництва РСП "Кримаерорух" Украероруху про надання щорічної оплачуваної відпустки та грошової допомоги на оздоровлення за 2012 р., відповідна відпустка в кількості 33 календарних дня надана не була, матеріальна допомога не виплачена, ані під час проходження військової служби в РСП "Кримаерорух", ані при звільненні з посади та направленні у розпорядження Міністерства оборони України, що, за твердженням позивача, порушує його майнові права та право на відпочинок.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у 2012 р. ОСОБА_1 двічі надавалися відпустки згідно рапортів від 15.05.2012 р., від 28.09.2012 р. В той же час, рапорт про надання основної відпустки у термін, передбачений календарним графіком відпусток на 2012 р., позивачем не подавався, також не подавався й рапорт про перенесення цієї відпустки на інший період. Стосовно решти рапортів відповідач зазначає, що РСП "Кримаерорух" не мало можливості погодити відповідні відпустки, оскільки військовослужбовець знаходився на лікуванні або був звільнений від виконання службових обов'язків у відповідні періоди. Крім того, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звертає увагу, що у РСП "Кримаерорух" не було правових підстав для виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення з огляду на надання останньому відпусток у 2012 р. на строк, менший за той, що дає підстави для здійснення таких виплат.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 р. №600 позивача відряджено у розпорядження Украероруху для проходження подальшої військової служби на посадах у Регіональному структурному підрозділі "Кримаерорух" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - РСП "Кримаерорух" Украероруху).

Наказом РСП "Кримаерорух" Украероруху від 12.08.2008 №161/о позивача переведено на посаду заступника директора з використання повітряного простору РСП "Кримаерорух" Украероруху (далі - заступник директора з ВПП).

Військову службу позивач проходить на підставі укладеного з Міністерством оборони України строком на п'ять років контракту, чинного з 12.09.2011 р. (а. с. 123-124).

Наказом генерального директора Украероруху від 02.01.2013 року №06/о полковника ОСОБА_1 заступника директора регіонального структурного підрозділу "Кримаерорух" з використання повітряного простору звільнено з займаної посади 03.01.2013 року та направлено у розпорядження Міністерства оборони України для подальшого проходження служби.

Відповідно до зазначеного наказу частина невикористаної щорічної відпустки за 2012 р. становить 33 доби.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначає, що протягом 2012 року ним неодноразово були подані рапорти про надання відпустки та заяви про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, які були залишені без задоволення директором РСП «Кримаерорух», внаслідок чого позивач просить визнати протиправною відповідну бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зобов'язати відповідача надати щорічну відпустку за 2012 рік та стягнути з нього матеріалу допомогу на оздоровлення та компенсацію за невикористану частину відпустки.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, матеріали справи свідчать, що наказом директора РСП "Кримаерорух" № 645 від 16.05.2012 р., виданого на підставі рапорту позивача від 15.05.2012 р., ОСОБА_1 надано першу частину щорічної основної відпустки тривалістю 8 календарних днів з 25.05.2012 р. по 01.06.2012 р. (а. с. 191-192).

З 30.08.2012 р. по 18.09.2012 р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому шпиталі в/ч А 4614, що підтверджується довідкою РСП "Кримаерорух" від 25.01.2013 р. № 05/7.

Як свідчить витяг з наказу РСП "Кримаерорух" від 18.09.2012 р. № 269, на підставі рапорту ОСОБА_1, а також довідки військово-лікарської комісії військового шпиталю в/ч А-4614 від 18.09.2012 р. № 469, військовослужбовця увільнено від виконання обов'язків терміном на 10 діб з 19.09.2012 р. по 28.09.2012 р. після хвороби.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2012 р. позивач звернувся до директора РСП "Кримаерорух" з рапортом про надання другої частини щорічної основної відпустки тривалістю 37 календарних днів з 04.10.2012 р. та заявою про надання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2012 р. Згідно резолюції на рапорті, питання про надання ОСОБА_1 відпустки буде розглянуто в листопаді 2012 р.

27.09.2012 р. позивачем був поданий рапорт про надання щорічної основної відпустки за 2012 рік терміном 37 календарних днів за сімейними обставинами для транспортування хворого родича. Крім того, позивачем також була подана заява про надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

На вказаний рапорт начальник РСП «Кримаерорух» повідомив про відсутність можливості надання відпустки терміном 37 календарних днів та зауважив про необхідність зазначення конкретної кількості днів, необхідних для транспортування хворого.

На підставі рапорту полковника ОСОБА_1 від 28.09.2012 р., наказом директора РСП "Кримаерорух" № 1541 від 28.09.2012 р. позивачу надано другу частину щорічної основної відпустки тривалістю 12 календарних днів з 08.10.2012 р. по 19.10.2012 р. (а. с. 193-194).

Однак, як вбачається з довідки РСП "Кримаерорух" від 25.01.2013 р. № 05/7, військовослужбовець захворів під час відпустки та 15 днів знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому шпиталі в/ч А-3306, м. Харків.

Після хвороби, на підставі рапорту ОСОБА_1, а також довідки військово-лікарської комісії військового шпиталю в/ч А-3306 від 25.10.2012 р., позивача увільнено від виконання обов'язків терміном на 10 діб з 29.10.2012 р. по 07.11.2012 р., про що свідчить витяг з наказу РСП "Кримаерорух" від 29.10.2012 р. № 310/о.

30.10.2012 р. позивач звернувся до директора РСП "Кримаерорух" з рапортом про надання невикористаної частини щорічної основної відпустки тривалістю 33 календарних дні з 12.11.2012 р. по 14.12.2012 р. та заявою про надання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2012 р.

Як свідчить довідка РСП "Кримаерорух" від 25.01.2013 р. № 05/7, військовослужбовець з 12.11.2012 р. по 20.12.2012 р. знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому шпиталі в/ч А 4614, після чого був увільнений від виконання обов'язків терміном на 10 діб з 21.12.2012 р. по 30.12.2012 р., про що був виданий наказ №359/о від 21.12.2012 р.

Аналогічний рапорт про надання невикористаної частини щорічної основної відпустки тривалістю 33 календарних дні з 31.12.2012 р. було подано позивачем директору РСП "Кримаерорух" 17.12.2012 р.

Листом від 29.12.2012 р. РСП "Кримаерорух" проінформовано позивача, що виходячи з виробничої необхідності було прийнято рішення про закріплення ОСОБА_1 з 12.11.2012 р. по 30.11.2012 р. за зміною з подальшим наданням відпустки. Крім того, вказаним листом звернуто увагу військовослужбовця, що питання про надання відпустки (згідно рапорту від 17.12.2012 р.) буде вирішено після повернення з відрядження до м. Київ, оскільки телеграмою начальника Украероцентру від 25.12.2012 р. вказано на необхідність направлення ОСОБА_1 до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України. Щодо питання про надання матеріальної допомоги на оздоровлення РСП «Кримаерорух» було повідомлено, що передумовою для виплати відповідної допомоги є надання відпустки терміном на менше 24 календарних днів та подання заяви за 14 днів до її початку, чого дотримано не було.

02.01.2013 р. р. позивачем був поданий рапорт про надання щорічної основної відпустки за 2012 рік терміном 33 календарних дня з 16.01.2013 р.. Крім того, позивачем також була подана заява про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, у відповідь на яку відповідачем було здійснено посилання на позицію, висловлену в листі від 29.12.2012 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 р. N 1281 створено об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України, а у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України утворені такі структурні підрозділи як регіональні структурні підрозділи на базі регіональних структурних підрозділів цього підприємства та регіональних і допоміжних центрів управління повітряним рухом Міністерства оборони, що ліквідуються.

Пунктом 4 цієї Постанови визначено, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. N 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. N 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова №104) військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.

При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлена єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулюються відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України встановлюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153).

Відповідно до п. 180 Положення № 1153 військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка;

- додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язано з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я;

- інші додаткові відпустки, передбачені законом;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3) творчі відпустки;

4) соціальні відпустки:

- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;

- додаткова відпустка військовослужбовцям, які мають дітей;

- відпустка для лікування у зв'язку з хворобою;

5) відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення.

Як вже було зазначено, позивача відряджено у розпорядження Украероруху для проходження подальшої військової служби на посадах у Регіональному структурному підрозділі "Кримаерорух" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Згідно з п. 185 Положення № 1153 відпустки військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ і організацій, надаються на загальних підставах.

П. 186 Положення № 1153 передбачено, що щорічна основна відпустка надається згідно з графіком відпусток на наступний рік, що до 1 грудня затверджується командиром (начальником), який має право надавати відпустки військовослужбовцям, і доводиться під підпис до відома кожного військовослужбовця.

Щорічна основна відпустка надається військовослужбовцю з урахуванням необхідності підтримання постійної бойової готовності та проведення заходів з підготовки військових частин, часу використання відпусток у попередньому році, побажань і сімейних обставин військовослужбовця, висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Згідно з пунктом 187 Положення №1153 щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується командиром військової частини в разі:

1) захворювання військовослужбовця, на підставі довідки закладу охорони здоров'я, завіреної міським (районним) військовим комісаром, - на кількість діб хвороби військовослужбовця;

2) надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, на підставі медичного висновку;

3) виконання військовослужбовцем державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від виконання обов'язків за посадою зі збереженням грошового забезпечення;

4) збігу щорічної основної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Відповідно до абз. 2 п. 188 Положення № 1153 накази командирів (начальників) військових частин про надання щорічних основних відпусток видаються не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток строку на підставі рапорту військовослужбовця, розглянутого його прямим начальником.

Аналізуючи положення вищенаведених правових норм, суд доходить висновку, що надання щорічної основної відпустки у визначений графіком період здійснюється на підставі наказу командира (начальника) військової частини, видачі якого передує звернення військовослужбовця з відповідним рапортом.

При цьому, перенесення запланованої графіком відпустки на інший період може здійснюватися за певних обставин та з обов'язковим погодженням цього питання з командиром військової частини та з урахуванням необхідності підтримання постійної бойової готовності та проведення заходів з підготовки військових частин, часу використання відпусток у попередньому році, побажань і сімейних обставин військовослужбовця, висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

З наявного в матеріалах справи графіку відпусток військовослужбовців РСП "Кримаерорух" на 2012 р. вбачається, що надання основної відпустки полковнику ОСОБА_1 було заплановано строком на 45 днів з 18 червня 2012 р. по 02 серпня 2012 р. (а. с. 10).

Однак, матеріали справи свідчать, що позивач з рапортом про надання щорічної основної відпустки згідно графіку відпусток військовослужбовців РСП "Кримаерорух" на 2012 р. до керівництва підприємства не звертався, відповідний наказ директором РСП "Кримаерорух" не видавався, а отже й щорічна основна відпустка полковнику ОСОБА_1 згідно з графіком не надавалася.

При цьому, згідно з поясненнями позивача, проти яких заперечував відповідач, відпустка за графіком надана не була через усне розпорядження директора РСП "Кримаерорух". Враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, суд критично ставиться до відповідних посилань позивача, приймаючи при цьому до уваги ненадання ним доказів подання рапорту про надання відпустки за затвердженим графіком.

В той же час, знаходячись на стаціонарному лікуванні або будучи усуненим від виконання обов'язків після хвороби, ОСОБА_1 подавалися рапорти до керівництва РСП "Кримаерорух" про надання невикористаної частини щорічної основної відпустки, однак, враховуючи наявність певних обставин, як-то: перебування військовослужбовця у шпиталі через хворобу, увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків після хвороби, закріплення військовослужбовця за зміною через виробничу необхідність або направлення у відрядження до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України до м. Київ, вирішення питання про надання останньому невикористаної частини щорічної основної відпустки запропоновано розглянути після закінчення вказаних ускладнюючих обставин. Таким чином, відповідачем фактично було зазначено на необхідність погодження між позивачем та керівництвом умов надання відпустки, як того вимагає Положення №1153, враховуючи її відхилення від затвердженого графіку.

Тобто, станом на момент звільнення питання про надання позивачу невикористаної частини щорічної основної відпустки поза графіком відпусток військовослужбовців РСП "Кримаерорух" на 2012 р., ОСОБА_1 з керівництвом підприємства узгоджено не було.

При цьому, суд звертає увагу, що невикористана частина щорічної основної відпустки може бути надана військовослужбовцю в наступному році та під час переміщення по службі військовослужбовець таку частину відпустки не втрачає.

Так, згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 10-1 Закону України № 2011, щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Зі змісту вищенаведеної правової норми вбачається, що законодавцем передбачено можливість перенесення до наступного року ненаданої щорічної основної відпустки за минулий рік.

Аналогічна правова норма міститься в абз. 2 п. 181 Положення № 1153, яким передбачено, що у разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби.

Пунктом 110 Положення № 1153 передбачено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями (територіальними управліннями), здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування (територіальні управління), крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.

Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Як вже було зазначено, наказом генерального директора Украероруху від 02.01.2013 року №06/о позивача звільнено з займаної посади 03.01.2013 року та направлено у розпорядження Міністерства оборони України для подальшого проходження служби, що, з огляду на вищенаведені норми, вказує саме на здійснення процедури переміщення військовослужбовця, що, в свою чергу, є підставою для надання невикористаної ОСОБА_1 відпустки (частини відпустки в розмірі 33 дні) за новим місцем військової служби.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Вказане положення відповідає статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

За змістом вищенаведених статей КАС України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Суд зазначає, що викладені в позовній заяві обставини та надані до справи докази не свідчать про порушення Державним підприємством обслуговування повітряного руху України права полковника ОСОБА_1, як військовослужбовця, на щорічну основну відпустку, не містять посилання на вчинення Украерорухом в особі РСП «Кримаерорух» протиправних дій, зокрема, з огляду на те, що:

- в 2012 році ОСОБА_1 з рапортом про надання щорічної основної відпустки згідно графіку відпусток військовослужбовців РСП "Кримаерорух" на 2012 р. до керівництва підприємства не звертався;

- надання невикористаної частини щорічної основної відпустки поза графіком відпусток позивачем з керівництвом підприємства узгоджено не було;

- законодавцем передбачено можливість перенесення до наступного року ненаданої щорічної основної відпустки за минулий рік.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на протиправність дій відповідача з огляду на скасування постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.05.2013 р. у справі №801/590/13-а спірного наказу про звільнення позивача з займаної посади, не може бути взято судом до уваги, оскільки станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом (станом на січень 2013 р.), таке судове рішення, як доказ неправомірності звільнення останнього, було відсутнє.

Так, позов ОСОБА_1 про оскарження дій РСП «Кримаерорух», пов'язаних з ненаданням відпустки, був поданий до суду 21.01.2013 р. У той же час, на момент звернення до суду факт неправомірності дій РСП «Кримаерорух» був відсутній, адже відповідні обставини, як необхідна передумова для подання позову до суду, виникли лише 12.08.2013 р. - внаслідок постановлення Севастопольським апеляційним адміністративним судом ухвали про залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.05.2013 р. у справі №801/590/13-а.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині оскарження дій відповідача з ненадання позивачу щорічної відпустки, спонукання до надання такої відпустки та стягнення грошової компенсації замість неї.

Крім того, стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за щорічну основну відпустку 2012 року в сумі 23697,00 грн. суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. N 260 (далі - Інструкція № 260).

Відповідно до п. 1.10 Інструкції №260 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Згідно п. 1.11 Інструкції № 260 військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення (переміщення).

У той же час, Інструкцією №260 не передбачена можливість виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні з посади, однак із залишенням на військовій службі. Виплата такої компенсації, згідно з пунктом 37 Інструкції №260, передбачена лише у разі звільнення з військової служби, що обумовлено тим, що при звільненні військовослужбовця з посади зберігається його право на використання відпустки за новим місцем служби.

В даному випадку, наказом генерального директора Украероруху від 02.01.2013 року №06/о полковника ОСОБА_1, заступника директора регіонального структурного підрозділу "Кримаерорух" з використання повітряного простору, звільнено саме з займаної посади, а не з військової служби. При цьому, протиправність зазначеного наказу станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, встановлена не була, у зв'язку з чим, враховуючи в сукупності все вищевикладене, законодавчо встановлений обов'язок відповідача щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані дні щорічної відпустки відсутній.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі місячного грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону №2011 військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державні допомоги сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення встановлюються Розділом XXX Інструкції № 260.

Так, згідно з п. 30.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 30.2 Інструкції № 260 військовослужбовцям, яким на їх бажання щорічна основна відпустка надається частинами, грошова допомога на оздоровлення надається на їх бажання під час вибуття у першу чи другу частину відпустки.

Таким чином, зазначеною нормою закріплено право військовослужбовця на отримання грошової допомоги на оздоровлення при вибутті в будь-яку частину відпустки, незалежно від її тривалості.

Положеннями п. 30.3 Інструкції № 260 встановлено, що виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Згідно з п. 30.4 Інструкції № 260 розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку (з урахуванням пункту 30.2 цієї Інструкції).

Аналізуючи в сукупності положення вищенаведених правових норм, суд доходить висновку, що надання військовослужбовцю грошової допомоги на оздоровлення відбувається за його власним бажанням та безпосередньо пов'язано з вибуттям останнього в щорічну основну відпустку, що, в свою чергу, здійснюється на підставі наказу керівництва РСП "Кримаерорух".

Відповідно до п. 4.6.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, затвердженого наказом Украероруху від 26.11.2010 р. № 653/о, щорічна одноразова матеріальна допомога на оздоровлення виплачується військовослужбовцям, які відряджені до Украероруху, один раз на рік при умові надання їм щорічної відпустки терміном не менше 24 календарних днів незалежно від того, за який робочий рік використовується щорічна відпустка.

Проте, враховуючи, що відповідне Положення є внутрішнім документом відповідача та не відноситься до нормативно-правових актів, а її зміст в частині обмеження права військовослужбовця на отримання грошової допомоги на оздоровлення надання відпустки тривалістю не менше календарних днів суперечить п. 30.2 Інструкції № 260, суд вважає, що у даному випадку має застосовуватися саме Інструкція № 260.

Відповідно до частини 3 статті 10-1 Закону №2011 за бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 24 календарних днів.

В свою чергу, як зазначалося вище, Інструкцією № 260 закріплено право військовослужбовця на отримання грошової допомоги на оздоровлення при вибутті в будь-яку частину відпустки, незалежно від її тривалості та не закріплено застереження, що виплата допомоги здійснюється лише за умови надання основної безперервної частини щорічної основної відпустки.

Таким чином, у спірних правовідносинах закріплене в п. 4.6.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, затвердженого наказом Украероруху від 26.11.2010 р. № 653/о, обмеження застосовуватися не повинно.

У той же час, як вже було зазначено, на підставі рапорту полковника ОСОБА_1 від 28.09.2012 р., наказом директора РСП "Кримаерорух" № 1541 від 28.09.2012 р. позивачу надано другу частину щорічної основної відпустки тривалістю 12 календарних днів з 08.10.2012 р. по 19.10.2012 р.

Проте, ОСОБА_1 під час звернення до керівництва РСП "Кримаерорух" з вищезазначеним рапортом від 28.09.2012 р., відповідна заява про надання грошової допомоги на оздоровлення подана не була, у зв'язку з чим обов'язок відповідача щодо надання такої допомоги не виник за відсутності кореспондуючої останньому обставини - факту волевиявлення військовослужбовця.

При цьому, суд критично ставиться до наданої позивачем заяви про надання щорічної одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення від 28.09.2012 р., як такої, що подана разом із зазначеним рапортом від 28.09.2012 р., з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів отримання відповідачем вказаної заяви.

В свою чергу, у судовому засіданні представник відповідача заперечував факт надання позивачем цієї заяви про виплату грошової допомоги на оздоровлення.

Крім того, відповідно до п. 30.7 Інструкції № 260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, грошова допомога на оздоровлення в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання їм щорічної основної відпустки і невиплати допомоги для оздоровлення за попереднім місцем служби.

У такому самому порядку здійснюється виплата допомоги військовослужбовцям, які прибули до Збройних Сил України після відрядження до державних органів, установ та організацій, або прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування із залишенням на військовій службі.

Зі змісту вищенаведеної правової норми вбачається, що законодавцем передбачено можливість отримання військовослужбовцем за новим місцем проходження військової служби грошової допомоги на оздоровлення в разі ненадання останньому щорічної основної відпустки і невиплати допомоги для оздоровлення за попереднім місцем служби.

Як вже було зазначено, під час звільнення позивача с займаної посади, відповідно до наказу генерального директора Украероруху від 02.01.2013 року №06/о, частина невикористаної ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2012 р. становить 33 доби, а отже й право на отримання грошової допомоги на оздоровлення в разі надання останньому щорічної основної відпустки за новим місцем проходження військової служби, зберігається за позивачем.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно несплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі місячного грошового забезпечення. Не вбачає правових підстав суд також для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 22261,00 грн. з огляду на відсутність у відповідача обов'язку щодо надання такої допомоги через недотримання позивачем законодавчо встановленого заявочного принципу. За вказаним принципом ОСОБА_1 під час звернення до керівництва РСП "Кримаерорух" з рапортом від 28.09.2012 р., на підставі якого позивачу надано другу частину щорічної основної відпустки тривалістю 12 календарних днів з 08.10.2012 р. по 19.10.2012 р., повинен був подати відповідну заяву про надання грошової допомоги на оздоровлення, яка, в свою чергу, позивачем подана не була.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України суд залишає за позивачем.

В судовому засіданні 06.03.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 11.03.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.