Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/2845/13-а

03.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Воробйової С.О. ,

Єланської О.Е.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Балась Т.П. ) від 10.12.13 у справі № 827/2845/13-а,

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Севастопольської міської ради (вул. Леніна, буд.3, місто Севастополь, 99011)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 грудня 2013 року у справі №827/2845/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 грудня 2013 року у справі №827/2845/13-а та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2014 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2014 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови суду від 03.03.2014 року про заміну складу суду суддів Горошко Н.П. та Кондрай Н.Й. було замінено на суддів Воробйову С.О. та Єланську О.Е.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 03.03.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку. Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Відповідач причини неявки суду не надав.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України "Про місцеве самоврядування" відносно отримання згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що у червні 2013 році ОСОБА_3 звернувся до Севастопольської міської Ради із клопотанням від 13.06.2013 року про визначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га., розташованої в місті Севастополі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих споруд і будівель. Листом Севастопольської міської Ради від 28.08.2013 року позивача було повідомлено, що у зв'язку з відсутністю графічних матеріалів в наданих документах, на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки, відповідно до Регламенту Севастопольського міської Ради VI скликання, затверджене рішенням міською Радою від 23.11.2010 року №11, направлено на подальше узгодження, та про прийняте рішення буде повідомлено додатково.

За розглядом наданого клопотання рішенням Севастопольської міської Ради від 15.10.2013 року №6110 "Про відмову в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель ОСОБА_3" було відмовлено в отримання згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель у зв'язку з відсутністю графічних матеріалів на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно зі статтею 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України вказано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були надані в якості графічних матеріалів аркуш паперу, на якому нанесено у дрібному масштабі план частини території півострову Крим з нанесеними пунктирами межами м.Севастополя.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VІ зазначається, що з дня набрання чинності Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (в межах населеного пункту (за винятком) - землі комунальної власності, за межами (за винятком) - державної власності).

Відповідно до п.7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За чинним законодавством площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат (т. зв. аналітична площа). Саме вона фіксується в правовстановлюючих документах. На противагу аналітичній може бути також обчислена фізична площа, що враховує рельєф фізичної поверхні - пагорби, схили, западини тощо і може бути більшою.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Отже, графічний матеріал - одна із тих частин документації, без якої оформлення чи переоформлення прав на землю не можливе. Цей документ характеризує місце розташування земельної ділянки. Виготовлення графічного матеріалу - це виготовлення документації із землеустрою при оформленні земельної ділянки у власність (користування), що регулюється Законом України "Про землеустрій".

Щодо посилання позивача про те, що відповідач має сам визначити без його погодження земельну ділянку, слід вказати, що порядок оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру встановлений ст.36 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів.

Відомості, зазначені у частині 1 статті 36 даного Закону, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта).

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Пунктом 162 цього Порядку зазначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються Державними кадастровими реєстраторами у формі:

витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Таким чином, Севастопольська міська Рада не веде облік вільних земельних ділянок та не має правових підстав для надання інформації щодо вільних земельних ділянок.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача винести на засідання чергової сесії Севастопольської міської Ради клопотання позивача від 13.06.2013 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 регламенту Севастопольської міської Ради VI скликання затверджене рішенням I сесії міської ради № 11 від 23.11.2010 року сесія проводиться поквартально.

Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян"зазначається, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Дана відповідь була надіслана позивачу листом Севастопольської міської Ради від 28.08.2013 року, що вбачається із копії даної відповіді в матеріалах справи, тобто в строки передбачені чинним законодавством.

Отже, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства і жодних порушень з його боку судом не встановлено.

Судом першої інстанції було встановлено, що 13.06.2013 року був укладений договір №90/06/13-з про надання юридичних послуг між позивачем та ТОВ "Правозахісна група "Варта" з метою підготовки пакету документів для отримання позивачем земельної ділянки. Клопотанням від 13.06.2013 року до Севастопольської міської Ради від імені позивача звернувся ОСОБА_4 діючий на підставі договору доручення №90/60/13-а від 13.06.2013 року. Зі змісту клопотання від 13.06.2013 року вбачається, що при звернені до Севастопольської міської Ради заявником не було додано довіреності для права вчинення від його імені дій, у тому числі надання клопотань про передачу земельних ділянок.

У зв'язку з цим прийняття рішення Севастопольської міської Ради від 15.10.2013 року №6110 "Про відмову в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель ОСОБА_3" є наслідком правомірних дій відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано протиправним, а тому відсутні підстави для його скасування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, оскільки позивачем не дотримано встановленого Законом порядку для набуття та реалізації права на землю.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Балась Т.П. ) від 10.12.13 у справі № 827/2845/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська