ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2014 Справа № 901/156/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа», м. Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс», м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим
про стягнення заборгованості за договором
Суддя Янюк О.С.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 22.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» (далі - позивач, ТОВ «Мастер-Авіа») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» (далі - відповідач, ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс»), в якій просить стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 414 286,71грн, у тому числі основну заборгованість у розмірі 414 688,45грн, пеню у розмірі 2 111,10грн, три відсотки річних у розмірі 487,16грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 8 285,73грн.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525-526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 180, 193, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати послуг з надання місця стоянки для повітряних суден та послуг за формою А за Додатком В від 25.10.2012 №МА 449/12 до Стандартної угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2008 року та додаткових угод до нього, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.
Ухвалою суду від 15.01.2014 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.
На підставі п.5 ч.1 ст.83 ГПК України у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвал суду стягнуто з останнього в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 850,00грн, про що винесено відповідну ухвалу.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 13.03.2014.
Сторони у судове засідання явку своїх повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, документи, витребувані судом не надали.
Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про по порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає сторін належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 65, 74, 82 на звороті).
До того ж, явка сторін обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
25.10.2012 між ТОВ «Мастер-Авіа» (Обслуговуюча компанія) та ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» (Перевізник) укладений Додаток В №МА 449/12 до Стандартної угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2008 року (далі - Додаток В, а.с.21-25).
Відповідно до преамбули Додатку В останній складений відповідно до спрощеної процедури, при цьому сторони погоджуються з тим, що умови основної угоди та Додатку А до СУНО від січня 2008 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені у цьому документі. Підписавши Додаток В, сторони підтверджують, що вони ознайомлені з вищезазначеною Основною угодою та Додатком А.
Згідно вступної частини Додатку В він діє з 25.10.2010 по 24.04.2013. Водночас, дію Додатку В пролонговано Додатковою угодою до Додатку В від 15.04.2013 до 31.12.2013 (а.с.38).
Для разового наземного обслуговування, що складається з прибуття повітряного судна (ПС) та подальшого відправлення того самого повітряного судна у встановлений час, Обслуговуюча компанія надає на платній основі послуги, визначені у Додатку А, а саме: послуги з наземного та пасажирського обслуговування (представництво, управління та нагляд; обслуговування пасажирів, послуги на пероні) (п.1.1. параграфу 1 Додатку В із відповідними змінами, внесеними Додатковою угодою №8 від 01.10.2013, а.с.40).
Місця для базування ПС надає Перевізнику Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) без закріплення за конкретним місцем стоянки (МС), а Перевізник сплачує Обслуговуючій компанії згідно Параграфу 5 та Додатку №3 за надання МС для ПС. Кількість МС, що надаються для базування ПС зазначені у Додатку №3 (п.п.2.1., 2.2. Додатку В).
Так, згідно Додатку №3 до Додатку В сторонами було встановлено кількість МС у кількості 1, вартість одного МС на штучному покритті склала 500,00грн без ПДВ за добу (а.с.30 на звороті). У подальшому Угодами від 01.11.2012 №1, від 28.11.2012 №2, від 01.12.2012 №3 до Додатку В зазначені показники були змінені, а саме: вартість одного МС на штучному покритті змінено до 17 500,00грн без ПДВ на місяць та збільшено до 2 кількість МС на штучному покритті (а.с.34, 34 на звороті, 35 на звороті).
Згідно параграфу 3 до Додатку В будь-яка оплата, що здійснюється Обслуговуючою компанією від імені Перевізника, відшкодовується Перевізником у сумі здійсненої оплати з доплатою у розмірі 10%.
Порядок розрахунків між сторонами врегульовано у параграфі 7 Додатку В, зокрема, вартість послуг аеропортового обслуговування розраховується згідно наказів Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.04.2008 №433 для Міжнародного аеропорту м. Києва (Жуляни). Надання послуг Перевізнику Обслуговуюча компанія здійснює тільки при наявності 100% передплати на кожний рейс. Перевізник сплачує Обслуговуючій компанії вартість надання МС до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць за цінами, зазначеними у Додатку №3. У разі відсутності оплати 6-го числа поточного місяця - оплата за надання МС нараховується за кожну годину наднормативної стоянки ПС за ціною, зазначеною у Додатку №1. Платником за послуги, які надаються Перевізнику, є Представництво, а в разі його ліквідації - Перевізник. Рахунки виставляються у національній валюті України (п.п.7.1.-7.4., 7.8. Додатку В).
Відповідно до п.7.9. Додатку В сторони домовились, що звіт, рахунки та зведений акт виконаних робіт виставляються на підставі складених по кожному рейсу форм «А», підписаних уповноваженими представниками сторін (з боку Перевізника - командиром ПС або представником Перевізника, який має доручення на їх підписання, з боку Обслуговуючої компанії - диспетчером сервісу центральної диспетчерської служби аеропорту).
Водночас, п.7.10. Додатку В передбачено, що акти приймання-передачі виконаних робіт складаються Обслуговуючою компанією останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками на протязі 5 днів після закінчення звітного місяця. В разі непідписання перевізником наданих актів на протязі 3 робочих днів, акти вважатимуться підписаними в редакції Обслуговуючої компанії та підлягають оплаті.
Згідно п.7.11. Додатку В до 5 числа місяця, наступного за звітним, Обслуговуюча компанія готує Перевізнику звіт за формами «А» за звітний місяць та рахунок. Перевізник зобов'язаний з 5 до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, самостійно отримати розрахункові документи в бухгалтерії Обслуговуючої компанії.
При простроченні платежів Перевізник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.7.14 Додатку В).
16.12.2012 позивач звернувся до ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» із претензією, в якій вимагав протягом трьох днів з дня отримання претензії погасити наявну заборгованість (а.с.42) та яка надіслана відповідачу 18.12.2013 (а.с.43). Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Додаток В за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, сторони п.7.3. Додатку В передбачили, що Перевізник сплачує Обслуговуючій компанії вартість надання МС до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць за цінами, зазначеними у Додатку №3.
Разом з цим, ч.1 ст.33, ч.2 ст.34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, у підтвердження позовних вимог, позивач повинен надати суду докази, які свідчать про факт надання останнім відповідних послуг, іх вид, об'єм, тощо.
Як зазначено у позові, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.12.2013 по 11.12.2013 на підставі складених по кожному рейсу форм «А» на загальну суму 411 688,45грн, проте, жодного доказу у підтвердження зазначених вимог останнім суду надано не було.
Водночас, з позовної заяви вбачається, що в якості доказу наявної заборгованості відповідача перед позивачем останній надає суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 17.12.2013 (а.с.44-47), проте, вказаний акт відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним бухгалтерським документом та не відображає факт здійснення між сторонами господарських операцій.
Ураховуючи зазначене, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, які б підтверджували виконання останнім вимог Додатку В, так саме, як не надано суду доказів порушення відповідачем вимог п.7.3. зазначеного додатку.
Підсумовуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати доведеним факт наявності у відповідача зобов'язання зі сплати заявленої до стягнення суми, а тому і відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 111,10грн та три відсотки річних у розмірі 2 111,10грн за порушення строків виконання умов Додатку В. З цього приводу суд зазначає що вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості.
За таких підстав, ураховуючи неможливість встановлення факту наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем, початку виникнення боргу, періоду нарахування пені, трьох відсотків річних, суд невзмозі перевірити надані позивачем розрахунки (а.с.11-12) та надати їм правову оцінку.
З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних.
Керуючись ст.ст. 75, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складене 18.03.2014.
Суддя О.С. Янюк