Номер провадження № 22-ц/785/2421/14

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.

Доповідач Троїцька Л. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів -Таварткіладзе О.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» (нова назва - «Факторингова Компанія «ФК Факторинг») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів і звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_2, та Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» (нова назва - «Факторингова Компанія «ФК Факторинг») на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

17.12.2009 року ТОВ КБ «АРМА» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.04.2008 року № 33-14/11-08 в розмірі 791194, 46 дол. США та 4018991,89 грн. (т.1 а.с. 30-34).

02.04.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ КБ «АРМА» про внесення змін до вказаного кредитного договору (т.1 а.с. 2-5).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.04.2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ КБ «АРМА» про внесення змін до кредитного договору та цивільну справу за позовом ТОВ КБ «АРМА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором об'єднано в одне провадження (т.1 а.с. 25).

12.07.2011 року Банк уточнив позовні вимоги і просив стягнути загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 160 560,80 грн. в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 125-130).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2011 року позов ОСОБА_2 про внесення змін до кредитного договору залишено без розгляду (т. 1 а.с.143).

01.11.2011 року між ТОВ КБ «АРМА» та ТОВ «РК Фактор» укладено біржову угоду-Договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ КБ «АРМА» передав останньому майнові права за кредитним договором № 33-14/11-08 від 08.04.2008 року (.1 а.с.160).

14.09.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси постановлене заочне рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кредитні кошти загальною сумою 20 160 560, 80 грн. (т.1 а.с. 144-145, 147).

03.10.2012 року до суду з заявою звернулося ТОВ «РК Фактор» про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв'язку з заключенням з ТОВ КБ «Арма» купівлі-продажу прав за кредитними договорами (а.с.152-153).

Крім того, між вказаними сторонами 03.10.2012 року був заключний договір про відступлення права за договором іпотеки (т.1 а.с. 178).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.10.2012 року проведена заміна сторони стягувача з ТОВ КБ «АРМА» на ТОВ «РК Фактор» (т. 1 а.с. 186).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2012 року заочне рішення за заявою ОСОБА_2 скасовано і призначено справу на новий розгляд (т.1 а.с. 249).

При новому розгляді справи 30.01.2013 року ТОВ «РК Фактор» звернувся з уточненим позовом Банку до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів по кредитному договору у солідарному порядку в розмірі 13 866 066, 86 грн. (т. 2 а.с. 9-15).

19.06.2013 року ТОВ «РК Фактор» подало до відповідачів позовну заяву, в якій просило звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно належне ОСОБА_3 та стягнути в солідарному порядку 13 866 066,86 грн. з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (т.2, ас. 68-76).

Позовні вимоги мотивував тим, що 08.04.2008 року між ТОВ КБ «АРМА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відкличної, поновлювальної кредитної лінії на поточні потреби з максимальним лімітом заборгованості у сумі 700 000,00 дол. США, строком до 07.04.2009 року, зі сплатою 14 % відсотків річних (т.1 а.с. 11-14).

08.04.2008 року у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з яким майновий поручитель передав Банку домоволодіння під № 20А, що знаходиться по вул. Костанді у м. Одесі і приватизовану земельну ділянку під № 20 площею 0,0526 га за вищевказаною адресою (т.2 а.с. 22-26).

08.04.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1, згідно з яким Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання позичальником умов договору щодо сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках передбачених кредитним договором.

08.04.2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 2, згідно з яким Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання позичальником умов договору щодо сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках передбачених кредитним договором.

П.п. 2.1.1. ст. 2 вказаних договорів погашення основної суми кредиту встановлено не пізніше 07.04.2009 року.

Згідно п.п. 6.2 ст.6 договорів поруки ці договори набирають чинності з дати їх укладення та діють до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зовов`язань(т.2 а.с. 27, т.2 а.с. 28).

Посилаючись на вищевказане, позивач просив задовольнити його позовні вимоги (т. 2 а.с. 68-76).

09.08.2013 року, до постановлення рішення, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернувся з заявою до суду про застосування судом позовної давності (т.2 а.с. 124).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.08.2013 року позовні вимоги ТОВ «РК Фактор» - задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ «РК Фактор» суму заборгованості за кредитним договором № 33-14/11-08 від 08.04.2008 року в розмірі 9 051 404, 23 грн. і в рівних частках судові витрати.

В задоволенні вимог про стягнення пені і штрафу позивачу відмовлено (т.2 а.с.127-130).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ТОВ «РК Фактор» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, також посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

03.12.2013 року в апеляційну інстанцію представником Товариства через канцелярію суду подана заява, із якої вбачається, що згідно нової редакції Статуту відбулась зміна назви та юридичної адреси компанії, а саме, назва юридичної особи ТОВ «РК Фактор» змінена на ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» (а.с.217-218;220-222;223-228).

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, заперечень на апеляційну скаргу Товариства, вважає, що апеляційна скарга Товариства підлягає відхиленню; апеляційна скарга ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_2- підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню в частині стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором, з ухваленням в цій частині нового рішення.

Судом встановлені і підтверджені матеріалами справи наступні обставини.

08.04.2008 року між ТОВ КБ «АРМА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у формі відкличної, поновлювальної кредитної лінії на поточні потреби з максимальним лімітом заборгованості у сумі 700 000,00 дол. США, строком до 07.04.2009 року, зі сплатою 14 % відсотків річних (т.1 а.с. 11-14).

08.04.2008 року у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з яким майновий поручитель передав Банку домоволодіння під АДРЕСА_1 і приватизовану земельну ділянку під НОМЕР_1 площею 0,0526 га за вищевказаною адресою (т.2 а.с. 22-26).

08.04.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1, згідно з яким Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання позичальником умов договору щодо сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках передбачених кредитним договором (т.2 а.с.27).

08.04.2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 2, згідно з яким Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання позичальником умов договору щодо сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках передбачених кредитним договором (т.2 а.с.28).

Станом на 21.01.2013 року прострочена заборгованість позичальника встановлена позивачем в розмірі 13 886 066, 86 грн.(т.2 а.с.14;17).

09.08.2013 року до постановлення рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернувся з заявою до суду про застосування судом позовної давності (т.2 а.с. 124).

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства і стягуючи з відповідачів в солідарному порядку загальну суму заборгованості за кредитним договором № 33-14/11-08 від 08 квітня 2008 року в розмірі 9 051 404, 23 грн., з застосуванням строку позовної давності щодо стягнення нарахованої Банком пені і штрафу, та в рівних частках судові витрати, суд 1-ої інстанції виходив з того, що відповідачі відмовляються у добровільному порядку виконувати умови кредитного договору.

При цьому, суд керувався вимогами ст.ст. ч.1 ст. 256, 257, п.1 ч. 2 ст. 258, ч.4 ст.267, 526, 625, 1049 ЦК України та відповідними нормами цивільно-процесуального законодавства.

Колегія погоджується з висновками суду тільки в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_2

Колегія вважає, що в цій частині рішення відповідає вимогам закону, умовам кредитного договору і фактичним обставинам справи.

Між тим, колегія не погоджується з рішенням в частині стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з поручителів, оскільки воно не відповідає нормам матеріального права і умовам договорів поруки.

При вирішенні спору по суті, судом не враховано те, що майновий поручитель - ОСОБА_3, згідно з умовами договору іпотеки і з нормами Закону України «Про іпотеку», несе відповідальність перед Банком тільки своїм майном, яке передано в іпотеку в межах суми заборгованості. Тому рішення суду в частині стягнення грошових коштів з майнового поручителя та ще в солідарному порядку з боржника та інших поручителів, взагалі не відповідає вимогам діючого законодавства.

Не відповідає вимогам Закону і стягнення в солідарному порядку з боржника - ОСОБА_2 і обох поручителів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як з останніми заклечалися окремі договори поруки.

Крім того, судом не враховане те, що кредитні кошти боржнику надавалися строком по 07 квітня 2009 року (п.1.2 Кредитного договору) (т.1 а.с.40).

Пунктами 2.1.1. ст.2 договорів поруки встановлені зобов'язання поручителів погасити основну суму Кредиту не пізніше 07.04.2009 року (т.2 а.с.27-28).

Матеріали справи не містять відомості про те, що до поручителів, в установленому законом порядку, Банком ТОВ КБ «АРМА» пред`являлися вимоги щодо усунення порушень основного зобов'язання за Кредитним договором.

Позовні вимоги до них первинним позивачем також не заявлялися.

З позовом до них звернулось ТОВ «РК «Фактор» лише 30.01.2013 року (т.2 а.с.9-15). Вимога до них була пред'явлена представником Товариства 31.05.2013 року, тобто після звернення до суду (т.2 а.с. 78-79).

За змістом ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умови договорів поруки (п.п. 6.2 ст. 6) про їх дії до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань не свідчать про те, що договорами установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Колегія вважає, що на правовідносини, які виникли між сторонами застосовується норма ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Суд першої інстанції вказані норми права не застосував і не звернув уваги на те, що договори поруки на час пред'явлення позову Товариством до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були вже припиненими. При викладених обставинах у суда взагалі не було правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з вказаних поручителів заборгованості за Кредитним договором.

Суд фактично розглянув позовні вимоги ТОВ «РК Фактор» від 30.01.2013 року про стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором, в тому числі і з ОСОБА_3 (т.2 а.с.9-15). Вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, які були заявлені до неї 19.06.2013 року, судом не розглядалися. За таких підстав, апеляційний суд, який не наділений правами суда 1-ої інстанції, не може в апеляційному порядку їх переглянути, оскільки рішення по вказаним вимогам не постановлювалося.

Враховуючи викладене, колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ТОВ «РК Фактор» щодо вирішення вказаного питання апеляційним судом з постановленням в цій частині нового рішення.

Твердження в апеляційній скарзі Товариства про те, що судом не правильно зменшений розмір пені і штрафних санкцій, так як стороною не була подана відповідна заява, є неспроможними, оскільки представником ОСОБА_3 заява подавалася до постановлення рішення про застосування строку позовної давності, що і було зроблено судом при розгляді справи по суті відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що ТОВ «РК Фактор» є неналежним позивачем по справі, оскільки ця юридична особа не була залучена до участі у справи в порядку ст. 37 ЦПК України, колегія до уваги не приймає, виходячи з наступного.

14.09.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси було по справі постановлене заочне рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кредитні кошти загальною сумою 20160560, 80 грн. (т.1 а.с. 144-145, 147).

01.11.2011 року між ТОВ КБ «АРМА» та ТОВ «РК Фактор» укладено біржову угоду-Договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ КБ «АРМА» передано останньому майнові права за кредитним договором № 33-14/11-08 від 08.04.2008 року (т.1 а.с.160).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.10.2012 року при виконанні заочного рішення була проведена заміна сторони виконавчого провадження, а саме, з ТОВ КБ «АРМА» на ТОВ «РК Фактор» (т. 1 а.с. 186). Після скасування заочного рішення в справі в якості позивача приймало участь Товариство, яке в подальшому зверталось з вимогами к боржнику і поручителям.

За таких підстав, колегія вважає, що ТОВ «РК Фактор» є належним позивачем по справі.

Посилення представника ОСОБА_2 на те, що судом не правильно встановлена сума заборгованості за кредитним договором, нічим не підтверджені.

У встановленому законом порядку сума заборгованості у суді 1-ої інстанції не оспорювалась. З заявою про призначення експертизи ніхто не звертався, у зв'язку з чим таке звернення в апеляційній інстанції було залишено без задоволення.

З урахуванням вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню, з ухваленням нового по вищевикладеним мотивам.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» (нова назва - «Факторингова Компанія «ФК Факторинг») - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2013 року в частині стягнення на користь ТОВ «РК Фактор» заборгованості в розмірі 9 051 404,23 грн. в солідарному порядку за кредитним договором №33-14/11-08 від 08.04.2008 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і стягнення з них судових витрат в рівних частках - скасувати. В цій частині позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

О.М.Таварткіладзе

В.П.Фальчук