СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
22 грудня 2006 року |
Справа № 2-27/9669-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31.10.2006 року у справі № 2-27/9669-2006
за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в сумі 299,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості з єдиного податку в сумі 399,16 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31.10.2006 року у справі № 2-27/9669-2006 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскільки відповідач фактично не отримав свідоцтво про сплату єдиного податку, тому, на думку суду, не можна вважати що він обрав спрощену систему оподаткування та звітності, а значить і не повинен сплачувати єдиний податок.
Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Податкова інспекція в апеляційній скарзі з висновками суду першої інстанції не погодилась, оскільки свідоцтво платника єдиного податку відповідачу було виписано відповідно до його заяви, а неотримання відповідачем свідоцтва не означає, що він не обрав спрощену систему оподаткування.
У судове засідання, призначене на 22.12.2006 року представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Від представника податкової інспекції надійшло клопотання, в якому він просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутністю у зв'язку з неможливістю участі у судовому засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону зазначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи зазначені норми законодавства судова колегія вважає за необхідне здійснити перегляд рішення суду першої інстанції відповідно до вимог норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши рішення суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач була зареєстрована у якості суб'єкта підприємницької діяльності, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 29.04.2003 року.
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 29.03.2004 року до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі було надано заяву на право здійснення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2004 рік за видом діяльності -різка скла.
На підставі зазначеної заяви відповідача податковою інспекцією було виписано свідоцтво про сплату єдиного податку серія НОМЕР_1 на ім'я суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. Проте, відповідно до письмових пояснень представника податкової інспекції зазначене свідоцтво відповідачу вручено не було, оскільки свідоцтво про сплату єдиного податку вручається особисто платнику єдиного податку, про що свідчить корінець свідоцтва, у якому відсутні підпис суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та дата отримання свідоцтва.
За 2004 рік податковим органом відповідачу на підставі заяви на право здійснення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2004 рік було нараховано 600,00 грн., відповідачем було сплачено 200,84 грн., в результаті чого виникла недоїмка по сплаті єдиного податку в сумі 399,16 грн., про стягнення якої і звернувся позивач.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.
Пунктом 1 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №599 від 29.10.1999 року, встановлено, що відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28 червня 1999 року N 746/99 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку (далі - Свідоцтво) за встановленою формою.
Відповідно до пункту 5 Порядку Свідоцтво (Довідка) повинно знаходитися на робочому місці платника єдиного податку (найманого працівника, включаючи членів його сім'ї) та пред'являтися працівникам контрольних органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки.
Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що Свідоцтво та Довідка є документом суворої звітності. Орган державної податкової служби, що видає Свідоцтво та Довідки, реєструє їх у журналі обліку видачі Свідоцтв, де вказуються прізвище, ім'я та по батькові платника єдиного податку, номер та серія Свідоцтва, дата його видачі, терміни дії, дата його повернення, прізвища, імена та по батькові найманих працівників, номери та серії виданих на них Довідок, дата їх видачі та повернення, сплачені суми єдиного податку.
Проте, як було встановлено судом апеляційної інстанції свідоцтво платника єдиного податку відповідачу вручено не було, тому відповідно до зазначених вище норм судова колегія дійшла до висновку про відсутність правових підстав вважати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 платником єдиного податку.
Що стосується посилання податкової інспекції про те що відповідач підтвердила свій статус платника єдиного податку сплатою місячної ставки податку у розмірі 200,84 грн., то судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Тобто відповідач сплатила ставку єдиного податку відповідно до вимог цього пункту для отримання свідоцтва платника єдиного податку.
Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу суми єдиного податку, а значить відсутні підстави для стягнення суми заборгованості в розмірі 399,16 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі та вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 року у справі № 2-27/9669-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
В.С. Голик